ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
20 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 872/4/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі судді Аленіна О.Ю.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ “Техноторг-Дон» - адвокат Кушніренко І.С.
від ТОВ “ТК БЛАСКО» - адвокат Галашевський Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Дон»
про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026
та Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК БЛАСКО»
про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026
у справі №12/2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Дон»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК БЛАСКО»
про стягнення 355 124,93 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (Позивач) звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК БЛАСКО» (Відповідач), з урахуванням уточнень, 355 124,93 грн, в тому числі: 100 871,44 грн пені, 140 625,26 грн - 15% штрафу, 84 742,79 грн інфляційних втрат, 28 885,44 грн 3% річних, а також відшкодування витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом в сумі 17 932,00 грн.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025 позовні вимоги, з урахуванням уточнень, задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 355 124 грн в тому числі: в тому числі: 100 871,44 грн пені, 140 625,26 грн - 15% штрафу, 84 742,79 грн інфляційних втрат, 28 885,44 грн 3% річних, а також відшкодування витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом в сумі 17 932,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025.
До заяви товариством додано рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025, яким позовні вимоги, з урахуванням уточнень, задоволено повністю, у зв'язку з чим заявник, посилаючись на статті 352-356 ГПК України, просить видати наказ на примусове виконання вказаного рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви визначено суддю Аленіна О.Ю.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Дон» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025 та призначено розгляд заяви на 28.04.2026.
Також названою ухвалою витребувано з Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області справу №12/2025 та зобов'язано Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Дон» та Постійно діючий третейський суд при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області в строк до 24.04.2026 надати до Південно-західного апеляційного господарського суду письмову інформацію стосовно наявності або відсутності в провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду або іншого суду заяв про оскарження і скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025; відомості про скасування вказаного рішення третейського суду або визнання недійсною третейської угоди (у разі їх наявності).
Ухвалою суду також запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю “ТК БЛАСКО» у строк до 24.04.2026 надати відзив на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Дон» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025.
До суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №12/2025 з Постійно діючого третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області.
Також, до суду апеляційної інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК БЛАСКО» про скасування рішення третейського суду в якій останнє просить рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово- промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025 - скасувати.
Ухвалою суду від 28.04.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК БЛАСКО» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025, об'єднано заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Дон» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025 та Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК БЛАСКО» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025 в одне провадження та визначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК БЛАСКО» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025 розглянути одночасно із заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Дон» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025 у судовому засіданні 13.05.2026.
12.05.2026 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК БЛАСКО» про відстрочення виконання рішення в якому заявник просить відстрочити виконання Рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025 до завершення правового режиму воєнного стану на території України.
У зв'язку з оголошенням у м. Одесі повітряної тривоги, та відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання по справі №872/4/26 призначене на 13.05.2026 не відбулось.
Ухвалою суду від 14.05.2026 повідомлено учасників справи №872/4/26, що наступне судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Дон» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК БЛАСКО» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 відбудеться - 20.05.2026.
Під час судового засідання від 20.05.2026 представник ТОВ “Техноторг-Дон» підтримав заяву про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду та заперечував проти задоволення заяви ТОВ “ТК БЛАСКО» про скасування рішення третейського суду та відстрочення виконання рішення.
Представник ТОВ “ТК БЛАСКО» просив скасувати рішення третейського суду та задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення.
В судовому засіданні 20.05.2026 судом досліджені оригінали справи №12/2025 Постійно діючого третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області.
Щодо заяви ТОВ “ТК БЛАСКО» про скасування рішення третейського суду, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 51 Закону України "Про третейські суди" законодавцем передбачено обмежений перелік підстав, за яких може бути скасовано рішення третейського суду. Зазначений перелік співпадає з частиною другою статті 350 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до частин третьої, четвертої статті 349 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.
Статтею 350 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Скасування господарським судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні положення закріплені у статті 51 Закону України "Про третейські суди".
Суд зазначає, що перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, у зв'язку із чим заявнику при зверненні до компетентного суду з відповідною заявою необхідно довести їх (підстав) наявність.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 873/64/20, від 26.11.2020 у справі № 873/90/20 та від 25.11.2020 у справі № 876/26/20.
Так, звертаючись з заявою про скасування рішення третейського суду ТОВ “ТК БЛАСКО» послалось на те, що саме у зв'язку із фінансовими труднощами, які спричинені форс-мажорними обставинами (ракетним обстрілом підприємства товариства), відповідач не зміг своєчасно оплатити заборгованість перед позивачем. Однак, як тільки це стало можливо - відповідач здійснив повне погашення боргу, що не було враховано при вирішенні спору. Більше того, розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій значно перевищує розмір основної суми заборгованості, що є неприпустимим.
Відповідач вважає, що третейський суд діяв неналежним чином, третейський суддя неповністю дослідив обставини справи, а частина доказів, наданих відповідачем разом із відзивом взагалі були трактовані третейським суддею невірно, що ставить під сумнів повноцінність розгляду даного спору в третейському суді.
Так, за твердженням відповідача, аналізуючи надані докази, зокрема - Сертифікат Запорізької торгово-промислової палати, третейський суд невірно дійшов до висновку про наявність форс-мажору. Cертифікат видавався для контролюючих органів та засвідчував неможливість здійснити доставку морського контейнера до митниці. Даний доказ було надано як один із численних доказів того, що відповідач зазнав критичних ушкоджень власного майна та величезних збитків, неспівмірних із заявленими штрафними санкціями. Більше того, третейський суд порахував навіть дату тривалості форс-мажору, а саме - від 26 серпня 2024 року та по 18 жовтня 2024 року. Дата 18 жовтня взагалі не означає закінчення форс-мажорних обставин для відповідача, оскільки сертифікат засвідчував триваючі форс-мажорні обставини та вони тривали станом на день його видачі - 18 жовтня 2024 року.
У зв'язку з наведеним, відповідач вважає, що рішення підлягає скасуванню з підстав п. 4 ч. 2 ст. 350 ГПК України, а саме - склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявні матеріали третейської справи свідчать про те, що після надходження до суду позовної заяви ТОВ «Техноторг-Дон», оскільки сторони не обрали у порядку та терміни, передбачені Регламентом третейського суду, третейського суддю, на підставі ст. 21 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області за Розпорядженням голови третейського суду № 1 від 02.02.2026 року третейським суддею у справі призначено Тригуб Оксану Володимирівну.
Доказів того, що призначення третейського суді відбулось не у спосіб встановлений вимогами чинного законодавства та вимогам Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області, наявні матеріали справи не містять, а відповідачем надано не було.
Розділом ІІ Регламенту третейського суду, зокрема статтями 24-31, встановлені вимоги до третейських суддів, підстави їх відводу, самовідводу та припинення повноважень.
Ухвалами третейського суду від 03.02.2026, 17.02.2026 та 10.03.2026 було призначено розгляд справи з викликом сторін в судових засіданнях 17.02.2026, 10.03.2026 та 17.03.2026 відповідно, проте ТОВ «ТК БЛАСКО» не скористалось ані своїм правом на участь у судових засідання, ані правом на заявлення відводу головуючій третейський судді яка розглядала справу № 12/2025.
Статтею 16 Закону України "Про третейські суди" визначено поняття складу третейського суду, а саме, - склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду. У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду.
З огляду на таке, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження ТОВ «ТК БЛАСКО» про те, що склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону, оскільки скаржником не вказано, із посиланням на відповідні докази, обставин які б достеменно свідчили про будь-які порушення формування складу третейського суду, яким розглядалась справа.
В свою чергу, скаржник фактично посилається на неналежне здійснення дослідження третейським судом доказів по справі, зокрема Сертифікату Запорізької торгово-промислової палати про наявність форс-мажорних обставин.
Однак, такі доводи скаржника спростовуються наявними матеріалами справи.
Так, ТОВ «ТК БЛАСКО» у поданому до третейського суду відзиві на позовну заяву послалось на те, що 26.08.2024 товариство зазнало ракетного удару від країни агресора - рф, в підтвердження чого до відзиву були надані чисельні матеріали підтверджуючи вказані обставини та зокрема сертифікат Запорізької торгово-промислової палати № 2300-24-1921 від 18.10.2021.
У вищевказаному сертифікаті зазначений період дії форс-мажорних обставин, а саме початок настання:26.08.2024, дата закінчення: тривають на 18.10.2024.
В рішенні третейського суду вказано, що оцінивши надані доводи та надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання, що засвідчено Сертифікатом Запорізької торгово-промислової палати № 2300-24-1921 від 18.10.24 суд прийшов до висновку про наявність форс-мажорних обставин за Договором №Оф119160, які тривали з 26.08.2024 по 18.10.2024 та наявність права відповідача на звільнення від відповідальності за невиконання обов'язків з оплати за товар в період дії форс-мажорних обставин.
На виконання вимог ухвали Третейського суду від 10.03.2026 представником позивача надано уточнення позовних вимог (вх. №208 від 16.03.2026р.) та здійснено їх перерахунок (неустойки (штрафу пені), інфляційних втрат, 3% річних) із врахуванням строку дії форс мажорних обставин за Договором №Оф119160, які тривали з 26.08.2024 по 18.10.2024, та строку фактичної оплати основного боргу.
За поданими уточненими розрахунками позивач здійснив перерахунок штрафних санкцій за період дії форс-мажорних обставин з 26.08.2024 по 18.10.2024 року та розрахував пеню, штраф, інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за період з 19.10.2024 року - після закінчення форс-мажорних обставин, по 04.01.2026 - до моменту здійснення відповідачем оплат.
Таким чином, твердження скаржника, що третейський суд в своєму рішенні не врахував період дії форс-мажорних обставин, є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.
При цьому, доказів того, що період дії форс-мажорних обставин був іншим та тривав після 18.10.2024 наявні матеріали справи не містять, а відповідачем надано не було.
Спростовуються наявними матеріалами третейської справи й доводи відповідача про те, що ТОВ «ТК БЛАСКО» більшу частину боргу було сплачено до звернення до суду, та, що вказане не було враховано при вирішенні спору, оскільки ТОВ «Техноторг-Дон» звернулось із позовом до третейського суду 18.12.2025 та лише після подачі позову відповідач за платіжним інструкціям: № 28 від 05.01.2026, № 53 від 06.01.2026, № 54 від 06.01.2026, № 55 від 06.01.2026, № 56 від 06.01.2026, № 57 від 06.01.2026, № 109 від 08.01.2026, № 123 від 08.01.2026 перерахував позивачеві грошові кошти на загальну суму - 1 130 862,81 грн. (99 000,00 + 90 000,00 + 90 000,00 + 90 000,00 + 90 000,00 + 60 000,00 + 99 862,81 + 512 000,00) здійснив оплату заборгованості.
Такі оплати були враховані при розгляді третейським судом, оскільки позивачем подавалась заява про уточнення позовних вимог в якій позивач зменшив розмір позовних вимог з урахуванням здійснених відповідачем оплат.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав, передбачених частиною другою статті 350 ГПК України, для скасування вказаного рішення третейського суду, а відтак у задоволенні відповідної заяви відповідача слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору за подання вказаної заяви не відшкодовуються у зв'язку з відмовою у її задоволенні.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Дон» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з статтею 352 ГПК України питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.
Приписами статті 354 ГПК України визначено порядок розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін. Неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви. При розгляді заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду за клопотанням однієї із сторін господарський суд витребовує справу з постійно діючого третейського суду, в якому вона зберігається. Справа має бути направлена до господарського суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги. У такому разі строк розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду продовжується до тридцяти днів з дня її надходження до суду. При розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу. Якщо до господарського суду надійшла заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а в його провадженні чи в провадженні іншого суду є заява про оскарження і скасування цього рішення третейського суду, господарський суд на підставі статті 227 цього Кодексу зупиняє провадження по заяві про видачу наказу до набрання законної сили ухвалою суду, якою задоволено або відмовлено в задоволенні заяви про скасування оскарженого рішення третейського суду. До постановлення ухвали по суті поданої заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду будь-яка сторона третейського розгляду в установлені законом порядку та строки має право звернутися до суду із заявою про скасування цього ж рішення та просити розглянути його спільно із заявою про надання дозволу на виконання цього рішення в одному провадженні. Про спільний розгляд заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду і заяви про його скасування та об'єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви про скасування рішення третейського суду, а якщо це не можливо - не пізніше наступного дня. До заяви про скасування рішення третейського суду застосовуються загальні положення, передбачені статтями 346, 347 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 55 Закону України “Про третейські суди» рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
Статтею 56 Закону України “Про третейські суди» визначено, що заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви. Ухвала про видачу виконавчого документа направляється сторонам протягом п'яти днів з дня її прийняття. Сторона, на користь якої виданий виконавчий документ, одержує його безпосередньо у компетентному суді.
Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:
1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;
2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди.
Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;
9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Апеляційним господарським судом встановлено, що на час розгляду заяви про видачу виконавчого документа на виконання, рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025 компетентним судом скасовано не було.
Також судом встановлено, що дана справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачею виконавчого документа заявником не пропущений; зазначене рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою; дана третейська угода не визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду відповідав вимогам статей 16 - 18 Закону України “Про третейські суди», рішення третейського суду не містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом, у рішенні судом не вирішувалося питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Інших підстав для відмови у видачі виконавчого документа, передбачених законом, господарським судом апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 356 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу про видачу наказу або про відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Враховуючи те, що рішення про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025 боржниками самостійно не виконано, Південно-західний апеляційний господарський суд задовольняє заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» та видає наказ на виконання вказаного рішення Третейського суду.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Щодо заяви ТОВ “ТК БЛАСКО» про відстрочення виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025 до завершення правового режиму воєнного стану на території України, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
У силу статті 57 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред'явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Положення наведеної норми кореспондуються з приписами частини 1 статті 331 ГПК України, згідно з якою за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
За змістом наведених норм повноваження щодо відстрочення виконання рішення, яке виконується у примусовому порядку, покладено на суд, який розглядав відповідну справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 24 ГПК України справи, зокрема, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як господарськими судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
Водночас у силу частини 2 статті 21 Закону України "Про третейські суди" повноваження складу третейського суду, яким вирішувався спір, припиняються після прийняття ним рішення по конкретній справі. Поновлення повноважень складу третейського суду передбачено частиною 3 цієї статті лише у випадках, визначених статтями 47- 49 цього Закону.
З огляду на викладене, питання щодо відстрочення виконання рішення третейського суду, щодо якого видано наказ на примусове виконання, має вирішувати апеляційний господарський суд, який вирішив питання щодо видання такого наказу як суд першої інстанції.
Подібного за змістом висновку Верховний Суд дійшов також у постанові від 28.01.2025 у справі №870/34/23 та від 05.03.2026 по справі № 873/116/25(873/122/25).
Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.
У відповідності до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Водночас, у відповідності до норми спеціального закону, зокрема, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд і однією з процесуальних гарантій доступу до правосуддя, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, право на суд було б ілюзорним, якщо б остаточне та обов'язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення має розглядатися як невід'ємна частина «процесу» у розумінні статті 6 Конвенції (рішення у справах «Горнсбі проти Греції», від 19.03.1997, та «Іммобільяре Саффі проти Італії», від 28.07.1999).
Конституційний Суд України у своїх рішеннях (зокрема від 13.12.2012 №18-рп/2012 та від 25.04.2012 №11-рп/2012) наголошував, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює комплекс дій, спрямованих на відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів особи. Невиконання судового рішення або безпідставне зволікання з його виконанням нівелює сутність права на справедливий суд.
Отже, дотримання принципу обов'язковості судових рішень є гарантією реального захисту прав сторін у господарському процесі, а застосування інституту відстрочення чи розстрочення їх виконання повинно мати винятковий характер і бути зумовлене об'єктивними, підтвердженими доказами обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення.
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Так, частиною 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
За змістом положень ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою, зокрема, для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд має враховувати, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, матеріальний стан сторін, наявність надзвичайних подій чи обставин непереборної сили тощо.
Приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Судова колегія звертає увагу на те, що зазначена норма є імперативною та визначає граничний строк, який не може бути подовжений або поновлений судом, незалежно від причин, на які посилається сторона.
Надання розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі ЄІммобільяре Саффі проти ІталіїЄ, заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
Проте, у даному випадку ТОВ “ТК БЛАСКО» просить відстрочити виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025 до завершення правового режиму воєнного стану на території України, тобто на невизначений термін, що не узгоджується з приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює граничний строк, який не може бути подовжений або поновлений судом, незалежно від причин, на які посилається сторона.
З огляду на наведене, колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви ТОВ “ТК БЛАСКО» про відстрочення виконання рішення третейського суду.
Керуючись статтями 129, 234, 281, 351, 352, 354-356 ГПК України, статтями 55, 56 Закону України “Про третейські суди»,
апеляційний господарський суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК БЛАСКО» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025.
2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Дон» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025 задовольнити.
3. Видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК БЛАСКО» (код ЄДРПОУ 39383336, місцезнаходження: 67663, Україна, Біляївський р-н, Одеська обл., село Усатове, вулиця Енергетиків, будинок 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (код ЄДРПОУ 31764816 місцезнаходження: проспект Героїв України, 113/1, м. Миколаїв, індекс 54025) 355 124 грн в тому числі: 100 871,44 грн (сто тисяч вісімсот сімдесят одна гривня 44 копійки) пені, 140 625,26 грн (сто сорок тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 26 копійок) - 15% штрафу, 84 742,79 грн (вісімдесят чотири тисячі сімсот сорок дві гривні 79 копійок) інфляційних втрат, 28 885,44 грн (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 44 копійки) 3% річних.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК БЛАСКО» (код ЄДРПОУ 39383336, місцезнаходження: 67663, Україна, Біляївський р-н, Одеська обл., село Усатове, вулиця Енергетиків, будинок 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (код ЄДРПОУ 31764816 місцезнаходження: проспект Героїв України, 113/1, м. Миколаїв, індекс 54025) витрати, пов'язані з вирішенням спору третейським судом, в сумі 17 932,00 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 00 копійок).
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК БЛАСКО» (код ЄДРПОУ 39383336, місцезнаходження: 67663, Україна, Біляївський р-н, Одеська обл., село Усатове, вулиця Енергетиків, будинок 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (код ЄДРПОУ 31764816 місцезнаходження: проспект Героїв України, 113/1, м. Миколаїв, індекс 54025) судовий збір за розгляд заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду у розмірі 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 00 коп.).
7. Відповідний наказ видати після набрання ухвалою суду законної сили.
8. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК БЛАСКО» про відстрочення виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 17.03.2026 у справі №12/2025.
9. Матеріали справи №12/2025 повернути до Постійно діючого третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області, залишивши у матеріалах господарської справи відповідні копії.
Ухвала господарського суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції, і набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.05.2026.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.