ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2633/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
представники учасників справи участі не брали
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД»
на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 року, суддя в І інстанції Рога Н.В., повний текст якого складено 02.02.2026, в м. Одесі
у справі: №916/2633/25
за позовом: Державного підприємства водних шляхів “Устьдунайводшлях»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД»
про зобов'язання вчинити певні дії
Державне підприємство водних шляхів “Устьдунайводшлях» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» з вимогами:
- зобов'язати не перешкоджати Державному підприємству водних шляхів “Устьдунайводшлях» у користуванні та розпорядженні належної підприємству на праві господарського відання морської шаланди “Дунайская-602» шляхом допуску працівників ДП ВШ “Устьдунайводшлях» на територію ТОВ “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» - об'єкт нерухомого майна за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Олександрівка, вул. Судноремонтна, буд.35, для проведення інвентаризації грунтовивізної шаланди “Дунайська -602» та її переміщення з території (причалу) ТОВ “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» в інше місце.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі свідоцтва про право власності на судно від 16.06.2001 №974 ДП ВШ «Устьдунайводшлях» є судновласником ґрунтовивізної шаланди «Дунайская-602». 03.09.2009 між позивачем та ТОВ «Чорноморінвестгруп» було укладено договір бербоут-чартера №60/09, за яким у фрахт передано шаланду «Дунайская-602» та земснаряд «Майкан». Після закінчення строку договору судна, за твердженням позивача, були залишені без нагляду у порту Чорноморськ, що підтверджується актом технічного стану від 31.03.2014.
Позивач вказує, що у 2018 році звернувся до ДП «МТП «Чорноморськ» щодо передислокації суден, у зв'язку з чим 22.09.2018 шаланду «Дунайская-602» було переміщено до бази технічного обслуговування флоту ДП «Черазморшлях» у с. Олександрівка Одеського району, де вона перебуває й нині.
У січні 2025 року позивачу стало відомо, що майновий комплекс, на території якого знаходиться шаланда, належить ТОВ «ЧОРНОМОР-БРІЗБУД». У зв'язку з цим ДП ВШ «Устьдунайводшлях» звернулося до відповідача з проханням допустити працівників підприємства для проведення інвентаризації державного майна. Листом від 28.01.2025 №3 відповідач повідомив про необхідність укладення договору надання послуг з організації відстою плавзасобів для забезпечення такого доступу.
На думку позивача, зазначені дії відповідача створюють перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, закріпленим за ним на праві господарського відання, зокрема у доступі до шаланди та можливості її переміщення. Посилаючись на положення ст.ст. 316, 317, 318, 321 ЦК України, позивач просить зобов'язати ТОВ «ЧОРНОМОР-БРІЗБУД» не чинити перешкод у користуванні та розпорядженні шаландою «Дунайская-602» шляхом допуску працівників позивача на територію відповідача для проведення інвентаризації та переміщення судна.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у справі №916/2633/25 позовну заяву - задоволено повністю.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» не перешкоджати Державному підприємству водних шляхів “Устьдунайводшлях» у користуванні та розпорядженні належної підприємству на праві господарського відання морської шаланди “Дунайская-602» та допустити працівників Державного підприємства водних шляхів “Устьдунайводшлях» на територію Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» - об'єкт нерухомого майна за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, село Олександрівка, вул. Судноремонта, будинок 35 для проведення інвентаризації грунтовивізної шаланди “Дунайская-602» та її переміщення з території (причалу) в інше місце. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» на користь Державного підприємства водних шляхів “Устьдунайводшлях» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Суд зазначив, що грунтовивізна шаланда «Дунайская-602» є державною власністю та закріплена за ДП ВШ «Устьдунайводшлях» на праві господарського відання. Судом також встановлено, що у 2018 році судно було перебуксировано до бази технічного обслуговування флоту ДП «Черазморшлях», а з 2020 року відповідний майновий комплекс перебуває у власності ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД». При цьому відповідач не заперечував факт знаходження шаланди на своїй території.
Суд дійшов висновку, що між сторонами відсутні договірні відносини, які б надавали відповідачу право обмежувати доступ позивача до належного йому на праві господарського відання майна. Відмова у допуску працівників позивача для проведення інвентаризації та переміщення шаланди фактично створює перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном.
Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність факту порушення прав позивача та наявність підстав для задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача не чинити перешкод у доступі до шаланди «Дунайская-602», проведенні її інвентаризації та переміщенні з території відповідача.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД», в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у справі №916/2633/25 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Апелянт зазначає, що не відмовляв позивачу у доступі до шаланди «Дунайская-602», а запропонував укласти договір про надання послуг з організації відстою плавзасобів на платній основі. На думку відповідача, позивач відмовився від укладення договору та не надав належних доказів передачі судна відповідачу чи підтвердження його перебування саме на території ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД». Також апелянт вказує, що з 2018 року позивач фактично не володіє шаландою та не здійснює щодо неї жодних володільницьких дій, а тому заявлений позов не відповідає природі негаторного позову. При цьому відповідач заперечує преюдиціальне значення рішення у справі №916/2892/18, оскільки ним не встановлювалось місцезнаходження судна на момент розгляду даного спору.
Скаржник наголошує, що суд першої інстанції безпідставно визнав наявність протиправного перешкоджання з боку відповідача, хоча останній є законним власником майнового комплексу та лише вимагав договірного оформлення доступу до приватної території. На думку апелянта, право господарського відання не надає позивачу безумовного права безоплатного користування чужим майном чи доступу до приватної території без договору. Відтак, рішення суду фактично порушує принцип свободи договору, покладає на відповідача необґрунтований обов'язок на бездоговірне користування його майном та становить непропорційне втручання у право приватної власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, фактично підмінивши собою договірні відносини сторін та створивши для відповідача нові зобов'язання, не передбачені законом. Також відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки його доводи щодо необхідності договірного врегулювання спору та відсутності протиправної поведінки не були належним чином оцінені.
19.03.2026 від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представників за наявними у справі матеріалами відповідно до частини третьої статті 196 ГПК України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; призначено справу до розгляду на 19.05.2026 об 11:00.
В судовому засіданні представники учасників справи участі не брали, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом та не спростовано учасниками справи, згідно Статуту, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 11.06.2020р. №997 (нова редакція), ДП ВШ “Устьдунайводшлях» є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України.
Підприємство створено з метою забезпечення утримання в належному стані внутрішніх водних шляхів, створення безпечних умов для здійснення судноплавства на внутрішніх водних шляхах, здійснення ремонту флоту і виконання інших робіт на договірних умовах (п. 3.1. Статуту).
Відповідно до п. 7.1. Статуту майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Майно Підприємства складають основні засоби та фонди, обігові кошти, а також інші оборотні та необоротні активи й цінності, вартість яких обліковується та відображається в балансі Підприємства або враховуються в інших, передбачених законодавством, формах обліку майна Підприємства (п. 7.2. Статуту).
Судом встановлено, що ДП ВШ “Устьдунайводшлях» є судновласником грунтовивізної шаланди “Дунайская-602», рік побудови - 1985р., м. Турну-Северін, Румунія, довжина - 53,20 м, ширина - 11,00 м, валова місткість - 745 т, що підтверджується свідоцтвом про право власності на судно №974 від 25.12.2006 року.
У рішенні Господарського суду Одеської області від 25.02.2019р. по справі №916/2892/18 встановлено, що 22 серпня 2018 року силами двох буксирів “Арктус» та “Бургас» було здійснено перешвартування судна с/ш “Дунайська-602» з Бурлачої балки (причали колишнього ТЧФ) в акваторію Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" до головної бази технічного обслуговування флоту ДП “Черезморшлях».
Зазначені послуги були прийняті представником ДП ВШ “Устьдунайводшлях», про що свідчать підпис та поставлена печатка ДП ВШ “Устьдунайводшлях» на нарядах порто флоту ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на відповідному аркуші, де зазначається про виконання наряду (Наряд №53 від 22.08.2018р., Наряд №54 від 22.08.2018 р., Наряд №б/н від 22.08.2018 р.).
Разом з тим, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №217043693 від 20.07.2020р., ТОВ “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» з 17.07.2020р. на праві приватної власності належить виробничий будинок із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, буд. 35.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, вищезазначений майновий комплекс є колишньою базою технічного облуговування флоту ДП “Черезморшлях».
Листом №2 від 22.01.2025р. позивач звернувся до ТОВ “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» щодо отримання доступу на територію останнього з метою проведення інвентаризації державного майна та технічного обстеження плавзасобів підприємства.
Листом вих.№3 від 28.01.2025р. ТОВ “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» зазначило, що морська шаланда “Дунайская-602» станом на сьогодняшній день пришвартована до причалу ТОВ “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД», перебування (стоянка, швартування) плавзасобів третіх осіб на території ТОВ “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» відбувається відповідно до укладених договорів на платній основі, у зв'язку із чим запропонувало позивачу укласти договір про надання послуг з організації відстою плавзасобів, надавши документ про право власності на плавзасіб для підготовки відповідного договору.
На думку позивача, обставини, які вказані у листі відповідача за №3 від 28.01.2025р., свідчать про перешкоджання ДП ВШ “Устьдунайводшлях» у користуванні та розпорядженні майном, у тому числі вільному проході на територію відповідача та проведенні інвентаризації державного майна, яке відповідно п.7.1. розділу 7 “Майно підприємства» Статуту ДП ВШ “Устьдунайводшлях» закріплено за підприємством на праві господарського відання.
Позивач, посилаючись на ст.ст. 316, 317, 318, 321 Цивільного кодексу України, зазначає, що ДП ВШ “Устьдунайводшлях», має право вільного доступу до свого майна, володіння та користування ним, це право є непорушним і ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмеженій у його здійсненні.
Таким чином, на думку позивача, відповідач перешкоджає судновласнику - ДП ВШ “Устьдунайводшлях», у проході на територію відповідача за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, село Олександрівка, вул.Судноремонта, будинок 35, та у користуванні, розпоряджанні належною підприємству на праві господарського відання грунтовивізної шаланди “Дунайская -602», яка пришвартована до причалу відповідача у с. Олександрівка.
На підставі наведеного вище, позивач просив зобов'язати відповідача - ТОВ “ЧОРНОМОР-БРІЗБУД», не перешкоджати ДП ВШ “Устьдунайводшлях» у користуванні та розпоряджанні морською шаландою “Дунайская-602» шляхом допуску працівників ДП ВШ “Устьдунайводшлях» на територію відповідача -об'єкт нерухомого майна за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, село Олександрівка, вул. Судноремонта, буд. 35 для проведення інвентаризації грунтовивізної шаланди “Дунайская-602», та її переміщення з території (причалу) ТОВ “ЧОРНОМОР- БРІЗБУД» в інше місце.
Предметом апеляційного перегляду справи є вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» про зобов'язання не перешкоджати Державному підприємству водних шляхів “Устьдунайводшлях» у користуванні та розпорядженні належної підприємству на праві господарського відання морської шаланди “Дунайская-602» шляхом допуску працівників ДП ВШ “Устьдунайводшлях» на територію ТОВ “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» для проведення інвентаризації грунтовивізної шаланди “Дунайська -602» та її переміщення з території (причалу) ТОВ “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» в інше місце.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Такий захист не пов'язаний із захистом від порушень, які пов'язані із позбавленням володіння майном. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
У розумінні приписів наведеної норми позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (аналогічні висновки зазначені в постановах Верховного Суду у справах від 15.06.2018 № 916/933/17, від 27.03.2018 № 916/939/17, від 19.04.2018 №926/2230/17).
Тобто, однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову (постанова Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 910/551/18).
Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Суб'єкт, дії або бездіяльність якого оскаржується, може бути зобов'язано до виконання лише тих обов'язків, які на нього покладено законом чи іншими підзаконними нормативно-правовими актами.
Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 9901/276/19 та від 23.05.2024 у справі № 9901/493/19.
Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень щодо розпорядження або (та) користування належним йому майном. Об'єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що зберіглося до моменту подання позову до суду (постанова Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/623/18).
Також необхідною умовою для застосування такого способу захисту порушених прав є те, що між позивачем та відповідачем не повинно бути договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин належним є захист прав власника зобов'язально-правовими засобами (постанова Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/1657/18).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, згідно зі Статутом, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 11.06.2020 № 997 (у новій чинній редакції), Державне підприємство водних шляхів «Устьдунайводшлях» за своєю організаційно-правовою формою є державним унітарним підприємством, яке здійснює діяльність як державне комерційне підприємство, повністю засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України.
Зміст пункту 3.1 Статуту вказує на те, що зазначене підприємство було створено державою з чітко визначеною метою, а саме для забезпечення безперебійного утримання в належному технічному стані внутрішніх водних шляхів, створення максимально безпечних умов для безперешкодного здійснення судноплавства на внутрішніх водних шляхах, проведення поточного й капітального ремонту флоту, а також виконання інших пов'язаних робіт на договірних умовах.
Відповідно до положень пункту 7.1 Статуту, усе майно даного Підприємства є виключно державною власністю і закріплюється за ним на спеціальному обмеженому речовому праві - праві господарського відання.
При цьому, за змістом пункту 7.2 Статуту, майно підприємства структурно складають його основні засоби та фонди, обігові кошти, а також будь-які інші оборотні та необоротні активи й матеріальні цінності, загальна вартість яких безпосередньо обліковується та належним чином відображається в офіційному балансі Підприємства або враховується в інших, чітко передбачених чинним законодавством, формах обліку майна Підприємства.
У ході розгляду даного спору судом першої інстанції було достовірно встановлено, що ДП ВШ «Устьдунайводшлях» є законним і єдиним судновласником ґрунтовивізної шаланди «Дунайская-602», яка має такі технічні характеристики: рік побудови - 1985, місце побудови - м. Турну-Северін, Румунія, габаритна довжина - 53,20 м, ширина - 11,00 м, валова місткість - 745 т, що беззаперечно підтверджується Свідоцтвом про право власності на судно № 974, виданим 25.12.2006.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена ґрунтовивізна шаланда «Дунайская-602» є об'єктом державної власності та закріплена за ДП ВШ «Устьдунайводшлях» на праві господарського відання, що наділяє позивача повноваженнями титульного володільця щодо цього майна.
Як убачається з матеріалів справи, у рішенні Господарського суду Одеської області від 25.02.2019 по справі № 916/2892/18, яке набрало законної сили, встановлено юридичний факт того, що 22 серпня 2018 року силами двох буксирів «Арктус» та «Бургас» було здійснено перешвартування спірного судна с/ш «Дунайська-602» з Бурлачої балки (причали колишнього ТЧФ) в акваторію Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" до головної бази технічного обслуговування флоту ДП «Черезморшлях».
Відповідно до частини п'ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не підлягають повторному доказуванню у справах за участю тих самих осіб або особи, щодо якої ці обставини встановлені.
Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду вже встановлених судом фактів, що відповідає принципу правової визначеності та res judicata.
Преюдиціальне значення мають саме встановлені судом фактичні обставини, а не їх правова оцінка, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17. Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Брумареску проти Румунії», «Совтрансавто-Холдінг проти України», «Ющенко та інші проти України» також наголошував, що принцип юридичної визначеності виключає можливість повторного перегляду остаточно вирішених питань без наявності виняткових підстав.
З огляду на викладене, встановлена рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/2892/18 обставина щодо перебуксирування 22.08.2018 грунтовивізної шаланди «Дунайская-602» до акваторії ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та головної бази технічного обслуговування флоту ДП «Черезморшлях» є преюдиціальною та повторному доказуванню не підлягає.
Разом з тим, згідно з наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 217043693 від 20.07.2020, Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» з 17.07.2020 на праві приватної власності належить виробничий будинок із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, буд. 35.
Як встановлено судом та підтверджено відповідачем, вищезазначений майновий комплекс є колишньою базою технічного обслуговування флоту ДП «Черазморшлях».
За матеріалами справи, листом № 2 від 22.01.2025 позивач звернувся до ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» щодо отримання доступу на територію останнього з метою проведення обов'язкової інвентаризації державного майна та технічного обстеження плавзасобів підприємства.
У відповідь на це, листом вих. № 3 від 28.01.2025 ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» зазначило, що морська шаланда «Дунайская-602» станом на сьогоднішній день пришвартована до причалу ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД», перебування (стоянка, швартування) плавзасобів третіх осіб на території ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» відбувається відповідно до укладених договорів на платній основі, у зв'язку із чим запропонувало позивачу укласти договір про надання послуг з організації відстою плавзасобів, надавши документ про право власності на плавзасіб для підготовки відповідного договору.
Отже, як випливає з матеріалів справи та вбачається зі змісту вищезазначеного листа за вих. №3 від 28.01.2025, ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» було однозначно підтверджено факт місцезнаходження ґрунтовивізної шаланди «Дунайская-602» на території (у причалу) відповідача.
На підставі наведеного вище, доводи ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» щодо не підтвердження позивачем місцезнаходження спірного майна на території відповідача не беруться судом до уваги та повністю спростовуються самим відповідачем.
В ході судового розгляду суд першої інстанції встановив, що між сторонами повністю відсутні будь-які договірні відносини, і відповідач відмовляється надати безкоштовний доступ позивачу до державного майна, яке знаходиться на території ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД», що також недвозначно випливає зі змісту листа відповідача №3 від 28.01.2025.
Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Головним постулатом, закріпленим у ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України є те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України (чинного на момент закріплення спірного майна за позивачем) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Крім того, згідно з ст. 11 Закону України “Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, що володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим суб'єктом управління об'єктами державної власності, уповноваженим органом місцевого самоврядування), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника (уповноваженого суб'єкта управління об'єктами державної власності, уповноваженого органу місцевого самоврядування) у випадках, передбачених законом та установчими документами.
Позивач, якому належить право користування державним майном, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України), у тому числі згідно зі статтею 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування майном шляхом пред'явлення негаторного позову.
Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у cправі № 916/2381/22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 вказано, що у розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Отже, як встановлено судом при безпосередньому дослідженні матеріалів справи, а також жодним належним чином не спростовано відповідачем - станом на теперішній час, спірне державне майно - ґрунтовивізна шаланда «Дунайская-602», яке закріплене за ДП ВШ «Устьдунайводшлях» на праві господарського відання, знаходиться на території відповідача - ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД». При цьому, отримавши у власність виробничий будинок із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, буд. 35, відповідач, в ході інвентаризації отриманого майна, мав об'єктивно встановити, що до належного йому причалу пришвартоване судно, що належить третій особі на законних титульних підставах.
Водночас відповідач фактично обмежує доступ позивача до належного йому на праві господарського відання майна, яке перебуває на території майнового комплексу ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД», а можливість доступу до нього поставлена у залежність від укладення договору та здійснення оплати за відстій плавзасобу.
Такі дії об'єктивно створюють перешкоди у здійсненні позивачем правомочностей щодо належного йому майна, зокрема проведення його інвентаризації, технічного обстеження та переміщення в інше місце.
При цьому посилання відповідача на відсутність укладеного платного договору як на підставі для обмеження доступу до судна є необґрунтованими, оскільки реалізація права приватної власності на об'єкти нерухомого майна не може здійснюватися у спосіб, що перешкоджає законному титульному володільцю, зокрема державному підприємству, здійснювати управління закріпленим за ним майном.
Колегія суддів зазначає, що за відсутності договірних відносин між сторонами, у відповідача немає правомірних підстав для обмеження доступу представників ДП ВШ «Устьдунайводшлях» до судна.
Встановлення умов щодо обов'язкового укладення оплатного договору як передумови для допуску працівників позивача з метою інвентаризації та переміщення флоту свідчить про наявність перешкод у реалізації позивачем його законних речових правомочностей.
Така поведінка відповідача має триваючий характер, оскільки перешкоди існують як на момент звернення з позовом, так і під час розгляду справи судом, що повністю відповідає правовій природі негаторного захисту.
Отже, судова колегія дійшла висновку, що надання доступу до майна виключно за умови укладення договору та сплати коштів за своєю правовою суттю є обмеженням права користування та розпорядження, оскільки законний титульний володілець позбавлений можливості реалізувати свої повноваження незалежно від волі інших осіб, що суперечить статтям 316, 317 та 391 ЦК України.
Посилання на відсутність преюдиціального значення рішення у справі № 916/2892/18 також відхиляються колегією, оскільки судом першої інстанції преюдиціальність була застосована виключно в частині встановлення факту перебуксирування судна у 2018 році до вказаної акваторії, тоді як поточне місцезнаходження плавзасобу підтверджено іншими наявними у справі доказами.
Колегія суддів відхиляє також посилання апелянта на порушення судом першої інстанції принципу свободи договору та втручання у право приватної власності відповідача, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, адже задоволення негаторного позову не покладає на відповідача обов'язку укладати правочини чи надавати послуги відстою суден, воно лише зобов'язує відповідача усунути обмеження щодо доступу позивача до належного державі майна з метою його подальшого вивезення.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що рішення Господарського суду Одеської області є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» не спростовують правильних висновків місцевого суду, не містять підстав для скасування судового акта.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовної вимога позивача про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» не перешкоджати Державному підприємству водних шляхів “Устьдунайводшлях» у користуванні та розпорядженні належної підприємству на праві господарського відання морської шаланди “Дунайская-602» та допустити працівників Державного підприємства водних шляхів “Устьдунайводшлях» на територію Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» - об'єкт нерухомого майна за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, село Олександрівка, вул. Судноремонта, будинок 35 для проведення інвентаризації грунтовивізної шаланди “Дунайская-602» та її переміщення з території (причалу) в інше місце.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у справі №916/2633/25.
За таких обставин, апеляційна скарга на рішення задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у справі №916/2633/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у справі №916/2633/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 25.05.2026.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська