ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/563/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
секретар судового засідання (за доручення головуючої судді): Романенко Д.С.;
за участю представників сторін:
від Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" - Сергєєва К.О.;
від Фермерського господарства "АПК" - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства "АПК"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 (повний текст рішення складено 02.01.2026)
по справі №915/563/25
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок"
до Фермерського господарства "АПК"
про стягнення 458 378,06 грн,
(суддя першої інстанції Ільєва Л.М., дата та місце ухвалення рішення: 10.12.2025, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв),
У квітні 2025 року Приватне сільськогосподарське підприємство “Агрофірма “Роднічок» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства “АПК» (далі - Відповідач) про стягнення 458378,06 грн, в т.ч. основного боргу в сумі 400713,60 грн, інфляційних втрат в сумі 34608,05 грн, 3% річних в сумі 6707,30 грн та пені в сумі 16349,11 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на порушення Відповідачем умов Договору суборенди землі № 04-11/23 від 22.11.2023 в частині повної та своєчасної оплати суборендної плати, внаслідок чого виникла спірна заборгованість та нарахування відповідних санкцій.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 Позов Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Роднічок» до Фермерського господарства “АПК» про стягнення 458378,06 грн задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства “АПК» на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Роднічок» основну заборгованість за договором суборенди землі № 04-11/23 від 22.11.2023 в сумі 400713,60 грн, пеню в сумі 13804,58 грн, 3% річних в сумі 6707,30 грн, інфляційні втрати в сумі 34608,05 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 6837,50 грн; у задоволенні решти частини позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Роднічок» відмовлено.
Частково відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що з розрахунку Позивача, за період прострочення суборендної плати з 10.05.2024 по 17.03.2025 (110 дн.) на частину суборендної плати в розмірі 100178,40 грн Позивачем нараховано Відповідачу пеню в розмірі 6251,13 грн, виходячи зі встановленого в договорі розміру 0,02% за кожен день прострочення (100178,40 грн x 0,02% x 312 : 100%), а також за період прострочення суборендної плати з 01.10.2024 до 17.03.2025 (168 дн.) на частину суборендної плати в розмірі 300535,20 грн Позивачем нараховано Відповідачу пеню в розмірі 10097,98 грн, виходячи зі встановленого в Договорі розміру 0,02% за кожен день прострочення (300535,20 грн. x 0,02% x 168 : 100%).
При цьому судом з'ясовано, що розмір пені згідно з умовами Договору за спірний період не перевищує розміру пені у разі нараховування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент заборгованості.
Отже, сума пені, нарахована за умовами договору в розмірі 0,2%, відповідає чинному законодавству України.
Разом з тим, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок суми пені згідно з умовами Договору, судом встановлено, що вказаний розрахунок був здійснений Позивачем без урахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому судом за допомогою програми “IpLех» здійснено перерахунок пені за визначений Позивачем період прострочення (з урахуванням обмеження відповідного періоду шестимісячним строком) та встановлено, що обґрунтованою сумою пені у спірних правовідносинах є 13 804,58 грн, у тому числі:
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі суборендної плати 100178,40 грн за період з 10.05.2024 до 10.11.2025 (185 дн.) сума пені складає 3706,60 грн (100178,40 x 0,02 x 185 : 100);
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі суборендної плати 300535,20 грн за період з 01.10.2024 по 17.03.2025 (168 дн.) сума пені складає 10097,98 грн (300535,20 грн x 0,02% x 168 : 100%).
Відтак, суд дійшов висновку, що з Відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 13 804,58 грн, а тому задовольнив позов щодо стягнення пені частково.
Щодо решти позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Роднічок» є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з таким рішенням Фермерське господарство "АПК" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить змінити рішення господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 у справі №915/563/25 в частині задоволення позову Приватного сільськогосподарського підприємства ,,Агрофірма ,,Роднічок'' до Фермерського господарства ,,АПК'' про стягнення основної заборгованості за договором суборенди землі № 04-11/23 від 22.11.2023 в сумі 400713, 60 грн, пені в сумі 13804,58 грн, 3% річних в сумі 6707,30 грн, інфляційних втрат в сумі 34608,05 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 6837,50 грн з урахуванням доводів апеляційної скарги.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, що є підставою для його скасування.
У своїй скарзі Апелянт зазначає, що 22.11.2023 між Приватним сільськогосподарським підприємством ,,Агрофірма ,,Роднічок'', як орендарем, та Фермерським господарством ,,АПК'', як суборендарем, було укладено Договір суборенди землі №04-11/23 (далі - Договір, Договір суборенди), у відповідності до умов якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в межах території Шевченківської ОТГ Миколаївської області загальною площею - 64,32 га, що знаходяться в користуванні орендаря на підставі договорів оренди землі, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
На переконання Скаржника, часткова недійсність договору є підставою для часткової відмови у задоволенні позовних вимог Позивача про стягнення основної заборгованості за суборендною платою з Відповідача, оскільки не маючи права розпоряджатись вказаними двома земельними ділянками, Позивач не мав права передавати їх в суборенду, а відповідно нараховувати та отримувати за них плату за користування.
На переконання Скаржника, суборендна плата підлягає стягненню за користування земельними ділянками площею - 47,66 га., що становить 74,10 % від площі земельних ділянок, за які визначена у Договорі суборендна плата, оскільки право суборенди за 2 земельні ділянки 16,66 га не реєструвалось і право користування в Відповідача на них не виникло. А отже не виникло і обов'язку щодо сплати Позивачу суборендної плати.
З огляду на наведене, Апелянт вважає, що розмір суборендної плати, яка правомірно нарахована Позивачем становить 296 928,78 грн (400 713,60 грн * 74,10%). В іншій частині позовних вимог слід відмовити. Крім того, підлягають перерахунку пеня, інфляційні втрати та 3% річних з урахуванням суми основного боргу, який підлягає стягненню.
Щодо неправильного застосування норм матеріального права, Відповідач зазначає, що розрахунок пені Позивачем зроблено з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки Позивачем пред'явлено вимоги про стягнення з Відповідача пені за період, який розпочався після закінчення строку дії Договору, а саме з 01.10.2024 до 17.03.2025 , то такі вимоги не основані ані на Договорі, ані на законі, і тому в їх задоволені належить відмовити.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "АПК" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 по справі №915/563/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/563/25.
12.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 апеляційну скаргу Фермерського господарства "АПК" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 по справі №915/563/25 залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
26.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "АПК" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої апелянтом додано докази сплати судового збору у розмірі 8205 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "АПК" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 по справі №915/563/25; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; призначено розгляд справи №915/563/25 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "АПК" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 на: 13.04.2026 року об 11-00 год.
11.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У своєму відзиві Позивач зазначає, що як стверджує Апелянт із загального обсягу земельних ділянок - 64,32 га, в суборенду могло бути передано йому лише 47,66 га, оскільки Позивач не мав права розпоряджатися двома земельними ділянками площею 16,66 га. У зв'язку із чим, на думку Відповідача, розмір суборендної плати також має бути меншим, оскільки часткова недійсність Договору є підставою для часткової відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за Договором. При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що Договір суборенди є дійсним повністю. В цій частині Відповідач не оскаржує рішення суду. Крім цього, Позивач звертає увагу, що згідно умов Договору, розмір суборендної плати є фіксованим та не залежить від строку суборенди, строку дії Договору або від обсягу використання суборендованих земельних ділянок. Суборендар/Відповідач жодного разу не звернувся до Позивача із заявою про перегляд/зменшення суборендної плати, розірвання Договору, тощо. У Відповідача були відсутні будь-які претензії до моменту подання позову про стягнення з нього заборгованості. Також Позивач звертає увагу, що Відповідачем не була сплачена суборендна плата навіть частково - в тій частині, з якою він згодний. Таким чином, висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи.
На переконання Позивача, Відповідач перекручує умови Договору та обставини справи, з метою уникнення виконання зобов'язань за Договором та відповідальності за порушення таких зобов'язань.
19.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 задоволено клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку EASYCON.
Разом з тим, відповідно до наказів голови суду №61-в, №62-в від 09.04.2026 суддя учасник колегії суддів Діброва Г.І. з 13.04.2026 по 18.04.2026 перебуватиме у відрядженні.
Крім того, суддя учасник колегії суддів Ярош А.І. з 17.04.2026 по 01.05.2026 перебуватиме у запланованій щорічній відпустці.
Частиною 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на зазначене, враховуючи принцип незмінності складу, заплановане відрядження судді учасника колегії суддів, участь колегії суддів у підготовці НШСУ для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських судів, зважаючи на завантаженість колегії суддів апеляційної інстанції, інші чинники тощо, судова колегія вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу у даній справі поза межами процесуального строку, визначеного статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у "розумний строк", тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та основного завдання господарського судочинства - справедливого та неупередженого вирішення судом спору та призначити справу до розгляду в судовому засіданні на іншу дату.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства "АПК" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 по справі №915/563/25 відбудеться 18.05.2026 року о 12-00 год.
18.05.2026 у судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явився представник Позивача, який підтримав свої заперечення, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу. Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника Відповідача, який не з'явився у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представника Позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2018 між Шапошніком Анатолієм Сергійовичем (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма “Роднічок» (орендар) було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 25072729, виданого 27.02.2018, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4825785200:01:000:0030 сільськогосподарського призначення із земель приватної власності для ведення товарного сільгоспвиробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Суворської сільської громади Снігурівського району Миколаївської області (п.1 Договору оренди землі).
Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 21,0 га, у тому числі рілля- 21,0 га.
Відповідно до п. 8 Договору останній укладено на 10 років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.
В п. 22 Договору оренди землі наведені інші умови передачі земельної ділянки в оренду: орендована земельна ділянка може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення. Орендодавець дає свою згоду орендарю на передачу орендованої земельної ділянки у суборенду без будь-яких додаткових письмових узгоджень між сторонами у майбутньому. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди землі чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Згідно з п. 24 Договору земельна ділянка вважається переданою від орендодавця орендареві в момент державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому законодавством.
Зазначений Договір оренди землі від 05.03.2018 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.03.2018 за № 25187580.
16.10.2019 між Анохіним Вадимом Станіславовичем (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма “Роднічок» (орендар) було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4825785200:01:000:0031 сільськогосподарського призначення із земель приватної власності для ведення товарного сільгоспвиробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Суворської сільської громади. Орендодавець володіє земельною ділянкою на праві приватної пласності, право на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №27760657 від 31.08.2018 (п.1 Договору оренди землі).
Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2 га, у тому числі рілля зрошувальна - 2 га.
Відповідно до п. 7 Договору останній укладено на 7 років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.
В п. 19 Договору оренди землі наведені інші умови передачі земельної ділянки в оренду: орендована земельна ділянка може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення. Орендодавець дає свою згоду орендарю на передачу орендованої земельної ділянки у суборенду без будь-яких додаткових письмових узгоджень між сторонами у майбутньому. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди землі чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Згідно з п. 21 Договору земельна ділянка вважається переданою від орендодавця орендареві в момент державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому законодавством.
Зазначений Договір оренди землі від 16.10.2019 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.10.2019 за № 33737402.
16.10.2019 між Басовою Вірою Тимофіївною (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма “Роднічок» (орендар) було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4825785200:01:000:0010 сільськогосподарського призначення із земель приватної власності для ведення товарного сільгоспвиробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Суворської сільської громади. Орендодавець володіє земельною ділянкою на праві приватної пласності, право на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №27793113 від 06.09.2018 (п.1 Договору оренди землі).
Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2 га, у тому числі рілля зрошувальна - 2 га.
Відповідно до п. 7 Договору останній укладено на 7 років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.
В п. 19 Договору оренди землі наведені інші умови передачі земельної ділянки в оренду: орендована земельна ділянка може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення. Орендодавець дає свою згоду орендарю на передачу орендованої земельної ділянки у суборенду без будь-яких додаткових письмових узгоджень між сторонами у майбутньому. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди землі чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Згідно з п. 21 Договору земельна ділянка вважається переданою від орендодавця орендареві в момент державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому законодавством.
Зазначений Договір оренди землі від 16.10.2019 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.10.2019 за № 33736476.
03.12.2019 між Басовою Вірою Тимофіївною (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма “Роднічок» (орендар) було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4825785200:01:000:0011 сільськогосподарського призначення із земель приватної власності для ведення товарного сільгоспвиробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Суворської сільської громади. Орендодавець володіє земельною ділянкою на праві приватної пласності, право на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №27790900 від 06.09.2018 (п.1 договору оренди землі).
Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,33 га, у тому числі рілля зрошувальна - 8,33 га.
Відповідно до п.7 Договору останній укладено на 7 років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.
В п. 19 Договору оренди землі наведені інші умови передачі земельної ділянки в оренду: орендована земельна ділянка може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення і за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди землі чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Згідно з п. 20 Договору земельна ділянка вважається переданою від орендодавця орендареві в момент державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому законодавством.
Зазначений Договір оренди землі від 03.12.2019 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.12.2019 за № 34620215.
03.12.2019 між Басовою Вірою Тимофіївною (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма “Роднічок» (орендар) було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4825785200:01:000:0012 сільськогосподарського призначення із земель приватної власності для ведення товарного сільгоспвиробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Суворської сільської громади. Орендодавець володіє земельною ділянкою на праві приватної пласності, право на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №27757841 від 31.08.2018 (п.1 Договору оренди землі).
Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,33 га, у тому числі рілля зрошувальна - 8,33 га.
Відповідно до п. 7 Договору останній укладено на 7 років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.
В п. 19 Договору оренди землі наведені інші умови передачі земельної ділянки в оренду: орендована земельна ділянка може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення і за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди землі чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Згідно з п. 20 Договору земельна ділянка вважається переданою від орендодавця орендареві в момент державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому законодавством.
Зазначений Договір оренди землі від 03.12.2019 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.12.2019 за № 34619350.
03.12.2019 між Анохіною Тетяною Івагівною (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма “Роднічок» (орендар) було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4825785200:01:000:0032 сільськогосподарського призначення із земель приватної власності для ведення товарного сільгоспвиробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Суворської сільської громади. Орендодавець володіє земельною ділянкою на праві приватної пласності, право на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №27748698 від 31.08.2018 (п.1 Договору оренди землі).
Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 16,66 га, у тому числі рілля зрошувальна - 16,66 га.
Відповідно до п. 7 Договору останній укладено на 7 років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.
В п. 19 Договору оренди землі наведені інші умови передачі земельної ділянки в оренду: орендована земельна ділянка може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення і за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди землі чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Згідно з п. 20 Договору земельна ділянка вважається переданою від орендодавця орендареві в момент державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому законодавством.
Зазначений Договір оренди землі від 03.12.2019 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.12.2019 за № 34621270.
16.10.2019 між Джуль Вікторією Вадимівною (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма “Роднічок» (орендар) було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4825785200:01:000:0035 сільськогосподарського призначення із земель приватної власності для ведення товарного сільгоспвиробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Суворської сільської громади. Орендодавець володіє земельною ділянкою на праві приватної пласності, право на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №32271096 від 05.07.2019 (п.1 договору оренди землі).
Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2 га, у тому числі рілля зрошувальна - 2 га.
Відповідно до п. 7 Договору останній укладено на 7 років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.
В п. 19 Договору оренди землі наведені інші умови передачі земельної ділянки в оренду: орендована земельна ділянка може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення. Орендодавець дає свою згоду орендарю на передачу орендованої земельної ділянки у суборенду без будь-яких додаткових письмових узгоджень між сторонами у майбутньому. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди землі чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Згідно з п. 21 Договору земельна ділянка вважається переданою від орендодавця орендареві в момент державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому законодавством.
Зазначений Договір оренди землі від 16.10.2019 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.10.2019 за № 33736354.
16.10.2019 між Джуль Вікторією Вадимівною (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма “Роднічок» (орендар) було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4825785200:01:000:0036 сільськогосподарського призначення із земель приватної власності для ведення товарного сільгоспвиробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Суворської сільської громади. Орендодавець володіє земельною ділянкою на праві приватної пласності, право на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №32269263 від 05.07.2019 (п.1 Договору оренди землі).
Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2 га, у тому числі рілля зрошувальна - 2 га.
Відповідно до п.7 Договору останній укладено на 7 років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.
В п. 19 Договору оренди землі наведені інші умови передачі земельної ділянки в оренду: орендована земельна ділянка може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення. Орендодавець дає свою згоду орендарю на передачу орендованої земельної ділянки у суборенду без будь-яких додаткових письмових узгоджень між сторонами у майбутньому. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди землі чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Згідно з п. 21 Договору земельна ділянка вважається переданою від орендодавця орендареві в момент державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому законодавством.
Зазначений Договір оренди землі від 16.10.2019 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.10.2019 за № 33737568.
16.10.2019 між Джуль Вікторією Вадимівною (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма “Роднічок» (орендар) було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4825785200:01:000:0037 сільськогосподарського призначення із земель приватної власності для ведення товарного сільгоспвиробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Суворської сільської громади. Орендодавець володіє земельною ділянкою на праві приватної пласності, право на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №32269973 від 05.07.2019 (п.1 договору оренди землі).
Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2 га, у тому числі рілля зрошувальна - 2 га.
Відповідно до п. 7 Договору останній укладено на 7 років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.
В п. 19 Договору оренди землі наведені інші умови передачі земельної ділянки в оренду: орендована земельна ділянка може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення. Орендодавець дає свою згоду орендарю на передачу орендованої земельної ділянки у суборенду без будь-яких додаткових письмових узгоджень між сторонами у майбутньому. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди землі чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Згідно з п. 21 Договору земельна ділянка вважається переданою від орендодавця орендареві в момент державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому законодавством.
Зазначений Договір оренди землі від 16.10.2019 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.10.2019 за № 33737704.
В подальшому 22.11.2023 між Приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма “Роднічок» та Фермерським господарством “АПК» був укладений Договір суборенди землі №04-11/23 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в межах території Шевченківської ОТГ Миколаївської області загальною площею 64,32 га, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825785200:01:000:0010 площею 2,000 га, 4825785200:01:000:0011 площею 8,3300 га, 4825785200:01:000:0012 площею 8,3300 га, 4825785200:01:000:0030 площею 21,0000 га, 4825785200:01:000:0031 площею 2,000 га, 4825785200:01:000:0032 площею 16,6600 га, 4825785200:01:000:0035 площею 2,000 га, 4825785200:01:000:0036 площею 2,000 га, 4825785200:01:000:0037 площею 2,000 га.
Орендар користується земельними ділянками на підставі Договорів оренди, які зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Орендар гарантує, що згідно чинного законодавства України, а саме: ст. 8 Закону України “Про оренду землі» має право передати земельні ділянки вказані у даному Договорі у суборенду (п.1, 2 Договору).
Відповідно до п. 3, 4 Договору на земельній ділянці немає об'єктів нерухомого майна та інших об'єктів інфраструктури. В суборенду передається лише земельна ділянка.
Згідно з п. 7 Договору останній діє до 01.01.2024, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.
Пунктом 8 Договору сторони узгодили, що суборендна плата нараховується за весь час користування земельними ділянками та вноситься суборендарем у грошовій формі.
Згідно з умов пунктів 8.1., 8.2. Договору розмір суборендної плати за земельні ділянки становить 400 713,60 грн, у тому числі ПДВ - 66785,60 грн.
Суборендна плата вносить суборендарем настуним чином:
- 25% від загальної суми за Договором, що становить 100178,40 грн, у т.ч. ПДВ 16696,40 грн в 30-денний термін з дня реєстрації Договору в державному реєстрі речових прав;
- 75% від загальної суми за Договором, що становить 300535,20 грн, у т.ч. ПДВ 50089,20 грн до 31.09.2024.
Відповідно до п.8.3. Договору розмір суборендної плати може переглядатися у разі:
- зміни умов господарювання, передбачених Договором;
- зміни розмірів земельного податку, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;
- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;
- в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 9 Договору обчислення розміру суборендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік. Обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування річного індексу споживчих цін на товари і послуги, який визначається Державною службою статистики України. При виплаті орендної плати наперед, орендна плата нараховується на рівні поточного року без урахування коефіцієнтів індексації за майбутні роки.
Пунктом 10 Договору передбачено, що у разі невнесення суборендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,02% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до п.15 Договору передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проєкту її відведення.
Передача земельної ділянки суборендарю здійснюється за актом її приймання-передачі (п.17 Договору).
Згідно з п. 25 Договору орендар має право вимагати від суборендаря, зокрема, своєчасного і в повному обсязі внесення суборендної плати.
Відповідно до п. 26 Договору орендар зобов'язаний, зокрема, розраховуватись з орендарем по суборендній платі в повному обсязі та у встановлений строк.
Вказаний Договір суборенди землі підписаний та скріплений печатками сторін.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 374266283 від 15.04.2024 право суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 4825785200:01:000:0010 площею 2,0 га зареєстровано в державному реєстрі 09.04.2024 за Фермерським господарством “АПК» (код ЄДРПОУ 43594101), строк: 9 міс 10 дн., дата закінчення дії 01.09.2024. Підстава для державної реєстрації - Договір суборенди земельної ділянки №04-11/23 від 22.11.2023.
У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав № 374259559 від 15.04.2024 право суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 4825785200:01:000:0030 площею 21 га зареєстровано в державному реєстрі 09.04.2024 за Фермерським господарством “АПК» (код ЄДРПОУ 43594101), строк: 9 міс 10 дн., дата закінчення дії 01.09.2024. Підстава для державної реєстрації - Договір суборенди земельної ділянки №04-11/23 від 22.11.2023.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 373469265 від 09.04.2025 право суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 4825785200:01:000:0032 площею 16,66 га зареєстровано в державному реєстрі 03.04.2024 за Фермерським господарством “АПК» (код ЄДРПОУ 43594101), строк: 10 міс 9 дн., дата закінчення дії 01.10.2024. Підстава для державної реєстрації - Договір суборенди земельної ділянки №04-11/23 від 22.11.2023.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 373461129 від 09.04.2024 право суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 4825785200:01:000:0035 площею 2 га зареєстровано в державному реєстрі 03.04.2024 за Фермерським господарством “АПК» (код ЄДРПОУ 43594101), строк: 10 міс 9 дн., дата закінчення дії 01.10.2024. Підстава для державної реєстрації - Договір суборенди земельної ділянки №04-11/23 від 22.11.2023.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 373458999 від 09.04.2024 право суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 4825785200:01:000:0036 площею 2 га зареєстровано в державному реєстрі 03.04.2024 за Фермерським господарством “АПК» (код ЄДРПОУ 43594101), строк: 10 міс 9 дн., дата закінчення дії 01.10.2024. Підстава для державної реєстрації - Договір суборенди земельної ділянки №04-11/23 від 22.11.2023.
У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав № 373457351 від 09.04.2024 право суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 4825785200:01:000:0037 площею 2 га зареєстровано в державному реєстрі 03.04.2024 за Фермерським господарством “АПК» (код ЄДРПОУ 43594101), строк: 10 міс 9 дн., дата закінчення дії 01.10.2024. Підстава для державної реєстрації - Договір суборенди земельної ділянки №04-11/23 від 22.11.2023.
Предметом спору у даній справі є стягнення з Відповідача заборгованості по орендній платі за Договором суборенди №04-11/23 від 22.11.2023 в розмірі 400713,60 грн у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язання по внесенню суборендної плати.
Як зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 Позов Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Роднічок» до Фермерського господарства “АПК» про стягнення 458378,06 грн задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства “АПК» на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Роднічок» основну заборгованість за договором суборенди землі № 04-11/23 від 22.11.2023 в сумі 400713,60 грн, пеню в сумі 13804,58 грн, 3% річних в сумі 6707,30 грн, інфляційні втрати в сумі 34608,05 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 6837,50 грн; у задоволенні решти частини позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Роднічок» відмовлено.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно з ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Перелік можливих способів захисту цивільних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб наведено в частині другій названої статті. Крім того, в цій частині зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Усі законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню лише з урахуванням того, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Водночас, застосування конкретного способу захисту цивільного права при здійсненні судового провадження залежить від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, характеру його порушення, а також здатності відновити порушене право (усунути чи компенсувати наслідки цього порушення) у такий спосіб.
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації їх прав. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.
Такої позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду, про що свідчить наведене в її постановах від 30.06.2021 у справі №9901/172/20, від 01.07.2021 у справі №9901/381/20, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 01.02.2022 у справі №750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі №233/4365/18, від 03.04.2024 у справі №917/1212/21.
За правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1, 9 ст. 93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частинами 1, 6 ст. 6 Закону України “Про оренду землі» встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Статтею 17 Закону України “Про оренду землі» визначено, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до 1-5 ст. 8 Закону України “Про оренду землі», орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.
У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
У відповідності до ст.21 Закону України “Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України “Про оренду землі», орендна плата справляється у грошовій формі.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судовою колегією раніше, умовами договорів оренди від 16.10.2019, від 03.12.2019, від 05.03.2018 було передбачено право орендаря - Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Роднічок» на передачу в суборенду орендованих ним земельних ділянок, а саме:
- кадастровий номер 4825785200:01:000:0010, площею 2,0 га, яка належить на праві власності Басовій В.Т.;
- кадастровий номер 4825785200:01:000:0011, площею 8,33 га, яка належить на праві власності Басовій В.Т.;
- кадастровий номер 4825785200:01:000:0012, площею 8,33 га, яка належить на праві власності Басовій В.Т.;
- кадастровий номер 4825785200:01:000:0012, площею 21 га, яка належить на праві власності Шапошнику А.С.;
- кадастровий номер 4825785200:01:000:0031, площею 2,0 га, яка належить на праві власності Анохіну В.С.;
- кадастровий номер 4825785200:01:000:0032, площею 16,66 га, яка належить на праві власності Анохіній Т.І.;
- кадастровий номер 4825785200:01:000:0032, площею 2,0 га, належить на праві власності ОСОБА_1 ;
- кадастровий номер 4825785200:01:000:0036, площею 2,0 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 ;
- кадастровий номер 4825785200:01:000:0037, площею 2,0 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Доказів визнання недійсними або розірвання договорів оренди та договору суборенди землі №04-11/23 матеріали справи не містять.
Як вбачається з п. 8 укладеного між сторонами Договору, сторони узгодили, що суборендна плата нараховується за весь час користування земельними ділянками та вноситься суборендарем у грошовій формі. Згідно з умов пунктів 8.1., 8.2. Договору розмір суборендної плати за земельні ділянки становить 400 713,60 грн, у тому числі ПДВ - 66785,60 грн. При цьому з огляду на погоджений сторонами у п. 8 договору порядку розрахунків, граничним строком виконання грошового зобов'язання було 31.09.2024.
Водночас, доказів сплати Відповідачем на користь Позивача суборендної плати матеріали справи не містять, доказів зворотного Відповідачем не надано.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
У постанові від 30.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Судова колегія зазначає, що невнесення Відповідачем орендної плати за вище вказаним Договором суборенди землі є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. А тому, з огляду на неналежне виконання Відповідачем умов Договору щодо сплати суборендної плати, що не спростовано Відповідачем, суд апеляційної інстанції погоджується з вірними висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та законність вимог про стягнення з Відповідача 400713,60 грн заборгованості за Договором суборенди землі.
З огляду на наведене, позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Роднічок» щодо стягнення з Відповідача заборгованості в заявленій сумі 400713,60 грн за Договором суборенди землі № 04-11/23 від 22.11.2023 підлягають задоволенню, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
При цьому, судова колегія відхиляє доводи Апелянта як необґрунтовані, стосовно того, що суборендна плата підлягає стягненню за користування земельними ділянками площею - 47,66 га., що становить 74,10 % від площі земельних ділянок, за які визначена у Договорі суборендна плата, оскільки право суборенди за двома земельними ділянками загальною площею 16,66 га не реєструвалось і право користування у Відповідача на них не виникло, а отже не виникло і обов'язку щодо сплати Позивачу суборендної плати, з огляду на наступне.
Вказані доводи Апелянта спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а також фактом здійснення речового права суборенди Відповідача відносно земельних ділянок, які складають 64,32 га.
Судова колегія звертає увагу, що доводи Апелянта, не містять жодного правового обґрунтування та спростовуються наявними у матеріалах справи, у тому числі, письмовими згодами орендодавців Анохіної Т.І та Басової В.Т. від 08.09.2023, докази недійсності Договору суборенди №04-11/23 від 22.11.2023 матеріали справи не містять.
Таким чином, Відповідачем зобов'язання за Договором не виконано, у зв'язку з чим заборгованість Відповідача по сплаті суборендної плати становить 400713,60 грн, у т.ч. ПДВ 66785,60 грн.
Апелянтом не спростовано факт наявності вказаної заборгованості в розмірі 400713,60 грн, строк оплати якої настав, належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості Відповідач не надав.
Крім того, з наявного в матеріалах справи листа за вих. №46 від 31.03.2025 вбачається, що голова ФГ “АПК» звертався до директора ПСП “Агрофірма “Роднічок» з прохання відтермінувати сплату за Договорами суборенди до 04.04.2025 та розглянути можливість оплати частинами на протязі квітня 2025 року, що свідчить про визнання Відповідачем зобов'язання за договором суборенди.
З огляду на встановлені судовою колегією обставини, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, посилання Відповідача на зазначені обставини є необґрунтованими, а тому судова колегія погоджується з вірними висновками суду першої інстанції в цій частині та вважає, що судом було надано вичерпну відповідь на означене питання.
Позивачем також було заявлено вимоги про стягнення з Відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, які було задоволено частково судом першої інстанції, зі стягненням яких Апелянт також не погоджується, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Судова колегія зазначає, що невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна внесення відповідачем суборендної плати) згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 10 Договору суборенди у разі невнесення суборендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,02% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
З огляду на наведене, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Як вже зазначалось вище, за умовами п. 8 Договору суборенди граничним строком внесення Відповідачем суборендної плати було 31.09.2024.
З розрахунку Позивача вбачається, що за період прострочення суборендної плати з 10.05.2024 по 17.03.2025 (312 дн.) на частину суборендної плати в розмірі 100178,40 грн Позивачем нараховано Відповідачу пеню в розмірі 6251,13 грн, виходячи зі встановленого в Договорі розміру 0,02% за кожен день прострочення (100178,40 грн x 0,02% x 312 : 100%), а також за період прострочення суборендної плати з 01.10.2024 до 17.03.2025 (168 дн.) на частину суборендної плати в розмірі 300535,20 грн Позивачем нараховано Відповідачу пеню в розмірі 10097,98 грн, виходячи зі встановленого в Договорі розміру 0,02% за кожен день прострочення (300535,20 грн x 0,02% x 168 : 100%).
При цьому, як вбачається зі змісту судового рішення, суд першої інстанції дослідивши та перевіривши здійснений Позивачем розрахунок суми пені згідно з умовами договору, встановив, що вказаний розрахунок був здійснений Позивачем без урахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому судом було здійснено перерахунок пені.
Водночас, судовій колегії є незрозумілою позиція Апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального права в цій частині, оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що Відповідач не погоджується саме з вимогами позовної заяви, зазначаючи про те, що Позивачем розрахунок пені зроблено з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
У постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 у справі №902/669/18) (пункт 83).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у цій постанові, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені “за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання “за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (пункти 91-93).
Як вбачається з умов п. 10 Договору суборенди сторонами не погоджено більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строк нарахування штрафних санкцій, тому у спірних правовідносинах перебіг строку нарахування пені починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
З огляду на наведене судова колегія погоджується з висновками суду в цій частині, а доводи Апелянта визнає необґрунтованими.
Здійснивши за допомогою програми “IpLех» перерахунок пені за визначений Позивачем у період прострочення (з урахуванням обмеження відповідного періоду шестимісячним строком) судовою колегією встановлено, що обґрунтованою сумою пені у спірних правовідносинах є 13 804,58 грн., у тому числі:
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі суборендної плати 100178,40 грн. за період з 10.05.2024 до 10.11.2025 (185 дн.) сума пені складає 3706,60 грн. (100178,40 x 0,02 x 185 : 100);
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі суборендної плати 300535,20 грн. за період з 01.10.2024 по 17.03.2025 (168 дн.) сума пені складає 10097,98 грн. (300535,20 грн. x 0,02% x 168 : 100%).
Відтак, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня в сумі 13804,58 грн.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що у своїй апеляційній скарзі Відповідач, заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, зазначає, що першим днем прострочення є 10.05.2024. Водночас, даний строк (дата) початку нарахування пені співпадає з розрахунком Позивача та суду першої інстанції. З огляду на що, судова колегія відхиляє доводи Апелянта в цій частині, як необґрунтовані.
Щодо кінцевої дати періоду нарахування пені, як зазначено судовою колегією вище, в цій частині судом першої інстанції враховані норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та заперечення Відповідача, позов був задоволений частково - стягнуто пеню у розмірі 13 804,58 грн із заявлених 16 349,11 грн.
Крім того, щодо доводів Апелянта про те, що пеня на суму суборендної плати в розмірі 75% від загальної суми суборендної плати не повинна нараховуватися, оскільки строк оплати суборенди збігається із завершенням строку дії Договору, судова колегія звертає увагу, що за умовами Договору, Відповідач мав сплатити всю суму суборендної плати до 31.09.2024 включно. Тобто, останній день оплати настав за день до кінцевої дати строку дії Договору, а не день в день із днем закінчення строку дії договору - 01.10.2024, як стверджує Апелянт.
Судова колегія звертає увагу, що відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, та статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 4 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18).
Стаття 599 Цивільного кодексу та стаття 202 Господарського кодексу встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору. Тобто, зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.
Таким чином, доводи Апелянта про припинення його зобов'язання зі сплати суборендної плати, у зв'язку із закінченням строку дії договору є необґрунтованим та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.
Щодо нарахування 3% річних в сумі 6707,30 грн та інфляційних витрат в сумі 34608,05 грн судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1. ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалось раніше, cуборендну плату Відповідач повинен був сплатити до 31.09.2024, а тому невнесення такої плати Відповідачем у встановлений строк свідчить про прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно положень Цивільного кодексу України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.
Враховуючи вищенаведене та порушення Відповідачем строків сплати орендної плати, судова колегія вважає, що Позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Так, згідно із здійсненим Позивачем розрахунком суми 3% річних:
- за період з 10.05.2024 по 17.03.2025 (110 дн.) на частину суборендної плати в розмірі 100178,40 грн. сума 3% річних складає 2563,65 грн.;
- за період з 01.10.2024 по 17.03.2025 (168 дн.) на частину суборендної плати в розмірі 300535,20 грн. сума 3% річних складає 4143,65 грн.
Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в загальній сумі 6707,30 грн.
Крім того, судова колегія зазначає, що індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
З урахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що факт знецінення або не знецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Судовою колегією було перевірено здійснений Позивачем розрахунок інфляційних нарахувань в загальному розмірі 34608,05 грн та встановлено, що вказані інфляційні нарахування в розмірі 12668,06 грн на суму боргу по суборендній платі в розмірі 100178,40 грн за період з 10.05.2024 по 17.03.2025 та в розмірі 21939,99 грн на суму боргу по суборендній платі в розмірі 300535,20 грн за період з 01.10.2024 до 17.03.2025 були здійснені Позивачем вірно із застосуванням дійсного сукупного індексу інфляції за спірний період прострочення, також вказаний розрахунок Відповідачем не спростовано. Відтак, з Відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 34608,05 грн.
Отже, судова колегія погоджується з вірними висновками суду про необхідність часткового задоволення позовних вимог, при цьому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Апелянта, як необґрунтовані та такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що доводи Апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, вони не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи; обставини, які мають значення по справі, судом установлені правильно. Порушень норм матеріального та процесуального права апеляційним господарським судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 по справі №915/563/25 за наведених Апелянтом доводів та мотивів апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга Фермерського господарства "АПК" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 по справі №915/563/25 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга Фермерського господарства "АПК" задоволенню не підлягає, судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Апелянта.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "АПК" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 по справі №915/563/25 - залишити без задоволення,
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 по справі №915/563/25 залишити без змін.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено на підписано 26.05.2026 року.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош