Справа № 953/6239/26
н/п 2/953/3857/26
"25" травня 2026 р. Суддя Київського районного суду м.Харкова Бородіна Н.М розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду із позовом до відповідача, ОСОБА_2 , в якому просить визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта майна 280100263101). В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 3/4 ідеальної частини квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта майна 280100263101), а залишену 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Дослідивши позовну заяву, суддя вважає, що її необхідно залишити без руху, з таких підстав.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Оглянувши позовні матеріали на предмет відповідності їх нормам Цивільного процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання заявником вимог щодо подачі та форми позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.
Згідно Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.
При цьому, позивачем судовий збір не сплачено та одночасно з позовною заявою позивач подала заяву про відстрочку сплати судового збору, так як на теперішній час ніде не працює і на утриманні знаходяться неповнолітні діти, на підтвердження надає довідку ОК-5, довідку ОК-7, інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 рік, свідоцтва про народження дітей.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
У пункті 29 Постанови пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Згідно з ч. 1ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; позивачами є військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно ч.2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Приписи вказаної статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачають право суду, з урахуванням майнового стану сторони, відстрочити або розстрочити сплату судового збору лише за наявності викладених вище умов, тоді як законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №912/3514/20.
Натомість сплата судового збору, в силу положень ст.177ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Положення статей ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення, розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану, повинна навести доводи того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття нею всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу, рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі Kniat v. Poland; пункти 63 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі Jedamski and Jedamska v. Poland).
Таким чином, підставою для звільнення від сплати судового збору можуть бути, окрім довідки про доходи, також видані у встановленому законом порядку банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, інформація щодо наявності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, тощо, які підтверджують у сукупності на визначений конкретний період майновий стан особи. При цьому Податковим кодексом України визначено, що являється джерелом доходу та перелічено низку доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
До заяви додано довідку ОК-5, довідку ОК-7, інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 рік, свідоцтва про народження дітей, в яких позивач зазначена матір'ю.
Разом з тим, зазначені документи, не свідчить про наявність обставин, які у відповідності до ч. 1ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», свідчать про фінансовий стан позивача як такий, що позбавляє його можливості сплатити судовий збір у встановленому законодавством розмірі.
Даних про перебування позивача на обліку у центрі зайнятості, внаслідок втати роботи , матеріали справи не містять.
Будь-яких документів, які підтверджують можливість позивачки сплатити судовий збір. після ухвалення судом рішення, суду не надано.
Суддя, дослідивши клопотання про звільнення від сплати судового збору, дійшла висновку, що позивачкою не надано докази, які б були підставою для відстрочення звільнення її від сплати судового збору, а саме, що вона має скрутне матеріальне становище.
Відтак, враховуючи викладене вище, правові підстави для звільнення від сплати судового збору, суд вважає, що відсутні підстави, тому відповідне клопотання позивачки не підлягає задоволенню.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на наступному.
Згідно з ст.129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відмова у звільненні від сплати судового збору, відстрочці або розстрочці його сплати не порушує положення п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Kreuz v. Poland» від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у позивачки пільг щодо його оплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами позивача щодо можливості звернення до суду (за умови виконання вимог закону щодо оплати судового збору) у цій справі дотримано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху в порядку ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, позивачці необхідно сплатити судовий збір в розмірі 12000,00 грн. та надати суду квитанцію (платіжне доручення), що підтверджує сплату судового збору у вказаному розмірі.
Відповідно до ч. 1ст.4 ЗУ «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік зазначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року встановлений у розмірі 3328,00грн.
Частиною 2ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до суду позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2026 рік становить 16640,00грн).
Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору {До статті 4 включено частину третю згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 , а тому сума судового збору при зверненні до суду становить 12000 грн. (1 500 000 грн (ціна позову). х 1% х 0,8)
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Отже, виходячи з наведеного та зі змісту позовних вимог, враховуючи, що при зверненні до суду позивачем не сплачено судовий збір у сумі 12000,00 грн, оскільки позовна заява була подана до суду в системі «Електронний суд», згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, необхідно сплатити судовий збір у сумі 12000,00 грн., або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або клопотання про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху на підставі ч.1 ст. 185 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя, -
постановив:
В задоволені клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків шляхом надання до суду протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали доказів сплати судового збору в у розмірі 12000,00 грн, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору. (реквізити містяться на сайті суду).
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк встановлений судом, його заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.М.Бородіна