Справа № 953/6310/26
н/п 1-кс/953/2840/26
"22" травня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №42026052110000017 від 18.03.2026 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про арешт майна,-
21.05.2026 о 09-22 годині до Київського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання слідчого по вказаному кримінальному провадженню, в якому він просить накласти арешт у вигляді заборони права на відчуження на належне майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на:
- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (належить підозрюваному на підставі акту приймання-передачі або інший документ, що посвідчує факт передачі майна серія та номер: б/н, виданий 14.01.2026, видавник АТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1»/ ОСОБА_4 ; договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 02/02/24-51, виданий 02.02.2024, видавник АТ «Трест ЖИТЛОБУД-1»/ ОСОБА_5 від імені ОСОБА_4 );
- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (належить підозрюваному на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2881, виданий 12.06.2024, видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 ).
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що СУ ГУНП в Харківській області за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026052110000017 від 18.03.2026 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.03.2026 №61 ОСОБА_4 звільнено з посади командира 3-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти 1 -го стрілецького батальйону 9з охорони та оборони важливих державних об'єктив) військової частини НОМЕР_2 та зараховано в розпорядження.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX, у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався у встановленому Законом порядку та діє на теперішній час.
Згідно ст.ст. 6, 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством. На військових посадових осіб поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції», військовим посадовим особам Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Згідно ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Незважаючи на обізнаність про вимоги вищевказаних нормативно-правових актів та всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, у підполковника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник умисел на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 , в сумі 15000 доларів США, за вплив на посадових осіб експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування та подальшого сприяння звільнення з військової служби заступника командира 2 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з корисливих мотивів, під час особистої зустрічі висловив ОСОБА_7 вимогу про надання неправомірної вигоди в сумі 11000 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на посадових осіб експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування, а також можливість настання негативних наслідків для цього військовослужбовця у випадку відмови передачі неправомірної вигоди.
У подальшому, продовжуючи свою злочинну діяльність, 12.05.2026, близько о 11:20 год., ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу АЗС «Окко», що розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд.79, під час особистої розмови із ОСОБА_7 підтвердив раніше висунуту вимогу про надання неправомірної вигоди та завірив ОСОБА_7 , що після передачі йому частини грошових коштів в сумі 11 000 доларів США, він вплине на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме посадових осіб експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування.
Надалі, 18.05.2026 ОСОБА_4 , відповідно до розробленого раніше злочинного плану, приблизно о 10:50 год., перебуваючи на парковці біля супермаркету «Класс» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд.104-А, зустрівся з ОСОБА_7 . Тоді ж, ОСОБА_4 , діючи умисно та реалізуючи злочинний намір на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, переслідуючи корисливі інтереси, отримав від ОСОБА_7 раніше обумовлені грошові кошти в розмірі 11 000 доларів США(відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним Банком України, станом на 18.05.2026 становило 484 796, 4 грн.), за вплив на посадових осіб експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування та подальшого сприяння звільнення з військової служби заступника командира 2 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В ході досудового розслідування, 18.05.2026 о 11 год. 56 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано співробітниками поліції в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
18.05.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №477993051 від 20.05.2026 встановлено, що підозрюваному ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 на праві власності належить:
- квартира за адресою: АДРЕСА_1 на підставі акту приймання-передачі або інший документ, що посвідчує факт передачі майна серія та номер: б/н, виданий 14.01.2026, видавник АТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1»/ ОСОБА_4 ; договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 02/02/24-51, виданий 02.02.2024, видавник АТ «Трест ЖИТЛОБУД-1»/ ОСОБА_5 від імені ОСОБА_4 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2881, виданий 12.06.2024, видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 .
За вказаних обставин, у органу досудового розслідування виникла необхідність у арешті вказаного майна відповідно до п.3 ч.2 ст. 170 КПК України, оскільки санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк до восьми років з конфіскацією майна.
У судове засідання слідчий не з'явився, повідомлений належним чином та своєчасно, до матеріалів клопотання долучено заяву про розгляд клопотання за його відсутності, та клопотання просив задовольнити.
Неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_4 як власник майна у судове засідання не викликався на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що СУ ГУНП в Харківській області за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026052110000017 від 18.03.2026.
18.05.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №477993051 від 20.05.2026 встановлено, що підозрюваному ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 на праві власності належить:
- квартира за адресою: АДРЕСА_1 на підставі акту приймання-передачі або інший документ, що посвідчує факт передачі майна серія та номер: б/н, виданий 14.01.2026, видавник АТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1»/ ОСОБА_4 ; договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 02/02/24-51, виданий 02.02.2024, видавник АТ «Трест ЖИТЛОБУД-1»/ ОСОБА_5 від імені ОСОБА_4 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2881, виданий 12.06.2024, видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 .
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, а саме: запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк до восьми років з конфіскацією майна.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання, оскільки слідчий довів наявність підстав вважати, що вчинено кримінальне правопорушення-злочин, накладання арешту на майно підозрюваного, забезпечить можливу конфіскацію майна у даному кримінальному провадженні, враховуючи санкцію ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавлення таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя дійшов висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає розумним та співрозмірним обмеження права власності підозрюваного ОСОБА_4 завданням кримінального провадження.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст. 107, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №42026052110000017 від 18.03.2026 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру загальною площею 41, 2 кв.м., житловою площею 18,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3285424963120), що належить на праві власності ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі акту приймання-передачі або інший документ, що посвідчує факт передачі майна серія та номер: б/н, виданий 14.01.2026, видавник АТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1»/ ОСОБА_4 ; договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 02/02/24-51, виданий 02.02.2024, видавник АТ «Трест ЖИТЛОБУД-1»/ ОСОБА_5 від імені ОСОБА_4 , шляхом заборони права на відчуження вказаного майна - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Накласти арешт на квартиру загальною площею 64, 8 кв.м., житловою площею 43, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 841570763101), що належить на праві власності ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2881, виданий 12.06.2024, видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , шляхом заборони права на відчуження вказаного майна - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Відповідно до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1