Справа № 161/6709/26
Провадження № 2-о/161/301/26
26 травня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Філюк Т.М.
за участі секретаря судового засідання Романюк М.М.
заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Луцька міська рада, про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем,
23 квітня 2025 року заявник звернулась до Луцького міськрайонного суду Волинської області із заявою про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мама ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме: частку у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Вказує, що постійно проживала з матір'ю на час смерті останньої, однак були зареєстровані за різними адресами. Встановлення даного факту необхідно заявнику для оформлення своїх спадкових прав після смерті матері.
З врахуванням викладеного, просить встановити фактпостійного проживання на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду від 31 березня 2026 року відкрито окреме провадження у справі та призначено судове засідання.
В судовому засіданні заявник та її представник підтримали вимоги за заявою та просили задовольнити.
Від представника заінтересованої особи Луцької міської ради надійшла заява, в якій вказує, що покладається на розсуд суду з приводжу заяви.
Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Також встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на частку у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Заявник ОСОБА_1 являється донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з роз'ясненнями, що викладені в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї, та спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання -житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.
Згідно статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що законодавець не пов'язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до статті 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.
При цьому, відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17.
Суд вважає доведеною обставину, що ОСОБА_1 проживала спільно зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Допитані в ході розгляду справи свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ствердили, що заявник постійно проживала на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Факт, який заявник просить встановити, необхідно їй для можливості реалізації права прийняття спадщини за законом.
Таким чином, надані заявником докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують факт постійного проживання на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем.
Враховуючи вищевикладене, та те, що вимоги не містять в собі спору про право, суд вважає за можливе заяву задовольнити.
Керуючись статтями 77-80, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 293, 294, 315, 354 ЦПК України, суд -,
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( РНОКПП НОМЕР_2 ) постійно проживала на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складення повного тексту рішення 26 травня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М.Філюк