Єдиний унікальний номер справи: 766/15405/25
Номер провадження 33/819/110/26
26 травня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі судді-доповідача Склярської І.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Негуляєва Максима Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року, ухвалену під головуванням судді Іванцової Н.К. у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , працюючого «Березівка Агро шлях буд» - дорожній будівельник, середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, адвокат Негуляєв М.А., який діє від імені ОСОБА_1 подав 07 травня 2026 року апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити провадження у справі №766/15405/25 про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
В обґрунтування своїх доводів вказав, що поліцейський на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак алкогольного сп'яніння. При цьому, поліцейський зобов'язаний озвучити водієві про виявленні ним таких ознак сп'яніння і після цього пропонувати проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
В протоколі про адміністративне правопорушення серія ААД№601989 поліцейськими встановлені наступні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. В свою чергу адвокатом зауважено, що в направленні відсутня така ознака алкогольного сп'яніння, як порушення координації рухів.
На початку відео поліцейський перевіряє у ОСОБА_1 документи та фактично одразу пропонує пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» при цьому, будь-яких ознак передбачених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не назвав.
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перебуває за кермом автомобіля та розмовляє з поліцейськими через вікно, відповідає на запитання поліцейського , при цьому останнім ні яким чином не встановлено такої ознаки алкогольного сп'яніння, як різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Також при розмові з водієм поліцейським не зазначається про наявність запаху алкоголю з порожнини рота.
Щодо координації рухів адвокатом в апеляційній скарзі вказано, ОСОБА_1 на відеозапису сидить за кермом, рухається тільки для того, щоб знайти документи, які просить поліцейський, що не може вважатись порушення координації рухів.
Щодо порушення мови адвокат вважає необхідним звернути увагу, що у ОСОБА_1 мова не порушена, а зумовлена його національністю - вірменин та характеризується типовим стилем мовлення для такої національності.
Таким чином, в апеляційній скарзі вказано, що у поліцейського не було підстав вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такі ознаки ним не оголошені, а ознаки, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 були відсутні, а тому пропозиція поліцейського пройти огляд є незаконною.
Крім того, апелянтом вказано, що матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, отже копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність цифрового підпису автора.
Наданий поліцейським CD-диск не містить електронного цифрового підпису уповноваженого співробітника поліції, а тому такий доказ не може бути прийнятий судом як належний доказ.
Також, адвокатом вказано, що працівниками поліції в протоколі не вказано ні назву, ні модель, ні серійний номер пристрою, який застосовувався до відео зйомки, не зазначено номер та серію диску, а також відомості про відео фіксацію руху автомобіля, моменту зупинки транспортного засобу та обставин складання самого протоколу про адміністративне правопорушення, що є явно недостатнім для повного і об'єктивного встановлення вини у вчиненні ОСОБА_1 правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 та його адвокат в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, зазначили, що в ній все викладено.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Суд першої інстанції, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 601989 від 30.09.2025 року, в якому викладені обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; (а.с.2)
-рапортом; (а.с.4)
-відео-файлами з нагрудних відео-реєстраторів поліцейських. (а.с.6)
- довідкою, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_2 від 22.04.2017 року.(а.с.5)
Згідно п. 2.9 (а)Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння в Україні регулюється Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
За умовами пункту 2,3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, (чинної на час складання протоколу про адміністративне правопорушення) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно п.6,7 розділу 1 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ААД №601989 Товмасян Армен Сережаї , 03.06.1970 року, керував транспортним засобом RENAULT POKKER, д.н.з. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, зміна забарвлення кольору обличчя, порушення мови і від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився.
В протоколі серія ААД №601989 вказано, що подія фіксувалася на б/к 471353 та б/к 476723.
Доводи в апеляційній скарзі в частині відсутності у водія ознак сп'яніння не заслуговують на увагу, оскільки згідно п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, перелік яких міститься у п.3 цього розділу, при цьому закон не вимагає, щоб ці ознаки сп'яніння були підтверджені свідками або зафіксовані на відео, а також окремої процедури огляду на наявність таких ознак сп'яніння, також норми КУпАП та Інструкції № 1452/735 не передбачають обов'язку поліцейського озвучити водію наявні у нього ознаки сп'яніння.
Повноваження поліцейського самостійно виявляти та оцінювати наявність ознак алкогольного або наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу, є виключними, ніхто інший не має повноважень оцінювати наявність у водія тих чи інших ознак сп'яніння. У зв'язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп'яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Крім того, з відеозапису наданого до суду вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , після перевірки документів працівником поліції було поставлено запитання водієві: « Алкоголь не вживали?» на що ОСОБА_1 відповів «Вживав» (21:33хв.).
За таких обставин, поліцейським обґрунтовано було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на що останній відмовився.
Крім того, суд критично оцінює посилання апелянта на те, що вказані ознаки не було оголошено водієві на відео запису, враховуючи, що ОСОБА_1 підтвердив особисто, що вживав алкоголь.
На підставі наведеного та за результатами дослідження відеозапису з бодікамер поліцейських, доходжу висновку, що доводи апелянта про безпідставність вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння не заслуговують на увагу.
Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що міститься в матеріалах справи оформлено відповідно до вимог Інструкції.
Не зазначення в направленні однієї з ознак алкогольного сп'яніння, а саме порушення координації рухів, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 130 КУпАП.
Посилання сторони захисту на той факт, що відеозапис з боді-камери поліцейського не можна вважати допустимим доказом, оскільки на відеозапису відсутній електронний підпис, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені ні назву, ні модель, ні серійний номер диску, суд вважає безпідставними.
Відповідно до ч. 1ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучені два DVD-R диск, на яких міститься відеозапис з боді- камери поліцейських №471353, 476723.
На вказаних відеозаписах з боді-камери поліцейських зафіксовані послідовні дії працівників поліції щодо зупинки ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння після встановлення, що він вживав алкогольні напої, відмова останньої від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Будь-яких обставин, які б свідчили про недостовірність цього відеозапису, стороною захисту не доведено. У судову засіданні суду апеляційної інстанції адвокат підтвердив належне ознайомлення з записом.
Крім цього суд зазначає, що стаття 251 КУпАП не містить будь-яких приписів щодо необхідності посвідчення електронним цифровим підписом доказів (відеозаписів) у справі про адміністративне правопорушення, зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення технічних характеристик пристрою.
Крім того, вказаний відеозапис наданий відповідними посадовими особами та долучений до протоколу про адміністративні правопорушення в якості доказу, що є обов'язковим відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Досліджені судом відеозаписи інформативні, позбавлені упередженості та суб'єктивного ставлення, є послідовними, містять у хронологічній послідовності необхідні відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаних відеозаписів стороною захисту не надано і не встановлено таких обставин і під час розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що отримані у встановленому законом порядку відеозаписі є належними та допустимими доказами вчинення адміністративних правопорушень.
За таких обставин, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд призначив його в межах санкції за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також того, що вчинене правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст.279,280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
За таких обставин, оскільки за приписами ч. 1ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, апеляційний суд вважає доведеними факти вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 130 КУпАП
Таким чином, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Негуляєва Максима Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Херсонського апеляційного суду І.В. Склярська