Провадження № 2/742/1714/26
Єдиний унікальний № 742/1815/26
25 травня 2026 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В.,за участю секретаря судових засідань Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», представник позивача - Танцуріна Єлизавета Вадимівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до суду, через систему «Електронний суд», з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 31.07.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» укладено Договір про надання кредиту №550100-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».
Кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 12000,00 грн строком на 16 тижнів, на умовах сплати процентів за користування кредитом. Кредит надавався на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених зазначеним Договором про надання кредиту. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, тому у неї станом на 15.02.2026 утворилась заборгованість за Договором про надання кредиту в розмірі 30920,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 12000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 11760,00 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України - 6000,00 грн, суми простроченого платежу за комісією за видачу кредиту - 1160,00 грн, тому позивач і звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та сплаченого судового збору.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 25.05.2026.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте безпосередньо в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача. Заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.10).
Відповідач в судове засідання також не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с.58, 65).
Відповідач у відповідності до положень ст.131 ЦПК України не повідомив суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У зв'язку з цим суд на підставі ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 31.07.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» укладено Договір про надання кредиту №550100-КС-001 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора UA-1054, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у особистому кабінеті) який боржником було введено/відправлено.ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір, а ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо кладення даного договору, на умовах визначеною офертою.Відповідно до умов Договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 12000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту -113 днів (16 тижнів). Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка за кредитом 1% в день, фіксована. Комісія за надання кредиту 2400,00грн. Загальний розмір наданого кредиту 12000,00 грн. Термін дії договору до 20.11.2025. Орієнтована загальна вартість наданого кредиту 24430,59 грн. Загальні витрати за кредитом 12430.59 грн.Орієнтована реальна річна процентна ставка 9727,75%. Дата повернення кредиту -20.11.2025 (а.с.17-11 зворот, 22 зворот-27), що також підтверджується копією пропозиції (оферти) укласти Договір про надання кредиту(Споживчий кредит. Електронна форма) №550100-КС-001 31.07.2025 (а.с.22-23 зворот), копією Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) №519917-КС-001 від 31.07.2025 (а.с.21-35 зворот), копією Анкети клієнта (а.с.28), копією візуальної форми послідовності дій клієнта (а.с.29) та копією Паспорта споживчого кредиту (а.с.15-16 зворот).
У договорі міститься графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (п.4.2.2 Договору).
Договір про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) №550100-КС-001 від 31.07.2025 підписано електронним підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором UA-1054, про що свідчить п.12 Договору реквізити та підписи сторін (а.с.21зворот).
У візуальній формі послідовності дій клієнта, сформованій ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», наведено детальний опис дій, вчинених сторонами при укладанні електронного договору про надання кредиту) №550100 -КС-001 від 31.07.2025 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті www.my.tpozyka.com (а.с.29-29 зворот).
Відповідно до ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»електронна комерція відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Як вбачається з копії підтвердження щодо здійснення грошових коштів, виданого ТОВ «ПрофітГід», що діє в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 31.07.2025 перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 12000,00 грн, номер транзакції 45394-13989-55963, номер платіжної інструкції 17d9d994-6dd3-11f0-b90f-000c29d57ed2_1, емітент платіжної картки отримувача - RAIFFEISEN BANK, призначення платежу - перерахунок коштів ОСОБА_1 (а.с.30)
Відповідно до інформації №81-15-9/5860-БТ від 06.04.2026 наданої АТ «Райффайзен Банк», на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), була емітована банківська картка № НОМЕР_2 (а.с.61), та відповідно до виписки про рух коштів по рахунку НОМЕР_5 (банківська картка № НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_1 за період з 31.07.2025 по 20.11.2025, 31.07.2025 було зараховано грошові кошти в сумі 12000,00 грн (а.с.62-63).
Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 року по справі №524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
За таких обставин, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Станом на день подачі позову до суду відповідач борг за кредитним договором не повернула.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість позичальника перед кредитором ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» станом на 15.02.2026 за Договором про надання кредиту №550100-КС-001 від 31.07.2025становить 30920,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 12000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 11760,00 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України - 6000,00 грн, суми прострочених платежів за комісією за видачу кредиту - 1160,00 грн (а.с.12-13), що також підтверджується Довідкою про стан заборгованості ОСОБА_1 за Договором про надання кредиту №550100-КС-001 від 31.07.2025 станом на 24.02.2026 (а.с.14).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглядаючи справу у відсутність відповідача, за відсутності відзиву, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання кредиту №550100-КС-001 від 31.07.2025в частині стягнення суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 12000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах в розмір 11760,00 грн, суми прострочених платежів за комісією за видачу кредиту в розмірі 1160,00 грн, на загальну суму 24920,00 грн є доведеними та підлягають задоволенню.
Також як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, останнім нарахована сума заборгованості за процентами відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих таперехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:
- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві таперехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/8349/22);
- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві таперехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих таперехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд зауважує, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.
Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022від 24лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан неодноразово було продовжено.
З урахуванням викладеного, нарахування позивачем суми заборгованості за процентами відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 6000,00 грнє безпідставним.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За наведених обставин позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 24920,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 12000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах в розмір 11760,00 грн, суми прострочених платежів за комісією за видачу кредиту в розмірі 11600,00 грн.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, ціна позову 30920,00 грн, позов задоволено на суму 24920,00 грн, тобто на 80,60%, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2145,76 грн судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 224-226, 228, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», представник позивача - Танцуріна Єлизавета Вадимівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ - 41084239, адреса: 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, буд.26, офіс 411) заборгованість за Договором про надання кредиту №550100-КС-001 від 31.07.2025 в розмірі 24 920 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ - 41084239, адреса: 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, буд.26, офіс 411) судовий збір в розмірі 2145 (дві тисячі сто сорок п'ять) гривень 76 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду. Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Наталія ФЕТІСОВА