Справа № 308/17955/25
21 травня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
при секретарі судового засідання Боті О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,
встановив:
03.12.2025 представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» адвокат Сечко С.В. звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача, суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 16 860 грн. 49 коп., а також стягнути з відповідача на користь позивача, суму сплаченого судового збору у розмірі 3028, 00 грн.
Позивач обґрунтовує позов тим, що 21.08.2024 року о 19 год. 28 хв. у м. Мукачево сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та автомобіля потерпілого «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ» була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «УСГ» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-216587144. Зазначає, що постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.09.2024 у справі №303/7005/24 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності. Також зазначає, що після звернення потерпілого із повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування страховиком було проведено огляд транспортного засобу, складено ремонтну калькуляцію, страховий акт та розрахунок страхового відшкодування, а подію визнано страховим випадком. На підставі зазначених документів позивач виплатив потерпілому страхове відшкодування у розмірі 33 720 грн 97 коп., що підтверджується платіжним дорученням. З огляду на вказане посилається на п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого страховик після виплати страхового відшкодування має право звернутися з регресним позовом до водія забезпеченого транспортного засобу, якщо останній керував автомобілем у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. У зв'язку із наведеним просить стягнути з відповідача у порядку регресу 50 % виплаченого страхового відшкодування, що становить 16 860 грн 49 коп.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
08.04.2026 року від Відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свої заперечення тим, що хоча 21.08.2024 року дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода за його участю, а позивачем було виплачено страхове відшкодування потерпілій особі, однак правові підстави для стягнення коштів у порядку регресу відсутні. Зазначає, що позивач помилково посилається на положення ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки право зворотної вимоги страховика виникає виключно у випадках, прямо передбачених законом, зокрема у разі керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Водночас, як вбачається з постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.09.2024 у справі № 303/7005/24, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок недотримання безпечної швидкості руху та дистанції, а будь-яких обтяжуючих обставин, у тому числі перебування відповідача у стані сп'яніння, судом встановлено не було. З огляду на відсутність визначених законом підстав для пред'явлення регресних вимог, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В судове засідання представник позивача адвокат Сечко С.В. не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. При цьому 17.04.2026 року подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, а також вказав, що проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомив, однак подав до суду заперечення на позовну заяву в якій зазначив, що вважає позовні вимоги незаконними просив суд відмовити задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповіднодо ч.2 ст.247 ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до частини першоїстатті 3 ЦПК України, частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимогст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст.ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-216587144 встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 застрахована у Страхова компанія «УСГ».
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.09.2024 у справі №303/7005/24 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху, що спричинило ДТП.
З повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 22.08.2024 року та заяви про виплату страхового відшкодування від 06.09.2024 року підтверджується, що потерпілий звернувся до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Актом огляду колісного транспортного засобу від 03.09.2024 року встановлено перелік механічних пошкоджень транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_3 , отриманих автомобілем потерпілого внаслідок ДТП.
Ремонтною калькуляцією № ОСЦВ-4360 від 06.09.2024 року визначено вартість відновлювального ремонту пошкодженого вищевказаного транспортного засобу.
Протоколом-узгодження про розмір страхового відшкодування від 06.09.2024 року погоджений сторонами розмір страхового відшкодування.
Страховим актом № ОСЦВ-000000000004360 від 06.09.2024 року встановлено, що подію визнано страховим випадком.
Розрахунком суми страхового відшкодування від 06.09.2024 року вбачається розмір страхового відшкодування, який підлягав виплаті потерпілому. А також з платіжного доручення № 80190 від 06.09.2024 року підтверджується виплата позивачем страхового відшкодування у розмірі 33 720 грн 97 коп.
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що 21 серпня 2024 року о 19 год. 28 хв. у місті Мукачево по вул. Графа фон Шенборна, 10, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок вказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, у зв'язку із чим потерпілий звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 22.08.2024 року та заявою про виплату страхового відшкодування від 06.09.2024 року.
Судом також встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-216587144.
Із наданих позивачем документів, а саме акту огляду колісного транспортного засобу від 03.09.2024 року, ремонтної калькуляції № ОСЦВ-4360 від 06.09.2024 року, протоколу узгодження про розмір страхового відшкодування від 06.09.2024 року, страхового акта № ОСЦВ-000000000004360 від 06.09.2024 року та розрахунку суми страхового відшкодування від 06.09.2024 року, судом вбачається, що страховиком подію було визнано страховим випадком та здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 33 720 грн 97 коп., що також підтверджується платіжним дорученням № 80190 від 06.09.2024 року.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача 50 % від виплаченого страхового відшкодування, а саме 16 860 грн 49 коп., посилаючись на положення п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Крім того, статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (редакція чинна на момент виниклення спірних правовідносин) встанволено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:
Так, відповідно до підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (редакція чинна на момент виниклення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:
а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії ;
в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником) ;
г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;
ґ)якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;
д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на підпункт «а» пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого страховик має право зворотної вимоги (регресу) до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема у випадку, якщо така особа керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувала під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.09.2024 року у справі № 303/7005/24 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Разом із тим, дослідивши зміст вказаної постанови, судом встановлено, що відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ст. 124 КУпАП, тобто за порушення правил дорожнього руху, а саме: п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, яке спричинило пошкодження транспортних засобів.
Із вказаної постанови судом не вбачається, що відповідач керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебував під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також матеріали справи не містять постанови суду про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, висновку медичного огляду, результатів проходження огляду на стан сп'яніння, протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП чи будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перебування відповідача у стані сп'яніння на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, право страховика на звернення із регресною вимогою у даному випадку прямо пов'язане із доведенням обставини перебування водія у стані сп'яніння саме на момент дорожньо-транспортної пригоди.
Сам по собі факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди, наявність вини особи у порушенні правил дорожнього руху та здійснення страховиком виплати страхового відшкодування не є достатньою підставою для задоволення регресних вимог страховика без встановлення передбачених законом умов для виникнення такого права.
Відповідно до п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин), законом визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких страховик має право на звернення з регресним позовом, однак матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів існування передбачених вказаною нормою умов для виникнення у позивача права регресної вимоги до відповідача.
Оскільки позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, суд дійшов висновку про недоведеність заявлених позовних вимог.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави, передбачені п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у даному випадку відсутні, а тому у задоволенні позову ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що у задоволенні позову відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп., покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 15, 22, 400, 530, 610, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, 2-13, 76-84, 141, 209, 247, 258-259, 264-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов