Справа № 243/4520/26
Провадження № 3/243/1954/2026
Іменем України
25 травня 2026 року суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Фалін І.Ю., розглянувши об'єднанні матеріали, які надійшли з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 НГУ, начальника відділення фінансового забезпечення (головний бухгалтер), місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
У період часу з 01.04.2025 по 30.04.2026 начальник відділення фінансового забезпечення (головний бухгалтер) військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, в порушення приписів статей 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 47 КВК України, п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 896 від 17.04.2025, перебуваючи на території військової частини за адресою: АДРЕСА_2 , не здійснював відрахування із суми додаткової грошової винагороди, військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця), передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на виконання вироку Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14.02.2025 у справі № 243/1201/25 відносно ОСОБА_2 в розмірі 20 відсотків, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Крім того, у період часу з 01.04.2025 по 30.04.2026 начальник відділення фінансового забезпечення (головний бухгалтер) військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, в порушення приписів статей 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 47 КВК України, п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 875 від 17.04.2025, перебуваючи на території військової частини за адресою: АДРЕСА_2 , не здійснював відрахування із суми додаткової грошової винагороди, військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця), передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на виконання вироку Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20.02.2025 у справі № 243/824/25 відносно ОСОБА_3 в розмірі 20 відсотків, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП постановою судді від 25.05.2026 зазначені справи про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП були об'єднані в одне провадження.
Особа, стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративних правопорушень за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП не визнав. Зазначив, що не погоджується з протоколами, оскільки порушень законодавства не вчиняв, службові обов'язки виконував сумлінно, дотримувався Конституції та рішення суду по утриманню в дохід держави 20 відсотків від грошового забезпечення. Відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» винагорода під час дії воєнного стану не є грошовим забезпеченням. Як посадова особа діяв в межах Законів та Конституції України.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши наявні у справі про адміністративне правопорушення докази, надавши їм належну правову оцінку, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
Військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність в загальному порядку відповідно до глави 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність (ч. 4 ст. 15 КУпАП).
Частина 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття перша Закону України «Про оборону України» розкриває поняття терміну «особливий період», - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на всій території нашої держави з 24.02.2022 введено воєнний стан, який систематично подовжується, діяв на час вчинення адміністративного правопорушення та продовжує діяти на теперішній час.
Диспозиція статті 172-15 КУпАП містить спеціальний суб'єкт адміністративного правопорушення, як військова службова особа.
Згідно примітки до ст. 172-13 КУпАП, під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Провина ОСОБА_1 у скоєнні військових адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
- протоколом № 08/2026 про вчинення адміністративного правопорушення від 14.05.2026, з якого слідує, що у період часу з 01.04.2025 по 30.04.2026 начальник відділення фінансового забезпечення (головний бухгалтер) військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, в порушення приписів статей 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 47 КВК України, п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 896 від 17.04.2025, перебуваючи на території військової частини за адресою: АДРЕСА_2 , не здійснював відрахування із суми додаткової грошової винагороди, військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця), передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на виконання вироку Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14.02.2025 у справі № 243/1201/25 відносно ОСОБА_2 в розмірі 20 відсотків;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 ;
- посвідченням серії НОМЕР_3 від 26.02.2025, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.02.2025 № 57, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 13.03.2025 № 77, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 06.02.2026 № 37, службовою характеристикою, якими підтверджується перебування ОСОБА_1 на військовій службі;
- вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14.02.2025 року, який набрав законної сили 18.03.2025 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 07.02.2025 та військовослужбовця ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України із застосуванням ст.ст. 69, 58 КК України, та призначено покарання у виді 2 років службового обмеження з відрахуванням в дохід держави 20 % від суми грошового забезпечення;
- розпорядженням про виконання судового рішення, що набрало законної сили;
- наказом командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.04.2025 № 896 про виконання вироку, яким прийнято до виконання вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14.02.2025 року відносно солдата ОСОБА_2 . Пунктом 2 вказаного наказу визначено начальнику фінансового відділення (головному бухгалтеру) починаючи з 30.03.2025 здійснювати відрахування в дохід держави 20 % від суми грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 строком до 03.10.2026;
- архівними відомостями № 450 та № 451 від 04.05.2026;
- протоколом № 07/2026 про вчинення адміністративного правопорушення від 14.05.2026, з якого слідує, що у період часу з 01.04.2025 по 30.04.2026 начальник відділення фінансового забезпечення (головний бухгалтер) військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, в порушення приписів статей 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 47 КВК України, п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 875 від 17.04.2025, перебуваючи на території військової частини за адресою: АДРЕСА_2 , не здійснював відрахування із суми додаткової грошової винагороди, військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця), передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на виконання вироку Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20.02.2025 у справі № 243/824/25 відносно ОСОБА_3 в розмірі 20 відсотків;
- вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20.02.2025 року, який набрав законної сили 25.03.2025 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 19.02.2025 та військовослужбовця ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України із застосуванням ст.ст. 69, 58 КК України, та призначено покарання у виді 2 років службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення 20 %;
- розпорядженням про виконання судового рішення, що набрало законної сили;
- наказом командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.04.2025 № 875 про виконання вироку, яким прийнято до виконання вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20.02.2025 року відносно молодшого сержанта ОСОБА_3 . Пунктом 2 вказаного наказу визначено начальнику фінансового відділення (головному бухгалтеру) починаючи з 01.04.2025 здійснювати відрахування в дохід держави в розмірі 20 % від суми грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_3 строком до 25.03.2027;
- архівними відомостями № 448 та № 449 від 04.05.2026.
Оцінюючи зазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, застосовуючи критерії доведення «поза розумним сумнівом», суддя дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 , ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що винагорода не є грошовим забезпеченням суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п. а ч. 1 ст. 9-2 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на період дії воєнного стану (особливого періоду): військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно якого грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 1-1 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Враховуючи вище викладене, вищезазначена виплата є додатковим видом грошового забезпеченням, а тому підлягає відрахуванню в дохід держави.
Твердження ОСОБА_1 про те, що додаткова винагорода не є грошовим забезпеченням зводиться до помилкового трактування норм законодавства.
Зібрані у справі докази є належними та допустимим, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні і повністю підтверджують вину ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172-15 ч. 2 КУпАП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення в судовому засіданні не встановлено.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень
Призначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд обирає стягнення в межах санкції, встановленої в межах стягнення, передбаченого ст. 172-15 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.
На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», правопорушник звільняється від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 36, 40-1, 172-15, 245, 280, 283-284 КУпАП, п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винним у скоєнні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.), який перерахувати на номер рахунку (IBAN) UA488999980313020106000005658; отримувач - Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/21081100; код ЄДРПОУ 37967785; банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.); код класифікації доходів бюджету: 21081100; найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів, з дня її проголошення.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання три місяці.
Суддя
Слов'янського міськрайонного суду
Донецької області І.Ю. Фалін