Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/830/21
Провадження по справі № 1-кс/514/117/26
05 травня 2026 року с-ще Бессарабське
Слідчий суддя Тарутинського районного суду Одеської області - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу депутата Болградської районної ради Одеської області ОСОБА_3 на постанову слідчого відділення №2 СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 17.07.2025 року про закриття кримінального провадження №12021162270000024, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України,-
24 квітня 2026 року на адресу суду надійшла скарга депутата Болградської районної ради Одеської області ОСОБА_3 в порядку ст. 303 КПК України на постанову слідчого відділення №2 СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 17.07.2025 року про закриття кримінального провадження №12021162270000024, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначила, що вона 29.03.2021 року звернулась до відділення поліції №2 Болградського РВП ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення злочину, а саме про самовільне зайняття ОСОБА_5 земельної ділянки та самовільного будівництва на ній споруд, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачені ч.1 та ч.3 ст. 197-1 КК України.
За даним фактом 30.03.2021 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162270000024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України.
17.07.2025 року слідчим відділення №2 СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження №12021168270000024 від 30.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України - за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 КК України.
Як зазначила скаржник із оскаржуваної постанови слідчий встановив, що землекористувач, ОСОБА_5 займає земельну ділянку без визначених чинним законодавством документів , які надавали йому таке право (договору оренди, свідоцтва про право власності, тощо). Водночас дійшла висновку, що факт самовільного зайняття земельної ділянки не встановлений досудовим слідством, що є взаємовиключними висновками.
Орган досудового розслідування не встановив розміру шкоди, яку ОСОБА_5 завдав територіальній громаді у зв'язку із самовільним використанням земельної ділянки, починаючи з 1997 року, відсутні відомості про проведення експертизи з цього питання.
Слідчий встановила, що на земельній ділянці встановлені 7 споруд, які є тимчасовими також без проведення експертизи.
Водночас навіть, за умови правильності такого висновку, встановлення таких споруд без відповідного дозволу законом не передбачено.
Тож, на думку скаржника постанова про закриття кримінального провадження є незаконною та необґрунтованою, оскільки слідчим не було всебічно, повно та неупереджено досліджено усі обставини кримінального провадження, у зв'язку з чим просить слідчого суддю її скасувати.
У судове засідання скаржник та уповноважена особа відділення поліції №2 Болградського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області не з'явились, про час та місце розгляду скарги повідомлені. Керуючись ч.3 ст. 306 КПК України слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду скарги за наявними в ній матеріалами без присутності зазначених учасників.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання не здійснювалось.
Дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №12021168270000024 від 30.03.2021 року, слідчий суддя зазначає таке.
01 травня 2026 року на адресу суду за вх.№2632 з відділення поліції №2 Болградського РВП ГУНП в Одеській області надійшли для матеріали кримінального провадження №12021168270000024 від 30.03.2021 року.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 29 березня 2021 року до відділення поліції № 2 Болградського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_3 щодо самовільного зайняття ОСОБА_5 земельної ділянки та її використання від овечу кошару, чим завдано значної шкоди державі.
30 березня 2021 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021168270000024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.
28 червня 2021 року дізнавач сектору дізнання відділення поліції № 2 Болградського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області прийняв постанову про закриття кримінального провадження, внесеного 30 березня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021168270000024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
30 серпня 2021 року ухвалою слідчого судді Саратського районного суду Одеської області вказана постанова була скасована, кримінальне провадження направлено до правоохоронних органів для проведення досудового розслідування.
В подальшому, 28 лютого 2023 року начальник відділення № 2 слідчого відділу Болградського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області прийняв постанову про закриття кримінального провадження, внесеного 30 березня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021168270000024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
25 травня 2023 року ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області вказана постанова була скасована, кримінальне провадження направлено прокурору Болградського окружної прокуратури для організації подальшого досудового розслідування.
17 липня 2025 року слідчий відділення № 2 слідчого відділу Болградського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області прийняв постанову про закриття кримінального провадження, внесеного за №12021168270000024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 березня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
До повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п.18 ч.1 ст. 3 КПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Скаржник ОСОБА_3 отримала оскаржувану постанову 17.04.2026 року, що підтверджується листом начальника відділення №2 слідчого відділу Болградського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області за вих.№138073-2026.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст.110 КПК України).
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Мотивування постанови про закриття кримінального провадження виражається в детальному викладенні тих обставин, які є підставами для закриття розслідування та наведення доказів, що підтверджують такі обставини.
Як убачається із оскаржуваної постанови, висновки слідчого про закриття кримінального провадження ґрунтуються на тому, що в діях ОСОБА_5 відсутня об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, а саме активні протиправні дії по заволодінню (захопленню) земельною ділянкою всупереч встановленому законом порядку, яка належить на праві власності іншій особі (фізичній чи юридичній), або особі, яка володіє нею на інших законних підставах.
Такого висновку слідчий дійшла, оскільки вищевказана земельна ділянка, яку займає ОСОБА_5 , хоч і належить із 2021 року територіальні громаді, проте не зареєстрована, межі ділянки не встановлені, не визначено розміру, не присвоєно кадастрового номеру. Тому відсутні відомості щодо законного володільця або власника земельної ділянки. Тому слідчий дійшла висновку, що факт самовільного зайняття ОСОБА_5 земельної ділянки та будівництво на ній не знайшли підтвердження, а отже відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 КК України.
Слідчий суддя не може погодитися з такими висновками, з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику є кримінальним правопорушенням, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу або пробаційного нагляду.
Об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, є право власності на землю (право володіння і користування землею). Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 України, полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки
Самовільне зайняття земельної ділянки - це фактичне заволодіння (чи заволодіння і користування) земельною ділянкою або її частиною, вчинене в особистих інтересах або інтересах інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому порядку не надавалась у володіння і користування або не передавалась у власність, або за відсутності вчинення правочину щодо такої земельної ділянки (чи щодо об'єкта, розташованого на земельній ділянці).
Самовільне зайняття земельної ділянки є злочином із матеріальним складом, який вважається закінченим з того моменту, коли особа фактично заволоділа земельною ділянкою або розпочала її протиправну експлуатацію (освоєння).
Суб'єктивна сторона самовільного зайняття земельної ділянки характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює відсутність у неї права на конкретну земельну ділянку, однак бажає її захопити. Умислом особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, має охоплюватись належність самовільно зайнятої земельної ділянки до вказаних у цій нормі земель з особливим правовим режимом.
Кваліфікуючими ознаками самовільного зайняття земельної ділянки є вчинення цього злочину: 1) особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 197-1 КК України; 2) групою осіб; 3) щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель (ч. 2 ст. 197-1 КК України).
На таких аспектах змісту ст. 197-1 КК України акцентував увагу Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2023 року № 55/7551/18.
Конституцією України резюмується, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч.1 ст. 13 Конституції).
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України).
Стаття 125 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За самовільне користування земельною ділянкою громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства (ст. 211 Земельного кодекс України).
Законом України від 28.04.2021 року № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (набрав чинності 27.05.2021 року далі - Закон № 1423-ІХ) було передано право органам місцевого самоврядування повноваження щодо управління землями місцевих громад за межами населених пунктів.
Зазначене нормативне урегулювання узгоджується із розпочатою в 2015 року реформою місцевого самоврядування відповідно до Стратегії розвитку «Україна -2020» ухваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015, в якій одним з першочергових пріоритетів реалізації Стратегії зазначалось проведення децентралізації та реформи державного управління відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування, засадничими принципами якої є субсидіарність, повсюдність і фінансова самодостатність місцевого самоврядування.
Повернення права управління землями за межами населених пунктів місцевим громадам мало створити умови для контролю за раціональним використанням земель, створення додаткового матеріального ґрунту для громад та поширенню місцевого самоврядування.
В межах цих змін також був визначений механізм вирішення питання встановлення меж територіальних громад.
З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, за виключенням земель, які потрібні для виконання державних функцій (п. 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України). Перелік земель для держаних функцій наведений у вказаній нормі.
З набранням чинності Законом № 1423-ІХ земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до наведеного пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
В оскаржуваній постанові зазначено, що відсутні відомості про особу, яка володіє земельною ділянкою, котра знаходиться за межами населеного пункту с-ща Серпневе Бессарабської селищної ради Болградського району Одеської області і якою користується ОСОБА_6 . Слідчий встановив, що земельна ділянка не сформована та відсутня її державна реєстрація.
Водночас місце розташування земельної ділянки вказує на те, що згідно з наведеними нормами ЗКУ землі, на яких ОСОБА_6 побудував кошару для овець належить місцевій громаді, а володіння нею здійснює від імені громади представницький орган місцевої влади - селищна рада.
Як зазначено в постанові, ОСОБА_5 раніше звертався до відділу земельних ресурсів органу виконавчої влади району про укладення договору оренди, проте йому було відмовлено.
Проте матеріали провадження та постанова про закриття провадження не містять посилань на будь-які докази на підтвердження цього факту.
Обставина зайняття земельної ділянки ОСОБА_5 підтверджується самим фактом розміщення кошари для утримання та випасання овець у вигляді 7 конструкцій загальним розміром 60-80 м, які слідчий визначає у постанові як тимчасова споруда.
Поняття тимчасової споруди міститься у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з ч.2 ст. 28 цього Закону тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Цим законом передбачено, що у разі розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, тобто з прив'язкою до місця такої діяльності, проводиться в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 на виконання цієї норми закону затверджений Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений ч.4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1330/20068).
Підставою для розміщення тимчасової споруди згідно з цим порядком є паспорт прив'язки до тимчасової споруди.( п.2.2. Порядку).
Чи відноситься встановлена ОСОБА_5 тимчасова конструкція до тимчасової конструкції, яка розміщена ним для здійснення підприємницької діяльності, слідством у не встановлено.
Отже відсутній правовий висновок не лише щодо самовільного зайняття земельної ділянки, а і правомірності встановлення такої конструкції з урахуванням наведених норм закону у сфері містобудування.
З огляду на те, що склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України передбачає матеріальну складову, досудове розслідування мало надати відповідь на запитання чи, завдано самовільним користуванням земельною ділянкою, яка належить місцевій громаді, шкода і чи не є така шкода значною.
Значною у розумінні ст. 197-1 КК України є шкода, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Станом на 2021 рік це становило 113500 грн.
Кабінет Міністрів України постановою від 25 липня 2007 р. № 963 затвердив Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.
Вказана методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним особам та громадянам, на всіх категоріях земель, серед іншого, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.
Згідно з п.4 вказаної Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс x Нп x Кф x Кі (1),
де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт виду використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020 та наступні роки, що розраховуються Держгеокадастром відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.
Без встановлення всіх фактичних обставин щодо використання земельної ділянки ОСОБА_5 висновок про відсутність події та складу кримінального правопорушення в його діях є передчасним. Тому постанова про закриття кримінального провадження не ґрунтується на повному досудовому розслідуванні, та підлягає скасуванню, а скарга задоволенню.
Оскільки скарга подана протягом 10 днів з дня отримання особою копії постанови про закриття кримінального провадження, підстави для її повернення відсутні.
Керуючись ст. ст. 9, 303-307, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу депутата Болградської районної ради Одеської області ОСОБА_3 на постанову слідчого відділення №2 СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 17.07.2025 року про закриття кримінального провадження №12021162270000024, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України - задовольнити.
Постанову слідчого відділення №2 СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 17.07.2025 року про закриття кримінального провадження №12021162270000024, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України - скасувати.
Матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №12021162270000024 від 30.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України направити до Болградської окружної прокуратури для організації подальшого досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1