іменем України
"26" травня 2026 р. Справа153/824/26
Провадження3/153/329/26-п
Код суду: 231
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Гаврилюк Т.В. розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця село Цекинівка Ямпільського району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , працюючого інспектором прикордонної служби 2 категорії - 3 група ІПК віпс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) молодшого сержанта, громадянина України, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, де під час особливого період та військового стану порушив правила несення прикордонної служби, а саме: вчинив особисту недисциплінованість, низьку виконавчу дисципліну та неналежний рівень виконання обов'язків і неякісній організації служби прикордонного наряду «Пост спостереження» в районі прикордонного знаку №0175 (тил), що призвело до того, що під час несення служби, у проміжок часу з 11:10:00 год. по 12:00:00 год. 03.05.2026, молодший сержант ОСОБА_1 фактично не виконував покладені на нього завдання з контролю за ділянкою Державного кордону України з метою виявлення та затримання правопорушників, виявленню ознак підготовки до порушення державного кордону, а також збирання інших даних обстановки, що призвело до порушення вимог Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України №1261 від 19.10.2015, зареєстрованим в МУЮ 06.11.2015 за №1391/27836, статей 11 та 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 2.1 та 20.1 Кодексу поведінки працівників до функціональних обов'язків яких належить здійснення управління кордонами, зареєстрованим в МУЮ 27.07.2011 за №922/19660, підпункту 3 пункту 5 розділу ІІ Правил етичної та доброчесної поведінки особового складу ДПСУ, затвердженого наказом МВС України №741 від 05.11.2024, зареєстрованим в МУЮ 19.11.2024 за №1733/43078.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином - судовою повісткою із рекомендованим повідомленням №R067165719007, яке повернулося із відміткою про отримання 14.05.2026 (а.с.15), про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надійшло. Також слід зазначити, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було повідомлено, що розгляд справи відбудеться в Ямпільському районному суді Вінницької області, тобто ОСОБА_1 був обізнаний про те, що справа про адміністративне правопорушення відносно нього буде передана на розгляд до Ямпільського районного суду Вінницької області, проте не вжив жодних заходів щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження протягом тривалого часу.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03), «… сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява №8371/02, п.2, та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003 року).
Частиною 2 статті 268 КУпАП передбачений вичерпний перелік статей при розгляді справ, за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Категорія справ за ч.2 ст.172-18 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за даною статтею у судовому засіданні не є обов'язковою.
Відтак, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , а саме: дані, що містяться у протоколі про адміністративні правопорушення серії ПдРУ №334281 від 04.05.2026; письмовому поясненні ОСОБА_1 від 04.05.2026; рапорті начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підполковника ОСОБА_2 ; витязі з книги прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) станом на 03.05.2026 від 04.05.2026; витязі з книги прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) в період з 20:00 02.05.2026 по 20:00 03.05.2026 від 04.05.2026; службовій характеристиці ОСОБА_1 ; копії службової картки ОСОБА_1 ; копії посвідчення ОСОБА_1 ; копії письмового пояснення ОСОБА_3 від 04.05.2026, вважаю не доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.ст.251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з'ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Нормами ч.1 ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст.7 КУпАП.
Частиною 2 ст.172-18 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ч.1 ст.251 та ст.252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Так, матеріалами справи встановлено що ОСОБА_1 займає посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - 3 група ІПК віпс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) молодший сержант, і відповідно проходить службу в Державній прикордонній службі України, а отже така особа є суб'єктом адміністративної відповідальності.
Стаття 172-18 КУпАП є бланкетною нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст.172-18 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
У КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановлюється в конкретній справі.
У вищевказаних процесуальних документах, зокрема, необхідно викласти всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі сукупності досліджених доказів, і обґрунтувати наявність складу правопорушення та його кваліфікацію, зазначити відомості про свідків правопорушення, якщо вони є.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що у проміжок часу з 11:10:00 год. по 12:00:00 год. 03.05.2026 молодший сержант ОСОБА_1 фактично не виконував покладені на нього завдання з контролю за ділянкою Державного кордону України з метою виявлення та затримання правопорушників, виявленню ознак підготовки до порушення державного кордону, а також збирання інших даних обстановки.
При цьому, суд звертає увагу на те, що обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували порушення ним вимог Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПС України, яка затверджена наказом МВС №1261 від 19.10.2015.
За нормою ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Із письмового пояснення ОСОБА_1 від 04.05.2026 судом встановлено, що об 11:20 з раптовою перевіркою прибув начальник ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_4 та виявив в нього мобільний телефон. Мобільний телефон знаходився в авіа-режимі, телефон він взяв для того, щоб підтримувати зв'язок з дружиною, оскільки на той момент вона була в лікарні і це було необхідно.
Натомість слід зазначити, що долучені до адміністративних матеріалів письмові докази, не містять доказів (фото-відеофіксація факту користування мобільним телефоном, акт вилучення речей, прийому-передачі телефону, або ін., свідки вчинення адміністративного правопорушення за протоколом взагалі не визначені) на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, а лише описують події.
З урахуванням вищенаведеного, суддя приходить до переконання, що достатніх, допустимих та безсумнівних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП при обставинах, зазначених у протоколі, яким визначаються межі даного судового розгляду, суду не надано, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення не доведена.
Таким чином, суд вважає за необхідне провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП.
Керуючись ст.ст.33-35, 172-18 ч.2, 221, 247, 268, 280, 283, 284, 285, 287 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Ямпільський районний суд Вінницької області.
Суддя Ямпільського районного суду
Вінницької області Т. В. Гаврилюк