Іменем України
(заочне)
Справа №133/4832/25
25.05.2026 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
у складі: головуючого - судді Дем'янової Ж.М.,
за участі секретаря судового засідання - Бірюкової Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Стислий виклад позицій учасників справи.
До суду 24.12.2025 надійшла позовна заява від ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16.05.2024 ТОВ "Оптимальний Кредит" та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №960727269 на суму 5288,00 грн.
Кредитний договір між Первісним кредитором та Відповідачем укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора BWTQ-9476. Відповідач самостійно здійснив реєстрацію на офіційному сайті Первісного кредитора (https://optimal-loans.com.ua/), створив Особистий кабінет, подав заявку на отримання кредиту, пройшов верифікацію, ознайомився та погодився з умовами оферти і Правилами надання грошових коштів у позику, отримав одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору та здійснив акцепт оферти.
Первісний кредитор діяв відповідно до встановленого алгоритму укладення електронних договорів та провів перевірку дійсності платіжної картки Відповідача. Без отримання одноразового ідентифікатора та входу у Особистий кабінет кредитний договір не був би укладений. Після підписання договору його файли з кваліфікованою електронною печаткою та міткою часу надійшли Відповідачу на електронну пошту та стали доступними в Особистому кабінеті.
Сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо розміру кредиту, грошової одиниці, строку користування коштами, умов сплати відсотків та розміру і типу процентної ставки. Аналогічні висновки містяться в Постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання, надавши Відповідачу грошові кошти у сумі 5288,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер, що підтверджується Платіжним дорученням (Додаток №7) та Випискою за договором витребуваною в АТ КБ «Приватбанк».
Між ТОВ "Оптимальний Кредит" та ТОВ «Таліон Плюс» 20.03.2024 року укладено договір факторингу № 20/0324-01.
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Ресстр прав вимоги № 3 від 24.07.2024, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 28.05.2025 укладено договір факторингу №28/0525-01. На виконання вимог Договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимог №1 від 28.05.2025 за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача.
В подальшому, 16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу№16/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило належне йому право вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників № 2 від 16.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 19 750,68 грн.
Сума боргу не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача, що й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №960727269 від 16.05.2024 в розмірі 19 750,68 грн., а також судові витрати.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 19 750,68 грн, яка складається з:
-5 288,00 грн заборгованість по тілу кредиту;
-11 818,68 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом;
-2 644,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Дані підтверджуються випискою з особового рахунку за період з 16.07.2025 по 01.11.2025.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 750,68 грн. та судові витрати, а саме судовий збір 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.
Слід зазначити, що позивач не заявляє вимог щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 644,00 грн - штрафні санкції (пеня, штрафи)
Ухвалою суду від 16.03.2026 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.
Також на виконання вимог ухвали від 16.03.2026 про витребування доказів по справі, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав інформацію: що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) емітувалася платіжна картка НОМЕР_2 ; а також надано відомості про рух коштів від 16.05.2024 до 21.05.2024, та те, що 16.05.2024 на вказану карту було здійснення зарахування сумі 5288,00 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином шляхом направлення судових повісток з повідомленням, відзив на позовну заяву не надала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками та конверти з судовою повісткою, що направлявся за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, всі обставини, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ ФК «ЕЙС» підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 16.05.2024 ТОВ "Оптимальний Кредит" та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №960727269 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 5288,00 грн. порядок сплати якої визначено умовами Кредитного договору.
Кредитний договір між Первісним кредитором та Відповідачем укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора BWTQ-9476. Відповідач самостійно здійснив реєстрацію на офіційному сайті Первісного кредитора (https://optimal-loans.com.ua/), створив Особистий кабінет, подав заявку на отримання кредиту, пройшов верифікацію, ознайомився та погодився з умовами оферти і Правилами надання грошових коштів у позику, отримав одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору та здійснив акцепт оферти.
Первісний кредитор діяв відповідно до встановленого алгоритму укладення електронних договорів та провів перевірку дійсності платіжної картки Відповідача. Без отримання одноразового ідентифікатора та входу у Особистий кабінет кредитний договір не був би укладений. Після підписання договору його файли з кваліфікованою електронною печаткою та міткою часу надійшли Відповідачу на електронну пошту та стали доступними в Особистому кабінеті.
Договір кредитної лінії №960727269 укладено між Кредитодавцем - ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та Позичальником, який передбачав надання Кредиту у вигляді кредитної лінії на суму 5288 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності та платності. Згідно з п. 2.3 Договору перший транш Кредиту було надано Позичальнику 16.05.2024 року. Відповідно до п. 2.5 Договору, Кредит надавався для задоволення поточних споживчих потреб Позичальника, тобто не мав цільового призначення.
Сторони встановили Дисконтний період користування Кредитом у розмірі 30 днів від дати отримання першого траншу (п. 3.1). Порядок продовження (пролонгації) Дисконтного періоду регламентовано п. 3.2-3.4 Договору. Вказано, що кількість пролонгацій не обмежена, а для здійснення першої пролонгації необхідно було сплатити нараховані проценти у розмірі 2379 грн 60 коп., про що Позичальник повідомлявся через Особистий кабінет.
Договір укладено у формі електронного документа з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідало вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Процедура укладення Договору включала: подання Позичальником заявки на отримання Кредиту через комунікаційний ресурс Кредитодавця; перевірку кредитоспроможності та оцінку фінансового стану Позичальника; формування Оферти; інформування Позичальника про позитивне рішення; ознайомлення з Паспортом Кредиту та фактичне надання згоди на укладення Договору через введення одноразового ідентифікатора та натискання відповідної іконки в Особистому кабінеті (п. 4.10).
Надання Кредиту здійснювалося траншами, перший з яких було зараховано на рахунок Позичальника із зазначеної платіжної картки не пізніше трьох банківських днів з моменту укладення Договору (п. 5.1-5.3). Договір передбачав можливість отримання додаткових траншів в межах встановленого кредитного ліміту, без зміни істотних умов Договору (п. 6.1-6.5).
Порядок погашення Кредиту та сплати процентів визначено розділом 7 Договору. Встановлено, що рекомендуваною датою повного дострокового повернення Кредиту за всіма траншами є 15.06.2029 року, а обов'язковий строк погашення становить 30 календарних днів після закінчення строку дії Договору або у випадку дострокового припинення Договору (п. 7.1-7.3). Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти щоденно після закінчення Дисконтного періоду та має право на дострокове погашення суми Кредиту повністю або частково з одночасною сплатою фактично нарахованих процентів (п. 7.4-7.5).
Договір передбачав також автоматизовану систему платежів («Автопогашення» та «Автоплатіж»), що дозволяє Кредитодавцю формувати платіжні інструкції на дебетовий переказ з рахунку Позичальника, а у разі недостатності коштів - повторно використовувати додаткові платіжні картки, додані до Особистого кабінету Позичальника (п. 7.10-7.12). Позичальник підтвердив своє згодження на використання таких платіжних інструкцій та обов'язок дотримуватись правил призначення платежу при сплаті Кредиту (п. 7.14-7.16).
Таким чином, аналіз Договору кредитної лінії №960727269 показує, що його умови передбачають: надання кредиту на умовах строковості та зворотності, можливість отримання кількох траншів в межах кредитного ліміту, пролонгацію Дисконтного періоду, щоденну сплату процентів після закінчення Дисконтного періоду, дострокове повернення Кредиту, а також використання автоматизованої системи погашення боргу через Особистий кабінет Позичальника. Усі ці умови були узгоджені сторонами та оформлені у письмовій електронній формі з використанням одноразових ідентифікаторів та електронного підпису, що відповідає чинному законодавству України.
Докази зарахування коштів в сумі 5288,00 грн. 02.05.2024 ОСОБА_1 підтверджуються матеріалами справи, а саме через банк-провайдер, що підтверджується Платіжним дорученням №3fc9ee7d-b96e-41dd-908d-a4447b396a8d про перерахування коштів та наданою АТ «ПРИВАТБАНК» інформацією про рух коштів та про зарахування 5288 грн. 16.05.2024.
Між ТОВ "Оптимальний Кредит" та ТОВ «Таліон Плюс» 20.03.2024 року укладено договір факторингу № 20/0324-01.
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 3 від 24.07.2024, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 28.05.2025 укладено договір факторингу №28/0525-01. На виконання вимог Договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимог №1 від 28.05.2025 за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача.
В подальшому, 16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу№16/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило належне йому право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників № 2 від 16.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 19 750,68 грн.
Позивачем було здійснено заходи врегулювання спору у досудовому порядку, а саме 04.11.2025 за вих. №25771013138 було надіслано досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості, яка відповідачем залишилась без реагування.
Сума боргу не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача, що й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №960727269 від 16.05.2024 в розмірі 19 750,68 грн., а також судові витрати.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу року ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 19 750,68 грн, яка складається з: 5 288,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 818,68 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 2 644,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Дані підтверджуються випискою з особового рахунку за період з 16.05.2024 по 01.11.2025.
Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 19 750,68 грн, яка складається з: 5 288,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 818,68 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 2 644,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Крім того, позивач не заявляє вимог щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 644,00 грн - штрафні санкції (пеня, штрафи)
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3 ст. 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі N 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Частиною першою статті 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ІТС).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Встановивши підписання ОСОБА_1 електронним підписом кредитного договору №960727269 від 16.05.2024 року, яким визначено порядок та умови надання кредиту, останній погодився та підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору, яка акцептована ним одноразовим ідентифікатором. Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, його паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону, а також номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти.
Ураховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який надісланий первісним кредитором на номер телефону, зазначений ОСОБА_1 при реєстрації на сайті кредитодавця, на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідача, що і є його безпосереднім підписом, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію". Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Наведене свідчить, що при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Отже, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК « ЕЙС» надала належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості за ним перед позивачем.
Ураховуючи те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатила нараховані проценти за користування кредитом, унаслідок чого виникла спірна заборгованість, суд дійшов висновку, що позивач - ТОВ «ФК «ЕЙС» - правомірно вимагає стягнення суми позики з ОСОБА_1 відповідно до умов договору.
Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді .
До інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18).
На підтвердження понесених витратна професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025), додаткову угоду № 25771013138 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025,- Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно Договору правничої допомоги у розмірі 7000,00, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі N 904/4507/18, провадження N 12-171гс19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі N 211/3113/16-ц).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування у даній справі, відсутність необхідності збору доказів, складність застосування норм права, суд вважає, що розмір правничої допомоги, заявленої ТОВ «ФК «ЕЙС» до відшкодування у розмірі 7000,00 грн є значно завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності.
В даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, враховуючи кількість боржників за договором факторингу даний позов для підготовки його до розгляду є однотипним, а тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на правничу допомогу, оскільки такий розмір є об'єктивним, справедливим та співмірним зі складністю справи та наданим адвокатом послуг.
Частиною першою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» при зверненні до суду з позовною заявою сплатило судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Отже, судові витрати, що підлягають позивачу до компенсації за рахунок відповідача за подання позовної заяви становлять 2422,40 грн.
Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.
Керуючись ст.ст. 205, 207, 512, 514, 516, 526, 625, 626, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1050, 1054,1055,1077,1078 Цивільного кодексу України, ст.ст.11,12,13 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 137, 141, 258, 259, 265, 268, 279 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №960727269 від 16.05.2024 року в сумі 17106 (сімнадцять тисяч сто шість гривень 68 копійок), з яких: 5288 грн. - заборгованість по кредиту; 11818 грн. 68 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідач, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники судового розгляду:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005;
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Жанна ДЕМ'ЯНОВА