Справа № 991/9796/23
Провадження 1-кп/991/120/23
20 травня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого/цивільного позивача ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Києві клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про скасування ухвали про накладення грошового стягнення у межах кримінального провадження внесеному 21 січня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017111100000022, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Терни Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
1.Історія провадження
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження внесене 21 січня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017111100000022, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою суду від 09 листопада 2023 року у цьому кримінальному провадженні було призначене підготовче судове засідання, а 13 грудня 2023 року на підставі обвинувального акта був призначений судовий розгляд.
29 квітня 2026 року під час судового засідання ОСОБА_7 подав до суду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення (в порядку ст. 147 КПК України) із проханням скасувати ухвалу від 22 квітня 2026 року про накладення грошового стягнення у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.
2.Доводи клопотання
Клопотання обґрунтоване поважною причиною неявки у судове засідання 22 квітня 2026 року через загострення хронічної гіпертонічної хвороби III-IV ступеня.
ОСОБА_7 зазначає, що він 21 квітня 2026 року звернувся до КНП «Бориспільський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» через погіршення свого стану. Лікарем було встановлено непрацездатність та оформлено листок тимчасової непрацездатності.
Лікування передбачало суворий постільний режим, відсутність будь-яких стресів та хвилювань, а також відповідні медичні маніпуляції (крапельниці та ін.) в умовах амбулаторії КНП «Бориспільський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», куди ОСОБА_7 привозили члени його сім'ї 21-23 квітня 2026 року.
Таким чином, 22 квітня 2026 року ОСОБА_7 перебував у тяжкому стані, отримував амбулаторне лікування і не міг тимчасово залишити цей заклад охорони здоров'я, і саме тому, враховуючи хворобу, яка унеможливлювала участь у цьому судовому засіданні обвинувачений змушений був його пропустити.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_7 додав листки тимчасової непрацездатності та документи, де зафіксовано відхилення в показниках здоров'я.
3.Позиція учасників судового засідання
Захисник ОСОБА_6 клопотання підтримав, повідомив, що ОСОБА_7 дійсно перебував на амбулаторному лікуванні в медичному закладі і не міг підключитися до засідання по відеоконференцзв'язку. З огляду на надані документи, які підтверджують тяжкість хвороби та проходження лікування, накладення грошового стягнення за неявку не враховує об'єктивних обставин, підтверджених після одужання обвинуваченого. У зв'язку з цим заявив клопотання скасувати рішення про накладення на ОСОБА_7 грошового стягнення та визнати його неявку поважною.
Обвинувачений ОСОБА_7 у доповнення клопотання зазначив, що він не зміг підключитися до судового засідання через відеоконференцзв'язок, через стан, який повністю це унеможливлював. З приводу інформації у клопотанні про амбулаторне лікування наголосив, що в лікувальному закладі його направлено на госпіталізацію, однак через відсутність місць у лікувальному закладі, він був відвезений в амбулаторію, де і отримував медичні процедури. Також обвинувачений ОСОБА_7 звернув увагу суду наявність на утриманні малолітньої дитини і додатковий фінансовий тягар через грошове стягнення.
На думку прокурора, з документів наданих обвинуваченим вбачається, що він дійсно потребував лікування в зв'язку з зазначеними хворобами, однак, на переконання прокурора, це слід було б підтвердити більш повними документами, наприклад повною випискою.
Представник потерпілого (цивільний позивач) ОСОБА_8 наголосив, що на його переконання грошове стягнення потрібно скасувати, тому що ОСОБА_7 перебував у хворобливому стані який не давав можливості адекватно сприймати хід судового засідання, ставити та відповідати на питання.
4. Оцінка та висновки Суду
Заслухавши думки учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 КПК України особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення.
Судом встановлено, що під час розгляду питання про накладення на ОСОБА_7 грошового стягнення, він не був присутнім у судовому засіданні, що свідчить про наявність процесуального права звертатися до суду із відповідним клопотанням.
Згідно з ч. 3 ст. 147 КПК України суд скасовує ухвалу про накладення на особу грошового стягнення за результатами його розгляду в судовому засіданні, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно, а в іншому випадку - відмовляє у задоволенні клопотання.
Зазначене положення закріплює право учасника провадження (зокрема, обвинуваченого), який не був присутній у судовому засіданні, ініціювати перегляд ухвали щодо накладення на нього грошового стягнення. Призначення цієї норми полягає у запобіганні ситуаціям, коли особу штрафують за неявку, спричинену об'єктивними обставинами, про які суд не був поінформований через неможливість заслухати пояснення відсутнього обвинуваченого на момент вирішення питання.
Норма передбачає обов'язок суду перевірити обґрунтованість нових обставин, неврахованих суддями при постановленні ухвали про накладення грошового стягнення.
Суд, накладаючи грошове стягнення зазначив, що клопотання від 22 квітня 2026 року від захисника ОСОБА_6 про відкладення судового засідання ґрунтувалося на медичному висновку про непрацездатність № 1111-ХН4Т-КВМА-9Т45 від 21 квітня 2026 року, який був виданий КНП «Бориспільський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бориспільської міської ради Київської області та в якому був визначений період непрацездатності протягом 21-23 квітня 2026 року, а як категорію непрацездатності зазначено захворювання або травма загального характеру.
Разом з тим, наданий документ не містив відомостей, які свідчать про стан хворого та/або про його перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням, що унеможливлювало б його участь у судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференцзв'язку.
Однією із причин неприбуття особи на виклик суду є тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад (п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України).
Суд звертав увагу, що поняття «тяжка хвороба» є ознакою, що не визначена у статтях КПК України та нормативно-правових актах Міністерства охорони здоров'я України. Це такий фізичний стан особи, в якому вона перебуває тривалий час, що унеможливлює з об'єктивних причин прибути до суду та реалізувати свої права і обов'язки.
Сама лише наявність хвороби, навіть за умови її належного документального підтвердження, не обов'язково має вплив на можливість прибувати на виклики до суду, тим більше брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку. При цьому наявність тривалого захворювання лише в кожному конкретному випадку може бути розцінена як перешкода для участі особи в кримінальному провадженні.
Проаналізувавши листки тимчасової непрацездатності та документи, де зафіксовано відхилення в показниках здоров'я, Суд пересвідчився, що ОСОБА_7 дійсно 22 квітня 2026 року перебував у стані, який не дозволяв йому прибути до суду та прийняти участь у судовому засіданні. Із медичної документації вбачається факт захворювання та амбулаторне лікування обвинуваченого у цей день із застосуванням невідкладних процедур.
З огляду на наявну інформацію Суд визнає причину неявки обвинуваченого ОСОБА_7 у судове засідання поважною.
Керуючись статтями 147, 369-372 КПК України, Суд,
1. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
2. Скасувати ухвалу суду від 22 квітня 2026 року у справі № 991/9796/23, якою накладено на обвинуваченого ОСОБА_7 грошове стягнення у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_9
Судді ОСОБА_10
ОСОБА_11