Справа № 294/1993/25 Номер провадження № 11-кп/4805/539/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія Розбій Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
19 травня 2026 рокум. Житомир
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючої судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника: ОСОБА_9 ,
потерпілої: ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 -адвоката ОСОБА_9 на вирок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 березня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025060630000194 від 02.09.2025, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
Вироком Романівського районного суду Житомирської області від 26 березня 2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років із конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, за сукупністю вироків приєднано частково невідбуту частину покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі за вироком ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 березня 2024 року та визначено остаточне покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі із конфіскацією майна.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років із конфіскацією майна.
Зараховано обвинуваченому ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування і судового розгляду, а саме з 04.09.2025 року по день набрання законної сили вироком суду.
Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальній сумі 350 627 (триста п'ятдесят тисяч шістсот двадцять сім) гривень 41 копійок. Розділено вказану суму судових витрат на кожного обвинуваченого по 175 313 (сто сімдесят п'ять триста тринадцять) гривень 70 копійок.
Скасовано арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 05.09.2025, 12.09.2025, 23.09.2025, 19.11.2025.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Як встановив суд, у серпні 2025 року, в точно невстановлену дату та час, перебуваючи в м. Києві, ОСОБА_7 вступив в злочинну змову з ОСОБА_8 , спрямовану на заволодіння майном ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, 02.09.2025 близько 12 год. 00 хв, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 пішки прийшли до житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому проживають ОСОБА_10 та її чоловік ОСОБА_11 .
Після відкриття вхідних дверей, які були не замкнені, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, незаконно проникли до житлового будинку та намагалися зламати сейф, який перебував в одній із житлових кімнат, всередині якого знаходилися грошові кошти, однак їх дії були викриті ОСОБА_11 , який в цей час повернувся до будинку. В цей час та місці, без розриву у часі, ОСОБА_8 , діючи узгоджено із ОСОБА_7 , з метою заволодіння майном ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що їхні злочинні дії викриті, намагаючись заволодіти майном ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з метою подолання волі ОСОБА_11 до опору, наніс один удар кулаком йому в обличчя, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді гематоми нижньої повіки правого ока, синця носа, крововиливу у слизову верхньої та нижньої губ, садна верхньої губи, що відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я, а також тілесні ушкодження у вигляді рани верхньої губи праворуч, що відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, від чого ОСОБА_11 втратив рівновагу та впав на підлогу, у результаті чого втративши свідомість. Після чого, ОСОБА_7 за допомогою мотузки зв'язав руки потерпілого за спиною, тим самим подолавши опір до спротиву останнього.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння майном ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи у будинку, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 з метою заволодіння грошовими коштами, за допомогою розвідного ключа, якого заздалегідь підготував та взяв з собою ОСОБА_7 , та рожкового ключа, якого відшукали у ванній кімнаті вказаного житлового будинку, деформували металеві двері сейфа, після чого незаконно заволоділи грошовими коштами потерпілих в сумі 7000 доларів США, що станом на 02.09.2025 за офіційним курсом НБУ становить 289 605,4 грн, 4500 Євро, що станом на 02.09.2025 за офіційним курсом НБУ становить 218 103,75 грн та 220 000 грн, що в загальному становить 727 709,15 грн та камерою відеоспостереження торгівельної марки «Imou» модель «IPC-F42P» вартістю 1320,00 грн.
Заволодівши в такий спосіб грошовими коштами та камерою відеоспостереження потерпілих на загальну суму 729029,15 грн, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишили домоволодіння та розпорядились викраденим майном на власний розсуд.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду в частині визнання ОСОБА_7 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та закрити кримінальне провадження в цій частині у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.187 КК України. Вважає, оскаржуваний вирок незаконним та таким, який прийнятий з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, визначеного ч.4 ст.187 КК України, адже він не бив потерпілого та не зв'язував йому руки. Окрім того, ОСОБА_7 не обговорював та не узгоджував із ОСОБА_8 здійснення нападу на потерпілого. Вказує, що ОСОБА_7 трохи затримався в кімнаті, а коли наздогнав ОСОБА_8 , то побачив, що потерпілий ОСОБА_11 лежить на підлозі без свідомості зі зв'язаними руками. Після цього з грошима покинули будинок. Крім того, є не зрозумілим, у який саме спосіб до даного кримінального провадження долучено медичні документи потерпілого, тому виписка із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_11 та копія протоколу комп'ютерної томографії ОСОБА_11 не відповідає вимогам чинного законодавства щодо способу отримання доказу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого в підтримку апеляційної скарги, думку прокурора та потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок Романівського районного суду Жиитомирської області від 26 березня 2026 року щодо ОСОБА_7 в межах поданої апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_9 не оспорюється доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, тому відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаних вимог закону під час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення суд першої інстанції дотримався.
Вина обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, (розбій) вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану, встановлена судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, на підставі об'єктивно та в повному обсязі з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та правильно оціненими судом, відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Висновки у вироку суду відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, яке розглянуто судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 370 КПК України.
У вироку суду першої інстанції фактичні обставини розбійного нападу обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлені на підставі наступних доказів, безпосередньо досліджених при судовому розгляді.
Так, факт вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, (розбій) вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану, підтверджується показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 , які є прямим доказом у кримінальному провадженні.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_8 показав, що вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає повністю. З ОСОБА_7 вони зустрічалися у Чуднові, де він неодноразово просив взяти його на роботу у Києві, де він працював, на що ОСОБА_8 погодився, і ОСОБА_7 почав працювати з ним на будівництві. За місяць до вчинення злочину ОСОБА_7 запропонував йому здійснити викрадення коштів, які знаходяться у будинку його тітки. Ці кошти, за словами ОСОБА_7 , були отриманні його тіткою після продажу свого господарства, і там має бути десь 3000 доларів США. Про те, що ці гроші родина потерпілих отримала за загибель на війні їх сина, він не знав.
Під час підготовки до вчинення злочину вони обговорювали, де будуть ховатися та спостерігати за будинком потерпілим, як будуть заходити в будинок та приховувати сліди злочину.
2 вересня 2025 року ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_8 та сказав, щоб він приїздив до нього додому та взяв з собою одяг. Він взяв з собою темні штани та синю кофту, взуття надав ОСОБА_7 . Коли ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_7 той також взяв з собою змінний одяг і вони пішли пішки до будинку потерпілих. По дорозі переодягнулися у посадці та продовжили рух, дорогу до будинку показував ОСОБА_7 . Коли прийшли на місце, зайшли у покинутий будинок, з якого було добре видно будинок потерпілих. Орієнтовно перебували три години у цьому будинку, чекали поки господар піде з будинку. Коли ОСОБА_11 пішов з будинку, ОСОБА_7 сказав, що можна йти, оскільки у будинку вже нікого немає. Вони зайшли до будинку через вхідні двері, які були відчинені, зайшли до кімнати, де стояв сейф, та почали його ламати. Обвинувачений ОСОБА_7 добре орієнтувався у будинку, тому вони швидко знайшли сейф.
Ламали сейф гайковим ключем, ОСОБА_8 відгинав двері сейфа, оскільки йому це не вдавалось, тоді вони разом відігнули край металевих дверей сейфа, у цей час до будинку зайшов потерпілий, ОСОБА_7 сказав тікати. ОСОБА_8 почав тікати з будинку, проте зіткнувся з потерпілим ОСОБА_12 , який намагався стягнути з нього балаклаву, злякався та вдарив його правою рукою в обличчя. Після чого він хотів залишити будинок, проте, ОСОБА_7 зупинив його словами, «Стій, немає вже чого втрачати, давай заберемо гроші», ОСОБА_7 зв'язав ОСОБА_12 , який був без свідомості й вони повернулися до кімнати, щоб забрати кошти.
ОСОБА_7 приніс ще один гайковий ключ і вони відкрили сейф, потім ОСОБА_7 зміг просунути туди руку та дістати кошти, скільки їх було ОСОБА_8 не пам'ятає, лише згадав, що там були долари, євро та гривні різного номіналу.
Всі гроші, що вони дістали, були у ОСОБА_7 , як тільки всі гроші забрали вони покинули місце злочину та побігли тим же шляхом, яким і прийшли. Дісталися до посадки, де переодягнулися, одяг, у якому були під час вчинення злочину, склали у пакет та заховали на дереві у цій посадці. Також, по дорозі вони розбили та викинули відеокамеру, яку забрали з місця вчинення.
Після чого вони поїхали додому, де для забезпечення алібі сіли до автомобіля ОСОБА_7 та поїхали за болгаркою, наче вони робили ремонт у ОСОБА_7 у цей час, під час поїздки ОСОБА_7 поділив гроші навпіл, яку суму отримав ОСОБА_8 не може повідомити.
Також обвинувачений підкреслив, що домовленість була саме на крадіжку, а не на розбій. Удар він завдав потерпілому, щоб не бути викритим.
Щиро кається у вчиненому, приніс публічні вибачення потерпілим, зобов'язався відшкодувати шкоду, не покриту після повернення коштів потерпілим. Просить суворо не карати.
Обвинувачений ОСОБА_7 вину не визнав, від надання показань не відмовився. В подальшому змінив свою позицію щодо визнання вини та визнав її частково, надав суду такі показання. Він разом з ОСОБА_8 працювали на будівництві у Києві. Орієнтовно за місяць до моменту, коли був учинений злочин, ОСОБА_8 , знаючи, що він є племінником ОСОБА_10 , почав вивідувати у нього інформацію про грошові кошти, що зберігалися у його тітки, які вона отримала після смерті свого сина, що загинув на війні. Згодом ОСОБА_8 почав його схиляти до вчинення крадіжки, на що він погодився. Також, обвинувачений стверджує, що розподілу ролей у вчиненні злочину не було, за його словами все відбувалося спонтанно. Повідомив, що ОСОБА_8 мав відкрити сейф, після чого він мав деякий час заховати гроші та потім їх поділити порівну. Обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово підкреслював, що не мав на меті вчинювати розбій, а планував вчинити таємне викрадення чужого майна.
Показав, що обставини справи були такими: 02 вересня 2025 року, реалізуючи свій задум на крадіжку ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прибули до житлового будинку по АДРЕСА_1 . Щоб перевірити, чи в будинку потерпілих нікого немає, вони заховалися у покинутому будинку поряд з будинком потерпілих та деякий час спостерігали. Коли пересвідчились, що у будинку немає потерпілих, вийшли зі свого сховку та зайшли до будинку, відкривши вхідні двері, які не були замкнені. У будинку нікого не було. Вони зайшли до кімнати, де знаходився сейф і ОСОБА_8 почав відкривати сейф. ОСОБА_8 ключем відігнув металеві двері сейфа, а ОСОБА_7 дістав рукою гроші та поклав їх собі в кишеню. Коли вони збиралися виходити, ОСОБА_8 йшов першим, а ОСОБА_7 трохи затримався у кімнаті, коли він наздогнав ОСОБА_8 побачив, що потерпілий ОСОБА_11 лежить на підлозі без свідомості зі зв'язаними руками. Обвинувачений звернув увагу суду, що потерпілого він не бив та не зв'язував, це все робив ОСОБА_8 .
Перед тим як покинути будинок потерпілих, ОСОБА_7 помітив відеокамеру, яка знімала зону навколо сейфу, прагнучи не бути викритим він її забрав, щоб потім знищити.
Після чого вони покинули місце злочину, переодягнулися у завчасно підготовлений одяг з метою, щоб не бути впізнаними випадковими свідками. Пішки вони пішли до посадки, де позбулися одягу, у якому вчиняли злочин. Також по дорозі розбили та викинули відеокамеру.
Всі гроші забрав ОСОБА_8 , щоб заховати, а потім поділити. Проте, цим планам не судилось збутися, оскільки він був затриманий працівниками поліції 04 вересня 2025 року.
Оскільки показання ОСОБА_7 і ОСОБА_8 різняться між собою, суд першої інстанції, надаючи їм оцінку, проаналізував їх з точки зору підтвердження чи спростування таких показань іншими доказами, наявними у справі.
Так, показання обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджуються та узгоджуються з протоколом обшуку від 18.09.2025, протоколом огляду предмета від 04.09.2025 року, зокрема карти пам'яті формату MicroSD торговельної марки Kingston модель CANVAS Select Plus країна-виробник Тайвань, об'єм пам'яті 128 GB, серійний номер 31690- 023.A00LF, слідчим експериментом з обвинуваченим ОСОБА_8 .
Так, під час слідчого експерименту 04.09.2025 обвинувачений ОСОБА_8 привів учасників слідчої дії до місця, де вчинялося кримінальне правопорушення та детально все розповів. Зазначене повністю узгоджується з його показами наданими безпосередньо суду (т.2 а.с. 57-63).
Під час обшуку території домогосподарства за адресою АДРЕСА_2 встановлено, що на місці огляду знаходиться кустарна дерев'яна буда для утримання домашньої собаки, яка огороджена парканом. Під час обстеження вказаної ділянки, під будою, у шарі ґрунту, виявлено поліетиленовий пакет прозорого кольору із вмістом грошових купюр у національній та іноземній валюті. Проведено підрахунок виявлених коштів, яким встановлено, що наявні: долари США - 40 шт. купюрами номіналом 100 доларів; євро - 24 шт. купюрами номіналом 100 євро; 54 шт. - купюрами номіналом 50 євро, 2 шт. купюрами номіналом. 200 євро; 7 шт. купюрами номіналом 20 євро; 1 шт. купюрами номіналом 10 євро; гривні -122 шт. купюрами номіналом по 500 грн; 74 шт. купюрами номіналом 1000 грн. Таким чином виявлено 4000 доларів США, 5650 Євро, 135000 гривень. На зазначеному місці складено протоколом обшуку від 18.09.2025 (т.2 а.с. 9-20).
На відеозаписах з камери відеоспостереження, яка знаходилась безпосередньо в кімнаті будинку потерпілих, де розташовувався сейф, зафіксовано, як дві особи чоловічої статі у масках-балаклавах підходять до сейфу та намагаються відкрити двері сейфу, при цьому декілька раз виходять по черзі з кімнати до іншої кімнати та повертаються знову до сейфа та продовжують злам дверей сейфа. Потім вони удвох виходять з кімнати до іншої кімнати, при цьому останнім виходить з кімнати особа середньої тілобудови у кофті з синьою вставкою ( ОСОБА_8 ), повертаються до сейфу, особа худорлявої тілобудови наближається до камери відеоспостереження, після чого відеозапис завершується.
Таким чином, зазначені докази підтверджують, що обвинувачений ОСОБА_7 разом з обвинуваченим ОСОБА_8 вчиняли узгоджені злочинні дії, спрямовані на заволодіння майном ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Колегія суддів вважає, що у вироку суду зазначеним доказам дана правильна оцінка, як належним, допустимим, достовірним та достатнім, показання обвинуваченого ОСОБА_8 та досліджені судом докази повністю узгоджуються між собою та встановленими судом обставинами кримінального правопорушення.
Аналіз зазначених доказів підтверджує правильність встановлення у вироку суду фактичних обставин кримінального провадження, оскільки під час апеляційного перегляду не встановлено доказів, якими б висновки суду першої інстанції спростовувались, так само як не виявлено колегією суддів та не надано стороною захисту доказів, які б не були досліджені судом першої інстанції або безпідставно не взяті до уваги.
Доводи захисника адвоката ОСОБА_13 , викладені в апеляційній скарзі, з приводу того, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення визначеного ч.4 ст.187 КК України, на думку колегії суддів, не є слушними, з огляду на наступне.
Для відмежування крадіжки від грабежу слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 6.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (далі - Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 6.11.2009) дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.
З п.9 Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 6.11.2009 убачається, що небезпечне для життя чи здоров'я насильство (стаття 187, частина третя статті 189КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків,але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них
слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
Частиною 4 ст.187 КК України передбачена відповідальність за розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Розбій, як злочин проти власності, - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Під нападом за ст. 187 КК України розуміються умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психологічного насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи.
Суб'єктивна сторона розбою характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та спеціальною метою заволодіння чужим майном.
У свою чергу, співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. При цьому, під час вчинення злочину кожен зі співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), які спрямовані на досягнення єдиної мети.
Головною рисою спільної дії (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності з вчинення злочину. Вони діють разом, роблячи свій внесок у вчинення злочину. Дії (бездіяльність) кожного із учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення злочинних дій (бездіяльності) іншим співучасником та настання спільного злочинного результату.
Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об'єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
Так, Верховний Суд у постанові від 29 лютого 2024 року (справа №689/338/23, провадження № 51-6489 км 23), зазначив, що розбій є окремим спеціальним різновидом суспільно небезпечного діяння проти власності, яке складається з двох нерозривних, взаємозалежних дій: нападу і насильства.
У розбої напад завжди пов'язаний із насильством або погрозою його застосування. Зусилля нападника спрямовані насамперед проти особи (потерпілого, власника майна); застосовуються проти її волі та/або поза її волею (у разі застосування сильнодіючих, отруйних речовин чи газів тощо).
Метою такого насильства є намір відразу подавити опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Нападник покладається й обирає форми (способи) насильства, які самі по собі становлять реальну небезпеку для життя і здоров'я потерпілого у разі їх негайного застосування чи впродовж нападу. В уяві нападника таке насильство забезпечує безперешкодний перехід чужого майна на його користь або уможливлення його утримання, якщо воно вже у нього перебувало.
Зовнішні прояви нападу і насильства (погрози його застосування) можуть збігатися у часі або між ними є часовий розрив, особливо тоді, коли насильство застосовується для утримання майна, яким особа володіла на момент його застосування. Має значення місце, пора доби, обстановка, обставини, форма та порядок перебігу нападу і застосування насильства.
При цьому слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.
Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
Крім того, у постанові від 25 травня 2021 року (справа № 194/1006/17, провадження № 51 - 6871 км 18) Верховний Суд зазначив, що розбій (ст. 187 КК України) належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів. Він посягає на два об'єкти: право власності й особу (її здоров'я і життя).
З об'єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого, - від грабежу.
Напад органічно пов'язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або його утримання. При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх травмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях насильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров'я потерпілого (насильницьке тримання його в небезпечних для життя та здоров'я умовах).
Під насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй різного ступеню тілесних ушкоджень, а також інші насильницькі дії, які не призвели до певних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).
Як убачається з матеріалів даного кримінального провадження, предметом перевірки суду першої інстанції, а в подальшому і апеляційного суду, була версія сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яка обґрунтовано визнана безпідставною, оскільки вона не узгоджується, суперечить та спростовується сукупністю наявних доказів у даному кримінальному провадженні, які належним чином досліджені та оцінені судом.
Судом встановлено, що дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , розпочаті як крадіжка. Останні заздалегідь, до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне вчинення злочину: узгодили об'єкт та предмет злочину, його характер, місце, час, спосіб вчинення, зміст виконуваних функцій, заготовили знаряддя -розвідний ключ, та, крім того, вживали заходів для конспірації - вдягли на голову маски-балаклави, що свідчить про те, що були готові до того, що їх побачать, оскільки припускали такий розвиток подій, тобто припускали можливість переростання таємного викрадення майна у відкрите. Обвинувачені проникли до будинку потерпілих, де віднайшли сейф з грошима, але відкрити його швидко не вдалося, тим часом потерпілий ОСОБА_11 повернувся з городу до будинку. Обвинувачені усвідомили, що їхні дії викриті потерпілим, що підтверджується їхніми показаннями, проте вони не відмовилися від викрадення чужого майна. Натомість ОСОБА_8 вдарив потерпілого в обличчя, від чого останній впав і втратив свідомість, а ОСОБА_7 зв'язав йому руки, після чого вони разом продовжили свої злочинні дії, заволоділи майном потерпілих та втекли з місця вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, діяння, яке розпочалося як крадіжка, у подальшому переросло у розбій, оскільки обвинувачені усвідомлювали, що їхні дії виявлені потерпілим і, незважаючи на це, продовжені ними обома з метою заволодіння майном, при цьому, до потерпілого було застосоване насильство, небезпечне для його життя та здоров'я, в результаті якого потерпілий втратив свідомість і отримав тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, і застосування такого насильства усвідомлювалося обома обвинуваченими.
Колегія суддів також звертає увагу, що згідно з висновком експерта № 246 від 04.09.2025, враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, експерт вважає, що було нанесено не менше 5-ти ударів. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупого, твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо, від ударів рукою, ногою чи іншим предметом.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 у суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, не заперечував факт того, що він за попередньою змовою з ОСОБА_7 проникли до будинку потерпілих. Та після приходу потерпілого в будинок він хотів залишити будинок, проте, ОСОБА_7 зупинив його словами, «Стій, немає вже чого втрачати, давай заберемо гроші», й вони повернулися до кімнати, щоб забрати кошти.
Водночас коли насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, чи реальна погроза негайно його застосувати є засобом заволодіння майном або його утримання, таке насильство має юридичне значення як складова частина дій особи, пов'язаних із заволодінням майном потерпілого.
Таким чином, застосування обвинуваченим ОСОБА_8 щодо потерпілого насильства, небезпечного для його життя і здоров'я (вдарив правою рукою в обличчя, від чого потерпілий втратив свідомість, що спричинило короткочасний розлад здоров'я), з метою продовження вилучення майна, яким обвинувачені ще на момент застосування насильства ще не встигли заволодіти, утворює склад розбою.
Так, зміст сформульованого у вироку обвинувачення, визнаного судом доведеним, вказує на те, що дії обвинувачених були умисними, останні діяли за попередньою змовою між собою, їх метою було заволодіння чужим майном, що було поєднано з проникненням до будинку потерпілих, а також із застосуванням до потерпілого ОСОБА_11 насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, що свідчить про наявність в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_14 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Твердження захисника адвоката ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_7 не бив потерпілого ОСОБА_11 та не зв'язував йому руки, не є переконливими, оскільки суперечать фактичним обставинам провадження та спростовуються дослідженими судом доказами, зокрема показами обвинуваченого ОСОБА_15 , який зазначив, що ОСОБА_7 зв'язав ОСОБА_12 , який був без свідомості й вони повернулися до кімнати, щоб забрати кошти, окрім того при розбої обвинувачені діяли за домовленістю між собою (кожний виконував відповідну роль), коли один б'є, інший вилучає майно.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про долучення до вказаного кримінального провадження медичних документів, зокрема виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_11 та копії протоколу комп'ютерної томографії ОСОБА_11 , які не відповідають вимогам чинного законодавства в частині отримання доказу, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
Однією із засад кримінального провадження, закріпленої у п. 15 ч. 1 ст.7 КПК України є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин 13 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий протягом кримінального провадження має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.
Отже, виходячи із законодавчих норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров'ю, а слідчий зобов'язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з'ясування всіх обставин, що згідно зі ст. 91 КПК України належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи за медичною карткою. Якщо потерпілий не згоден надати наявні в його розпорядженні необхідні документи, для отримання дозволу на тимчасовий доступ до них слідчий, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, звертається до суду за правилами глави 15 розділу II КПК України.
Як встановлено судом першої інстанції, висновок судово-медичної експертизи від 04.09.2025 № 246 був складений згідно з даними медичної документації у гр. ОСОБА_11 є наступні тілесні ушкодження: гематома нижньої повіки правового ока, синець носа, крововилив в слизову верхньої та нижньої губи, рана і садно верхньої губи праворуч. Ці тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я. Тілесні ушкодження утворились від дії тупого, твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо, від ударів рукою, ногою чи іншим предметом. Утворення цих тілесних ушкоджень не характерне для падіння на площині. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися в термін та за обставин вказаних у постанові (т.2 а.с. 75-76).
Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердила, що потерпілий ОСОБА_11 добровільно надав слідчому свою медичну документацію.
Тобто, медична документація може бути отримана в інший спосіб, також передбачений КПК України, а саме добровільно надана безпосередньо потерпілою особою або медичною установою на запит слідчого, і лише у випадку неможливості отримати документи у такий спосіб слідчий звертається до слідчого судді з метою отримати дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів.
Крім того, відповідно до практики Верховного Суду відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 КПК, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справах № 753/14134/19, № 754/14281/17).
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції ухвалено з дотримання принципу повноти, об'єктивності та всебічності розгляду справи, висновки суду ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Підстав для скасування чи зміни судового рішення, передбачених ст. 409 КПК України, колегія суддів не встановила.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, у відповідності з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 376,404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Романівського районного суду Житомирської області від 26 березня 2026 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4