Справа № 169/1015/25 Провадження №33/802/497/26 Головуючий у 1 інстанції:Тітівалов Р. К.
Доповідач: Клок О. М.
25 травня 2026 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., розглянувши клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 на постанову судді Турійського районного суду Волинської області від 10 листопада 2025 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржену нею постанову через її незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків судді фактичним обставин справи, скасувати та водночас поновити строк на її апеляційного оскарження.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу такого висновку.
Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що із повним текстом постанови судді ознайомилась лише 30 квітня 2026 року. Відносно нетривалий строк на апеляційне оскарження, не ознайомлення із матеріалами даної справи, є суттєвими перепонами у доступі до правосуддя та, як вона вважає, поважними причинами поновлення пропущеного нею строку апеляційного оскарження постанови судді.
Оцінюючи такі її доводи, вважаю їх безпідставними.
У відповідності до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Отже, законодавець пов'язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції із моментом її винесення, а не отримання особою копії постанови.
Матеріалами справи стверджується, що оскаржена у даній справі Новосад О.І. постанова судді постановлена 10 листопада 2025 року.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП, строк на її апеляційне оскарження закінчився 20 листопада 2025 року.
Однак, апеляційна скарга ОСОБА_1 подана до Турійського районного суду Волинської області поштовим зв'язком лише 07 травня 2026 року, тобто із пропуском установленого законом строку на її оскарження.
Як стверджується змістом матеріалів даної адміністративної справи, ОСОБА_1 була присутня при розгляді даної справи у суді першої інстанції. Тобто, перша знала про наявність такої постанови судді стосовно неї та була обізнана із її змістом, починаючи з 10 листопада 2025 року.
Однак, така постанова судді оскаржена Новосад О.І. фактично після шести місяців із дня її постановлення, тобто із пропуском строку на її оскарження, і викладені у клопотанні доводи про ознайомлення із постановою судді лише 30 квітня 2026 року, суперечать матеріалам даної справи, зокрема письмовій розписці, відповідно до змісту якої, ОСОБА_1 отримала копію постанови судді - 10 листопада 2025 року (а. с. 22).
Таким чином, наведені ОСОБА_1 доводи у підтвердження поважності пропуску строку апеляційного оскарження оцінюються як безпідставні та не можуть слугувати підставою у підтвердження поважності пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді першої інстанції, про скасування якої порушується питання у поданій нею апеляційній скарзі.
Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності.
Апелянт пропустила строк апеляційного оскарження судового рішення, і хоча порушує питання про його поновлення, однак, поважних причин пропуску цього строку, не наводить.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Турійського районного суду Волинської області від 10 листопада 2025 року про її притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: