Справа № 204/5563/26
Провадження № 1-кс/204/979/26
14 травня 2026 року слідчий суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровської області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 22026040000001086 від 07.05.2026 року, за підозрою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України,-
встановив:
До суду 08.05.2026 року надійшло клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровської області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 22026040000001086 від 07.05.2026 року, за підозрою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026040000001086 від 07.05.2026 за підозрою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення терористичного акту, тобто вибуху, з метою порушення громадської безпеки та залякування населення, 07.05.2026, перебуваючи на ділянці місцевості поблизу спортивного комплексу Дніпровського інституту інфраструктури і транспорту Українського державного університету науки і технологій за адресою: м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 2, за приблизними географічними координатами: 48.4360658, 35.0480594, під днищем автомобіля «Suzuki Grand Vitara», розмістили саморобний пристрій вибухової дії. Після розміщення вказаного саморобного пристрою вибухової дії, відбувся вибух.У свою чергу, з метою повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлення механізму його вчинення, виявлення слідів злочину, речових доказів, а також інших відомостей, що мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, 07.05.2026 проведено огляд місця події, а саме ділянки місцевості, розташованої у безпосередній близькості до будівлі «СТО № 1» за адресою: м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, буд. 92/3.У ході проведення вказаної слідчої (розшукової) дії ретельно обстежено прилеглу територію, зафіксовано обстановку місця події, виявлено предмети та речі, які можуть містити відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, осіб, причетних до його скоєння, а також можуть бути використані для проведення відповідних експертних досліджень.За результатами огляду місця події, серед іншого, було виявлено та вилучено наступні предмети:сім-карту оператора мобільного зв'язку «lifecell» з абонентським номером НОМЕР_1 , яка може містити інформацію щодо контактів, з'єднань або інших даних, що мають доказове значення для кримінального провадження; окуляри з оправою чорного кольору, які можуть належати особі, причетній до події, та містити сліди біологічного чи іншого походження; рюкзак синього кольору марки «JINLIDA», у якому могли зберігатися особисті речі, документи або інші предмети, пов'язані з подією; шапку чорного кольору з білим візерунком, яка також може бути джерелом слідової інформації; банківську картку «abank» № НОМЕР_2 , що може сприяти встановленню особи власника, маршруту його пересування, фінансових операцій або інших важливих для слідства обставин. Усі виявлені та вилучені предмети належним чином зафіксовано у протоколі огляду місця події, упаковано, опечатано та долучено до матеріалів кримінального провадження як речові докази для подальшого дослідження, перевірки та використання у ході досудового розслідування.08.05.2026 постановою слідчого вказані предмети визнано речовими доказами, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що вони можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.Крім цього, на даний час існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту на зазначене в клопотанні майно призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження останнього, зокрема внаслідок повернення вищевказаного майна, будуть втрачені сліди злочину та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.На підставі викладеного вище, з урахуванням того, що вилучені в ході обшуку зазначені предмети, які, в подальшому, визнані речовими доказами, можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та потребують детального вивчення і дослідження, яке можливо тільки під час проведення необхідних судових експертиз та інших слідчих (розшукових) дій, а також з метою запобігання можливості приховування зазначених речових доказів. Враховуючи викладене, слідчий звертається до суду з даним клопотанням про арешт майна.
Слідчий надав суду заяву про розгляд клопотання без його участі, просив клопотання про арешт майна задовольнити.
Ознайомившись з матеріалами клопотання, якими обґрунтовується необхідність арешту майна, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
В статті 98 КПК України зазначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як визначено ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, з урахуванням вимог ст.98 КПК України є речовими доказами, оскільки містять відомості про вчинення кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
В судовому засіданні встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026040000001086 від 07.05.2026 за підозрою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України. У даному кримінальному провадженні, 07.05.2026 року проведено огляд місця події, а саме ділянки місцевості, розташованої у безпосередній близькості до будівлі «СТО № 1» за адресою: м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, буд. 92/3, під час огляду якої серед іншого, було виявлено та вилучено наступні предмети:сім-карту оператора мобільного зв'язку «lifecell» з абонентським номером НОМЕР_1 , яка може містити інформацію щодо контактів, з'єднань або інших даних, що мають доказове значення для кримінального провадження; окуляри з оправою чорного кольору, які можуть належати особі, причетній до події, та містити сліди біологічного чи іншого походження; рюкзак синього кольору марки «JINLIDA», у якому могли зберігатися особисті речі, документи або інші предмети, пов'язані з подією; шапку чорного кольору з білим візерунком, яка також може бути джерелом слідової інформації; банківську картку «abank» № НОМЕР_2 , що може сприяти встановленню особи власника, маршруту його пересування, фінансових операцій або інших важливих для слідства обставин. Постановою слідчого від 08.05.2026 року вказані вище об'єкти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22026040000001086.
Враховуючи зазначені підстави, згідно зі ст.98 КПК України, вказане майно є речовим доказом і має доказове значення для досудового розслідування.
Незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі іншим особам, власником вищезазначеного майна.
Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п.1 ч.2 ст.170 КПК України - збереження речових доказів.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи органу досудового розслідування, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно, а саме з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості його знищення, пошкодження, відчуження, у зв'язку з чим, клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 36, 40, 110,131-132, 170-172,309 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровської області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 22026040000001086 від 07.05.2026 року, за підозрою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України- задовольнити.
Накласти арешт на майно, виявлене та вилучене 07.05.2026 року в ході огляду місця події - ділянки місцевості у безпосередній близькості до будівлі «СТО № 1» за адресою: м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, буд. 92/3, а саме на: сім-карту оператора мобільного зв'язку «lifecell» з абонентським номером НОМЕР_1 , яка може містити інформацію щодо контактів, з'єднань або інших даних, що мають доказове значення для кримінального провадження;окуляри з оправою чорного кольору;рюкзак синього кольору марки «JINLIDA»;шапку чорного кольору з білим візерунком;банківську картку «abank» № НОМЕР_2 , шляхом накладення заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1