Справа № 204/5537/26
Провадження № 1-кс/204/972/26
Іменем України
14 травня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області майора юстиції ОСОБА_6 , погоджене з заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 22025040000001977 від 06.10.2025 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України,-
встановив:
До суду надійшло клопотання слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області майора юстиції ОСОБА_6 , погоджене з заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 22025040000001977 від 06.10.2025 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Слідчим управлінням ГУ СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025040000001977 від 06.10.2025 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.В подальшому, відповідними Указами Президента України правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.Досудовим розслідуванням встановлено, що 01 січня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято на військову службу за мобілізацією.Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду курсанта 1 навчальної механізованої роти 1 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , та зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення.Таким чином, солдат ОСОБА_5 , в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 408 КК України є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.Згідно до ст. 65 Конституції України, ст.ст. 4, 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).Отже, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 приступив до виконання службових обов'язків на посаді курсанта 1 навчальної механізованої роти 1 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .Так, встановлено, що станом на 24.01.2026 військова частина НОМЕР_1 дислокувалась у АДРЕСА_1 .Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_5 у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 20 год. 00 хв. 24 січня 2026 року, усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та взагалі ухилитися від військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді посаду курсанта 1 навчальної механізованої роти 1 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою ухилення від військової служби, без наміру її проходження у майбутньому, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, самовільно залишив місце несення служби 1 навчальної механізованої роти 1 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 (більш точна адреса не розголошується в умовах воєнного стану), час проводив на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв та був відсутній до 26 березня 2026 року, коли був затриманий, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України, співробітниками УСБУ у Дніпропетровській області.За викладених обставин ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
27 березня 2026 року громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.27 березня 2026 року громадянину України ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 квітня 2026 року.16 квітня 2026 року громадянину України ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 19 травня 2026 року.
Підозра ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408 КК України, у повній мірі обґрунтовується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами, зокрема:витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 22025040000001977 від 06.10.2025;протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 05.05.2026;протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 13.02.2026;протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 15.01.2026;протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_18 від 27.02.2026;протоколом пред'явлення особи ОСОБА_8 для впізнання за фотознімками від 27.02.2026;протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_18 від 20.03.2026;протоколом пред'явлення особи ОСОБА_19 для впізнання за фотознімками від 20.03.2026;протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_20 від 27.02.2026;протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_20 від 20.03.2026;протоколом пред'явлення особи ОСОБА_9 для впізнання за фотознімками від 20.03.2026;протоколом пред'явлення особи ОСОБА_8 для впізнання за фотознімками від 20.03.2026;протоколом огляду відеозаписів з камер відеоспостереження АЗС «UPG» від 05.02.2026;протоколом огляду відеозаписів з камер відеоспостереження АЗС АТ «Укрнафта» від 05.02.2026;протоколом огляду мобільного телефону від 02.03.2026;протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій;актом службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 підозрюваним ОСОБА_5 від 23.03.2026;іншими матеріалами досудового розслідування у сукупності.Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який згідно санкції ч. 4 ст. 408 КК України, яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Разом з тим, з метою завершення досудового розслідування необхідно:встановити та допитати у якості свідків осіб, які можуть бути обізнані щодо протиправної діяльності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_5 ;провести пред'явлення особи (підозрюваних) для впізнання за фотознімками, за результатами проведення допитів свідків; отримати ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення тимчасового доступу до речей та документів, що зберігаються у оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна», ТОВ «Лайфселл», а саме відомостей про номери мобільних телефонів, які використовувались підозрюваними ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_5 у протиправній діяльності;отримати 23 висновки судових експертиз комп'ютерної техніки;провести огляд висновків судових експертиз комп'ютерної техніки, після надходження останніх з експертної установи;отримати 7 висновки судових трасологічних експертиз;визначитись із останньою правовою кваліфікацію діянь ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_5 та вручити підозру у новій редакції;встановити інших осіб, які можуть бути причетні до протиправної діяльності та повідомити їм про підозру.
Обставинами, що перешкоджали здійсненню вищевказаних слідчих (розшукових) дій та заходів є особлива складність кримінального провадження, а саме: великий обсяг проведення необхідних слідчий (розшукових) дій та прийняття процесуальних рішень; великий обсяг інформації, отриманої під час здійснення досудового розслідування, яку необхідно перевірити, проаналізувати та прийняти відповідні процесуальні рішення з метою об'єктивного та неупередженого досудового розслідування; агресивна війна з боку Російської Федерації та введення воєнного стану в Україні.Враховуючи викладене, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно продовжити у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також тим, що до вказаної особи, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України повинен бути застосований саме такий запобіжний захід, так як ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Інший, більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.Переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що у разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_5 може змінити місце фактичного мешкання, виїхати за межі території України, виїхати на тимчасово окуповану територію України, та переховуватися від органів досудового слідства та суду.Незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).Наявність ризику незаконно впливу на свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що після оголошення підозри ОСОБА_5 , останній обізнаний про факти свідчення свідків, які стали очевидцями його протиправної діяльності. В свою чергу, у разі повернення ОСОБА_5 до розташування військової частини, останній може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які являються його спів службовцями та командирами підрозділів, в якому останній проходив військову службу. Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_5 підозрюється, обґрунтовується фактом того, що підозрюваний, мав можливість, самостійно прибути до військової частини, та продовжити проходити військову службу, однак, останній протягом тривалого часу не вживає заходів щодо самостійного повернення до військової частини, що свідчить про умисне продовження вчиненого злочину у якому він підозрюється.Так, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчиняти інші кримінальні правопорушення.Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану, обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.При цьому, застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_5 з правом внесення застави, не є доцільним та можливим, оскільки обставини злочину, у вчиненні якого останній об'єктивно підозрюється, свідчать про нехтування ним встановленими чинним законодавством України, гарантіями захисту прав і свобод людини та зневажливе відношення до загальнолюдських цінностей і дають підстави вважати, що аналогічним чином він, у разі обрання інших запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, віднесеться до вимог та обмежень запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, та зможе перешкоджати виконанню процесуальних рішень, взагалі не виконувати покладених на нього обов'язків, переховуватись від органу досудового розслідування і суду, продовжити злочину діяльність, здійснити незаконний вплив на свідків.Обрання ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не може гарантувати його належну процесуальну поведінку, враховуючи всі встановлені під час досудового розслідування обставини, його особистість, а також беручи до уваги резонансність події та її подальший широкий розголос в суспільстві.Вищевикладені обставини свідчать про те, що безальтернативне тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 є єдиними запобіжним заходом, який здатен запобігти вказаним ризикам.До Чечелівського районного суду міста Дніпра подано клопотання про продовження строків досудового розслідування.Враховуючи вагомість наявних доказів, тяжкість злочину та суворість покарання, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. У зв'язку з чим, слідчий звертається до суду з даним клопотанням і просить продовжити підозрюваному строк тримання під вартою, без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання і просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладенні у клопотанні.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора і просив відмовити у задоволенні клопотання. Ризики, на які посилається прокурор, вважає необґрунтованими. Просив обрати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
Підозрюваний підтримав думку захисника.
Ознайомившись з наданими матеріалами клопотання, заслухавши думку сторін, слідчий суддя приходить до наступного.
Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184,199 КПК України.
Під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 16.04.2026 року відносно ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 19 травня 2026 року, без визначення розміру застави.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 14 травня 2026 року, продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №22025040000001977 до шести місяців, тобто до 19 серпня 2026 року.
Згідно ч.1 ст.176 КПК України, Запобіжними заходами є: 1)особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава;4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
В частині 8 статті 176 КПК України зазначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурором доведено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.408 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років, підозрюваний, намагаючись уникнути покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Запобігти вище зазначеним ризикам можливо лише шляхом продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, тобто до 12 липня 2026 року. Застосування більш м'якого запобіжного заходу, про що в судовому засіданні просили захисник і підозрюваний, за відсутності дієвих стримуючих чинників, є недоцільним, оскільки не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, згідно ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого військового злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, беручи до уваги, що на даний час на території України введено воєнний стан, враховуючи, характер вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194,196-197, 199, 205, 309-310 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області майора юстиції ОСОБА_6 , погоджене з заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 22025040000001977 від 06.10.2025 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України- задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 60 днів, тобто до 12 липня 2026 року, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1