Справа № 175/4314/26
Провадження № 1-кп/932/930/26
про продовження запобіжного заходу
20 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по кримінальному провадженню (внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026040000000379 від 23 лютого 2026 року) стосовно обвинуваченого:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, пенсіонера, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 209 КК України, -
У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 209 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, з підстав, викладених у клопотанні, обґрунтовуючи це тим, що ризики, які існували при обранні такого виду запобіжного заходу раніше, до теперішнього часу не зникли і продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши доводи клопотання, доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту ст.181 КПК України слідує, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні у т.ч. тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 209 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 2 років та з конфіскацією майна.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_5 може спробувати:
- переховуватись від суду, з огляду на передбачене законом покарання за інкриміноване у т.ч. тяжке кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 2 років та з конфіскацією майна. У зв'язку з чим наслідки і ризик втечі для обвинуваченого ОСОБА_5 можуть бути визнані ним менш небезпечними, ніж кримінальне переслідування. Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитись від слідства;
- незаконно впливати на свідків, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 , володіючи інформацією про анкетні дані і адреси свідків, не перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, може використати її з метою незаконного впливу на свідків задля зміни ними своїх показань на свою користь з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності за вчинене. Ризик впливу на потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом їх показань та дослідження їх судом.
Крім того, зазначені ризики, на думку суду, посилюються через введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Разом з тим, прокурором не доведено наявність ризику неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 з огляду на те, що в клопотанні прокурор лише посилається на те, що обвинувачений може не з'являтися до суду, затягувати судовий розгляд та перешкоджати встановленню істини у справі, однак на підтвердження даного ризику суду не було надано будь-яких доказів.
При продовженні запобіжного заходу судом враховано також особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_5 є особою похилого віку, пенсіонер, раніше не судимий, має постійне місце проживання.
За таких обставин, суд вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відповідає особі останнього, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду.
Враховуючи, що на даний час не відпали, а є дійсними та триваючими ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, такий запобіжний захід, як домашній арешт, спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на теперішній час не встановлено.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та вимог ст. 183 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 331, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянину України, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 209 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- з 23:00 год. до 06:00 год. наступного дня не залишати місце постійного проживання - будинок АДРЕСА_1 , без дозволу суду, за винятком випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прямування до зони укриття у разі надзвичайних ситуацій техногенного, природного або воєнного характеру (у т.ч. перебування в укритті під час повітряної тривоги);
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню.
Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу по 20 липня 2026 року.
Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 .
Контроль за виконанням ухвали та організацію виконання ухвали суду покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Роз'яснити обвинуваченому, що працівники органу Національної поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтись до місця його проживання, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків.
Вручити копію цієї ухвали учасникам негайно після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя