Провадження № 3/537/608/2026
Справа № 537/2562/26
25.05.2026 Суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Маханькова Олександра Васильовича, представника особи, яка притягається до відповідальності адвоката Костуренко Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області адміністративний матеріал, який надійшов з Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №641969, складеним 15.04.2026 року інспектором 2 взвод роти 4 Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Лебедєв А.В. «15.04.2026 року о 21 год. 00 хв. в м. Кременчук за адресою вул. І.Приходько 69, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN ID, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп*яніння, неприродна блідість та підвищена жвавість мови, від проходження огляду на стан наркотичного сп*яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП».
В судовому засіданні адвокат обвинуваченого ОСОБА_1 не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за яке ОСОБА_1 притягається до відповідальності. Зазначив, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.. Дійсно він знаходився в машині зі знайомим, яка була припаркована на узбіччі. В цей час до автомобіля під'їхали працівники поліції та звинуватили його в керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, дійсно він погодився на огляд , але повідомив працівників поліції що він не керував транспортним засобом. Також в протоколі віз зазначив що не керував транспортним засобом.
Працівники поліції винесли постанову про адміністративне правопорушення, незважаючи на його пояснення, що він не керував автомобілем, тільки був поруч з машиною.
Захисник адвокат Костуренко Є.М. зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема на поданому суду відеозаписі події не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. З цих підстав захисник просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні інспектор Лебедєв А.В. пояснив, що 15.04.2026 року був складений протокол відносно водія ОСОБА_1 , який відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп*яніння. Дійсно водій перебував в автомобілі де також знаходилась інша особа. Факту керування транспортним засобом не зафіксовано, будь які відеоматеріали відсутні.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його представника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.1 та ст.8 Основного Закону, Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно із ч. 3 п. (b) ст. 31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року, ратифікованої Україною 14.05.1986 року, поряд з контекстом договору враховується наступна практика його застосування, яка встановлює угоду учасників щодо тлумачення. Крім того, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі за текстом - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
В ч.1 ст. 6 Конвенції передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції може розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справи «Лучанінова проти України», «Швидка проти України», «Салов проти України»).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст. 52 КК України, а крім того ще передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортними засобами.
Обов'язкова відповідність процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Пункт 1.3 Правил дорожньогоруху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином суб'єктом правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, може бути лише особа, яка керувала транспортним засобом з порушенням ПДР України.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
В обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в протоколі про адміністративне правопорушення ААД №714340 від 19.05.2024 року подано: висновок щодо результатів медичного огляду, відеозапис з нагрудної камери поліцейського, рапорт інспектора Лебедєва А.
При цьому, на дослідженому відеозапису з нагрудної камери поліцейського не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом VOLKSWAGEN ID, д.н.з. НОМЕР_1 , чи рух даного транспортного засобу.
Відеозапис розпочинається з того, що о 20.47 год. до припаркованого автомобіля підходять працівники поліції. Машина перебуває на узбіччі, в якої перебуває водій ОСОБА_1 та інша особа . В ході розмови з працівниками поліції, ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом, про що зазначив в протоколі.
Допитаний в судовому засіданні інспектор поліції підтвердив, що фіксації керування транспортним засобом у них не має, водій перебував в машині .
Матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення Європейського суду з прав людини від 18 січня 1978 у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Керуючись принципами змагальності та диспозитивності судового процесу, аналізуючи вище вказані докази в їх сукупності, суд вважає, що в наявних матеріалах справи відсутні докази, які поза розумним сумнівом свідчили б, що 15.04.2026 року о 21 год. 00 хв. в м. Кременчуці по вул. І.Приходько №69, ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN ID, д.н.з.
НОМЕР_2 відповідно не доведено, що ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту ст.62 Конституції України вбачається, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. (ст. 63 Конституції України).
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
З огляду на викладене, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням положень ст.254 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події, складу адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення.
Керуючись ст.ст.130,247, 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 10 діб з моменту винесення.
Суддя: Маханьков О.В.