1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/11354/25 1-кс/335/1878/2026
19 травня 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025080000000237 від 04.11.2025,
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025080000000237 від 04.11.2025.
На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що відділом розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025080000000237 від 04.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Під час розслідування встановлено, що службові особи Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, діючи з метою одержання неправомірної вигоди, організували протиправну схему сприяння громадянам в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації шляхом фіктивного працевлаштування осіб чоловічої статі призовного віку на посади педагогічного складу до підпорядкованих закладів освіти на території м. Запоріжжя, що призвело до безпідставного нарахування та розтрати бюджетних коштів.
До вказаної діяльності залучено службових осіб територіальних відділів освіти м. Запоріжжя та директорів підзвітних їм навчальних закладів, які, зловживаючи службовим становищем, оформили на роботу осіб, які фактично трудових обов'язків не виконували. Це створило штучні умови для отримання останніми відстрочки від призову та спричинило розтрату бюджетних коштів у вигляді незаконно виплаченої заробітної плати.
З метою перевірки встановлених обставин до УСР в Запорізькій області ДСР НПУ було надане доручення в порядку ст. 40 КПК України, відповідно до матеріалів якого встановлено, що до посадової особи Правобережного відділу освіти Запорізької міської ради протягом 2024-2025 років звернулись її знайомі, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_5 із проханням сприяти їм в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на що посадова особа погодилась та запропонувала працевлаштувати їх на посади педагогічних працівників у підзвітний заклад освіти. Для втілення вказаних намірів залучено до схеми директора Запорізької гімназії № 22 Запорізької міської ради ОСОБА_8 , на що остання погодилась та працевлаштувала вказаних осіб на посади педагогічних працівників у Запорізьку гімназію № 22 ЗМР.
Вказане підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: витребуваними відомостями з ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідно до яких встановлені факти одночасного отримання доходів рядом осіб, які нібито є працівниками навчальних закладів на території м. Запоріжжя, проте в той же час отримують заробітну плату від сторонніх суб'єктів господарювання, діяльність яких не пов'язана з наданням освітніх послуг; вилученими в ході обшуку за місцем розташування Запорізької гімназії № 22 Запорізької міської ради документами, пов'язаними з працевлаштуванням вищевказаних осіб до навчального закладу.
Таким чином, у ході досудового розслідування підтверджено факт причетності до вказаної злочинної діяльності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12.05.2026 на підставі ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 (за місцем проживання ОСОБА_5 ), у ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 13 Pro в корпусі сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 . Цього дня вилучений під час обшуку мобільний телефон визнаний у кримінальному провадженні речовим доказом, про що винесена відповідна постанова.
Також під час огляду мобільного телефону, вилученого у ОСОБА_5 , встановлено обставини, які свідчать про можливе його фіктивне працевлаштування до Запорізької гімназії № 22 Запорізької міської ради. Отже, в органу досудового розслідування наявні об'єктивні підстави вважати, що на вказаному пристрої зберігаються відомості про коло осіб, які причетні до вчиненого кримінального правопорушення.
На теперішній час, враховуючи недостатність наданого законодавцем часу для проведення оглядів та відповідних судових експертиз зазначених у клопотанні речей і документів, з урахуванням матеріалів кримінального провадження, відповідно до яких виявлено докази причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, а також інші обставини, що свідчать про причетність інших посадових осіб зазначеного навчального закладу, виникла обґрунтована необхідність у накладенні арешту на вищезазначене майно з метою його збереження і подальшого використання під час досудового розслідування як доказу причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення.
У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання та надав додаткові матеріали на його обґрунтування, які були отримані після подання клопотання про арешт майна.
Прокурор підтримав клопотання слідчого, зазначивши, що органом досудового розслідування надано достатню кількість переконливих доказів, які вказують на те, що вилучений під час обшуку мобільний телефон відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України. У разі незастосування арешту до переліченого в клопотанні майна існує ризик його приховування, пошкодження або відчуження.
ОСОБА_5 в судовому засіданні висловив незгоду з клопотанням слідчого про накладення арешту на його мобільний телефон iPhone 13 Pro. Свої заперечення він обґрунтував тим, що всі наведені слідчим твердження є лише необґрунтованими припущеннями. Він наголосив, що не розуміє, яке відношення має до вказаного кримінального провадження, оскільки жодних реальних доказів його причетності до протиправних схем надано не було. Посилання слідчого на листування між посадовими особами Департаменту освіти та навчальних закладів нічого не доводить стосовно нього особисто. Він підкреслив, що таке листування третіх осіб не може бути підставою для обмеження його права власності та вилучення особистого телефону. Також ОСОБА_5 припустив, що інформація, якою оперує слідство щодо питань відстрочки від мобілізації, може стосуватися його сина, ОСОБА_9 , а не його особисто. Крім того, він назвав припущеннями версію слідства про те, що його працевлаштування до гімназій № 22 та № 83 у місті Запоріжжя було здійснено з метою ухилення від призову на військову службу.
ОСОБА_5 підтвердив, що вилучений телефон iPhone 13 Pro в корпусі сірого кольору належить йому на праві власності. З огляду на відсутність, на його думку, законних підстав для утримання вищезазначеного гаджета та проведення стосовно нього будь-яких експертиз, він просив слідчого суддю відмовити у задоволенні клопотання та повернути телефон власнику.
Заслухавши думку учасників провадження, вивчивши клопотання слідчого, дослідивши додані до нього матеріали досудового розслідування, слідчий суддя доходить таких висновків.
Згідно зі статтями 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканність права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України). Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України). Під час застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З метою забезпечення збереження речових доказів арешт може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України). Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другої цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України під час вирішення питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен: перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи; з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів; враховувати, що обов'язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора; брати до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ст. 336 КК України, у кримінальному провадженні № 12025080000000237 від 04.11.2025.
Ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 11.05.2026 надано дозвіл на обшук квартири АДРЕСА_2 з метою виявлення, фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання оригіналів та копій документів щодо фіктивного працевлаштування осіб до навчальних закладів м. Запоріжжя, підзвітних Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради; особових справ працівників призовного віку, працевлаштованих у період з 24.02.2022 по теперішній час; трудових договорів, табелів обліку робочого часу, наказів про призначення на посади та довідок про працевлаштування; листування між відділом освіти та територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки; переліків працівників закладів освіти, підзвітних Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, банківських карток, електронних носіїв інформації, комп'ютерної техніки, засобів мобільного зв'язку та чорнових записів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
12.05.2026 слідчим під час обшуку вищезазначеної квартири виявлено та вилучено у ОСОБА_5 мобільний телефон, на який слідчий просить накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів.
Аналіз обставин кримінального провадження, викладених у клопотанні слідчого, рапортах оперуповноваженого УСР в Запорізькій області ДСР Національної поліції України, відомостей, наданих ГУ ДПС у Запорізькій області та ІНФОРМАЦІЯ_2 , даних, отриманих під час огляду вилученого у ОСОБА_10 мобільного телефону, дозволяє дійти висновку, що вилучений слідчим у ОСОБА_5 під час обшуку мобільний телефон міг зберегти на собі сліди кримінальних правопорушень, досудове розслідування яких здійснюється слідчими, або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Отже, вищезазначені речі відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Майно, яке має ознаки речового доказу, може бути вилучено та арештовано незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно перебуває, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням вищевикладеного слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим. Арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів є необхідним на цій стадії кримінального провадження, сприятиме досягненню його дієвості, а потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи його власників або володільців. Незастосування арешту до вищезазначеного мобільного телефону може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. За встановлених обставин накладення арешту на вилучене слідчим під час обшуку майно забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються - арешт, та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків (втрати речових доказів).
Доводи представника власника майна про непричетність вилученого мобільного телефону до кримінального провадження мають бути перевірені під час досудового розслідування в розумні строки.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 172, 173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на мобільний телефон iPhone 13 Pro в корпусі сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вилучений слідчим 12 травня 2026 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням власника (володільця) вищезазначеного майна права на відчуження, розпорядження та користування ним до скасування арешту в установленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Повний текст ухвали складено 25 травня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1