Провадження № 2/742/1890/26
Єдиний унікальний № 742/2243/26
25 травня 2026 року м.Прили
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого-судді Павлов В.Г.,
секретаря судового засідання Рубан Ж.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Прилуки цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
І. Суть справи.
23.04.2026 р. представник ТОВ ФК «ЕЙС» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №719150235 від 30.04.2019 р., укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, у розмірі 22 351,77 грн., судові витрати в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» посилалось на те, що 30.04.2019., між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №719150235 та в подальшому Додаткові угоди. Відповідно до умов яких, відповідачу надано грошові кошти у загальному розмірі 8 000,00 грн, строк кредитування 30 днів, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відповідні нарахування за користування кредитом у встановлений термін згідно графіку платежів. Товариство свої зобов'язання виконало та надало грошові кошти ОСОБА_1 , тоді як відповідач не виконав умови кредитного договору, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість.
У подальшому, за договорами факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р., укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс», договором №05/0820-01 від 05.08.2020 р. укладеним між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», договором №11/07/25-Е від 11.07.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем - ТОВ «ФК «ЕЙС», до останього перейшло право вимоги до відповідача за Договором №719150235 від 30.04.2019 р.
За вищенаведених обставин, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вище зазначеним Договором у сумі 28 483,30 грн, що складається з тіла, відсотків за користування кредитом та заборгованості за штрафами, а також судових витрат.
Відповідач відзиву на позов не подав.
ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.
У судове засідання представник позивача не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, проте при подачі позову до суду просила слухати справу у її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення матеріалів позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця його проживання, який повернутий до суду із зазначенням причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".
У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.04.2026 р. прийнято до розгляду дану справу та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, який вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, ненадходження від нього відзиву на позовну заяву, суд на підставі ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом установлено, що на підставі Договору№719150235 від 30.04.2019 р., укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , останньому було надано кредит на суму 2000 грн. строком на 30 днів шляхом перерахування коштів на реквізити платіжної карти НОМЕР_3, зазначену позичальником у заявці на отримання грошових коштів у кредит від 30.04.2019 р де він зазначив свої персональні дані. Зі сплатою відсотків у розмірі 0,93% від суми кредиту /а.с.73,85/. Сума повернення кредиту зазначено у графіку платежів.
Вказаний вище кредитний договір відповідач підписав електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора - F3F459CV, який був надісланий 30.04.2019 р на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" /а.с.90/.
З наданого Позивачем Порядку дій Споживача в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Алгоритму дії ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" стосовно укладення кредитних договорів вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику та виконання певного набору дій, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.
Отже, заповненням Заявки Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
30.05.2019 р, 21.06.2019 р., 02.05.2019 р., 06.05.2019 р., 07.05.2019 р. (два рази) та 15.05.2019 р. між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено Додаткові угоди до Договору №719150235 від 30.04.2019 р. за умовами яких, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов договору продовжено його дію ще на 21 день, потім 25 днів та збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 1,55% в день. У подальшому, збільшено суму кредиту у загальному розмірі до 8 000 грн та відсотки за користування кредитними коштами, що вказано у Графіках розрахунку /а.с.74-76 зв./.
З інформаційних довідок ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за період з 30.04.2019 по 15.05.2019 вбачається, що було здійснено перерахування коштів у загальному розмірі 8 000,00 грн на платіжну карту ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ,НОМЕР_3/а.с.77 зв.-78 зв./. Що також підтверджується платіжними дорученнями за період з 30.04.2019 по 15.05.2019, із зазначенням переказ коштів згідно Договору №719150235 від 30.04.2019 р /а.с.92-93/.
Згідно розрахунку заборгованості за Договором№719150235 від 30.04.2019 р. наданого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за період з 30.04.2019 по 24.09.2019 р. вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить - 22 891,30 грн, з яких: тіло кредиту - 8 000, 0 грн та відсотки -19 605,30 грн /а.с.58-59 зв./.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с. 19-22).
У період з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2023 року «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди №19, № 26, №27, №31 та №32 якими продовжувався строк дії договору та остаточно такий продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с. 25-31).
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме: 28.11.2018 - 31.12.2024.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5 Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Згідно з п. 4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №45 від 24.09.2019 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до Відповідача - 366, ОСОБА_1 /а.с. 32/.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» /а.с. 57/, загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить - 28 483,30 грн, яка складається з: 7 999,77 грн - заборгованість по тілу кредиту; 20 483,53 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Стан розрахунків та виникнення заборгованості також підтверджується випискою з особового рахунку Відповідача станом на 26.12.2025. /а.с. 62/
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 /а.с. 34-36/ та у подальшому, 03.08.2021 р та 30.12.2022 р Додаткові угоди №2 та №3 до нього /а.с.38 зв.-39/.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс перейшло право вимоги до Відповідача -1826 /а.с. 40/.
11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором /42-45/.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників № б/н від 14 липня 2025 року до Договору факторингу № 11/07/25-Е до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача у розмірі 28 483,30 грн, яка складається з: 7 999,77 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14 352,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом та 6 131,53 грн пеня/штраф /а.с. 48-49/.
ІV. Оцінка Суду.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Із системного аналізу положень зазначеного вище закону вбачається, що з урахуванням особливостей електронного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно положень ст.1049 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Судом установлено, що 30.04.2019 р. між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено Договір №719150235 та Додаткові угоди, відповідно до яких ТОВ надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у загальному розмірі 8 000 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем на карту позичальника, а відповідач зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором та додатковими угодами.
Кредитний договір№719150235 та додаткові угоди укладено в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, який було відправлено на фінансовий номер телефону відповідача, зазначений ним, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання, перерахував відповідачу кошти за кредитним договором в загальному розмірі8 000 грн., однак, позичальник свої зобов'язання за договором та додатковими угодами не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним договором та додатковими угодами у розмірі 28 483,30 грн.
Договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем укладено 30.04.2019 року, тобто після укладення 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору факторингу. Однак, додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 до цього договору внесено зміни - змінено порядок відступлення права вимоги, а саме наявне право вимоги стало переходити від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку до договору; право майбутньої вимоги стало передаватися з моменту виникнення такого права вимоги до боржника без додаткового оформлення(пункт 4.1). Ці зміни внесено до укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем договору і вони відповідають припису статті 1077 Цивільного кодексу України.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд і у своїй постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/279/25. У даній постанові суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з'явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.
ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо. Важливо, щоб за допомогою таких засобів майбутня вимога з невизначеної не стала визначеною, однак набувала характеру вимоги, яка може бути визначена.
З огляду на викладені обставини, вбачається, що укладаючи договори факторингу, сторони цих договорів обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, які є невід'ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними. Окрім цього, невід'ємними додатками договору є додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу.
Разом з тим суд, звертає увагу, що у справі відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., враховуючи додаткову угоду № 26, визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування це належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визначається сторонами в кожному реєстрі прав вимоги окремо. За умовами пункту 3.1.2, фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткових угод. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.
Додатковою угодою № 32 від 31.12.2023 до Договору факторингу № 28/118-01 від 28.11.2018 розділ 3 Договору «Фінансування та порядок розрахунків» викладено в новій редакції, зокрема п. 3.1. «В загальному порядку розмір фінансування, що підлягає сплаті Фактором Клієнту (п. 1.6 Договору) встановлюється сторонами у кожному окремому Реєстрі прав вимоги у відсотковому значенні від суми заборгованостей по основному боргу (тіло кредиту), що є складовою частиною загальної суми грошових вимог, відступлених згідно відповідного Реєстру прав вимоги. Строки сплати фінансування погоджуються Сторонами у кожному відповідному Реєстрі прав вимоги».
Проте доказів оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, зокрема перерахування фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 договору, обумовлених правочином коштів, позивачем суду не надано.
В матеріалах справи наявний акт звірки /а.с.33/ взаємних розрахунків, підписаний 31.12.2019 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якому зазначено, що станом на 31.12.2021 Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги № 45 від 24.09.2019 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, проте зазначений акт не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів за Договором факторингу, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом.
У постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 1077 ЦКУ за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Всі укладені до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018 додаткові угоди не змінюють визначений самим договором порядок оплати: фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги) у цій справі, а обов'язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.
Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи відсутність достовірних і допустимих відомостей щодо належного набуття позивачем прав первісного кредитора, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956,вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13, м. Київ, 02090.
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя В.Г. Павлов