Справа № 589/4856/25
Провадження № 2/589/494/26
28 лютого 2026 рокум. Шостка
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвши С.Л. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Мірра» до ОСОБА_1
- про стягнення безпідставно набутого майна (грошових коштів), трьох відсотків річних та інфляційних втрат,
14 жовтня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека Мірра» ( далі - ТОВ «Аптека Мірра») звернулося до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних у розмірі 81547 грн 52 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач перебувала у трудових відносинах з позивачем з 07 березня 2023 року по 16 травня 2023 року на посаді асистент фармацевта.
Звільнена з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Мірра» за власним бажанням згідно зі ст.38 КЗпП (наказ №81/1-к від 16.05.2023).
В день звільнення - 16.05.2023, з відповідачем було проведено повний розрахунок по заробітній платі.
Жодного правочину та/або угоди позивач з відповідачем не укладав.
10 листопада 2023 року ОСОБА_1 позивачем було помилково перераховано платіж на карту банку АТ «ПУМБ» (номер карти № НОМЕР_1 , рах. НОМЕР_2 ) в сумі 64775,34 грн.
Вищенаведені грошові кошти було призначено для виплати іншій співробітниці, як соціальний платіж.
ТОВ «Аптека Мірра» достеменно відомо, що відповідач була обізнана про помилкове зарахування грошових коштів на її рахунок, проте в телефонній розмові відмовилась повертати грошові кошти позивачу, на письмові вимоги не відповідає.
19 листопада 2025 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій роз'яснено учасникам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу роз'яснено право подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвалу про відкриття провадження разом із позовною заявою та додатками до неї надіслано відповідачу, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу його зареєстрованого місця проживання. (а.с.19)
Станом на 28 лютого 2026 року відзив на позов та заперечення від відповідача до суду не надійшли.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
З фотокопії наказу виданого ТОВ «Аптека Мірра» «Про прийняття на роботу» від 06 березня 2023 року за №41/2-К, вбачається, що ОСОБА_1 прийнято на посаду асистента фармацевта аптеки №36 з 07.03.203 з випробувальним терміном 3 місяці, з посадовим окладом згідно до штатного розпису. Підстава - заява ОСОБА_2 від 06.03.2023.
Відповідно до фотокопії витягу з наказу виданого ТОВ «Аптека Мірра» «Про припинення трудового договору ОСОБА_1 , ОСОБА_1 звільнено з посади асистента фармацевта 16 травня 2023 року за власним бажанням згідно зі ст.38 КЗпП. Також, зазначено: «Бухгалтерії виплатити ОСОБА_3 компенсацію за 5 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки». Підстава - заява ОСОБА_1 від 02.05.2023.
Як вбачається з фотокопії заключної виписки за період з 10.11.2023 по 10.11.2023 виданої АТ КБ «Приватбанк»: дата та час операції 10.11.2023 12:56; сума 64775 грн 34 коп.; призначення платежу- лікарняні та декретні за жовтень 2023, податки повністю сплачено 06.11.2023; реквізити контрагента - найменування ЄДРПОУ: Соц. Страх Аптека Мірра ТОВ 36865664, рахунок банк.
Згідно з фотокопії доповідної бухгалтера ОСОБА_4 директору ТОВ «Аптека Мірра» від 10 листопада 2023 року, бухгалтером доведено до відома директору, що було помилково перераховано платіж на карту банка АТ «ПУМБ» (номер карти № НОМЕР_1 , рах. НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) в сумі 64775 грн 34 коп. Вказана сума підлягає сплаті іншій особі, як соціальний платіж, а саме декретні кошти. Помилка виникла у зв'язку з системою оплати на карти працівників, під час внесення ІПН працівника та її картки, та у зв'язку з великим об'ємом було введено ІПН однієї людини, а номер картки - іншої.
Відповідно до фотокопії відомостей розподілу виплат ТОВ «Аптека Мірра» від 10.11.2023, заробітна плата в сумі 64775 грн 34 коп. призначалася іншому працівнику - ОСОБА_5 .
Відповідно до фотокопій вимог про повернення безпідставно набутих грошових коштів від 11.12.2023 та 30.01.2024 адресованої ОСОБА_1 від ТОВ «Аптека Мірра», останні пропонують ОСОБА_1 повернути кошти в сумі 64775 грн 34 коп.
Відповідно до інформації наданої АТ «Перший український міжнародний банк» 13 лютого 2026 року за №КНО НОМЕР_4 , в АТ «ПУМБ» на ім'я ОСОБА_6 ( НОМЕР_5 ) була випущена платіжна картка НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_6 у гривні. У період з 10.11.2023 по 19.11.2025 виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 64775 грн 34 коп. через сервіс іншого банку. Зняття коштів готівкою за вказаним платежем з карти НОМЕР_1 яка відкрита на ім'я ОСОБА_6 за період з 10.11.2023 по 19.11.2025 не відбувалось. (а.с.34,35)
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19,від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Аптека Мірра» було помилково проведено розрахунок з відповідачем, а отже позивач правомірно звернувся із вказаним позовом до суду.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт помилкового перерахування соціальної виплати, яка призначалася іншому працівнику, відповідачу, та отримання відповідачем цих грошових коштів. Відповідач безпідставно набуті грошові кошти позивачу добровільно не повернула, доказів іншого до суду не надано, а тому відповідач ОСОБА_1 зобов'язана повернути кошти в сумі 64775 грн 34 коп. власнику на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості.
Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16 і № 646/14523/15, на які посилався заявник у касаційній скарзі).
Як вбачається з обставин справи, то між позивачем та відповідачем на момент помилкового перерахування коштів були відсутні будь-які відносини (відповідач на той момент була вже звільнена більше ніж п'ять місяців), отже, суд вважає що з боку відповідача відсутнє будь-яке прострочення грошового зобов'язання, а тому відсутні правові підстави, щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума в розмірі безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 64775 грн 34 коп.
Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно до обсягу задоволених вимог.
ТОВ «Аптека Мірра» сплачено судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп. (платіжна інструкція №3402 від 01 жовтня 2025 року).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково у розмірі 64775 грн 34 коп., що становить 79,43 відсотка від позовної вимоги - 81547 грн 52 коп., тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1924 грн 11 коп., що становить 79,43 відсотка від сплаченого позивачем розміру судового збору - 2422 грн 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 10, 12, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Мірра» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна (грошових коштів), трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Мірра» (код ЄДРПОУ 36865664, адреса місцезнаходження: поштовий індекс 07501, Київська область, Броварський район, селище Баришівка, вулиця Польова, будинок 2А) безпідставно набуті кошти в розмірі 64775 (шістдесят чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять) гривень 34 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Мірра» (код ЄДРПОУ 36865664, адреса місцезнаходження: поштовий індекс 07501, Київська область, Броварський район, селище Баришівка, вулиця Польова, будинок 2А) судовий збір у розмірі 1924 (одна тисяча дев'ятсот двадцять чотири) гривні 11 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області С.Л.Лєвша