печерський районний суд міста києва
757/27919/26-к
1-кс-30270/26
22 травня 2026 року м.Київ
Печерський районний суд м. Києва у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №62025100120000655 від 18.09.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Бровари, Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України,
22.05.2026 до слідчого судді Печерського районного суду м.Києва надійшло клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, відносно підозрюваного ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження №62025100120000655 від 18.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100120000655 від 18.09.2025 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
01.08.2025 близько 22 год 33 хв інспектор відділу реагування патрульної поліції Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 разом з поліцейським відділу реагування патрульної поліції Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області рядовим поліції ОСОБА_6 , у складі наряду «Туш-10» відділу реагування патрульної поліції Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, на службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 на синьому фоні, за повідомленням ОСОБА_7 про її побиття сусідом ОСОБА_8 , яке о 22 год 18 хв надійшло на логістичний пристрій екіпажу та зареєстроване у Єдиному обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за № 36573 прибули, за адресою: АДРЕСА_2 .
Перебуваючи за адресою проживання ОСОБА_7 поліцейські ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у неї з'ясували, що сусід ОСОБА_8 її побив. В подальшому ОСОБА_7 , маючи спільне подвір'я з будинком, в якому проживає ОСОБА_8 , провела поліцейських до літньої кухні його будинку в якій знаходився ОСОБА_8 з цивільною дружиною ОСОБА_9 куди вони всі разом зайшли.
В цей же день, близько 22 год 44 хв поліцейський ОСОБА_3 , знаходячись в літній кухні адресою: АДРЕСА_2 усвідомлюючи, що визначених у Законі України «Про Національну поліцію» правових підстав для застосування заходів фізичного впливу у нього немає, реально оцінюючи обстановку та розуміючи, що дії ОСОБА_8 не містять будь-якої реальної загрози його особистій безпеці та безпеці інших осіб, достовірно знаючи про те, що працівник правоохоронного органу повинен діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, підриваючи авторитет Національної поліції, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, умисно, виходячи за межі наданих йому прав та повноважень працівника правоохоронного органу, проявляючи явну неповагу до гідності ОСОБА_8 , з використанням ненормативної лексики в його адресу ОСОБА_3 без попередження безпідставно застосував до ОСОБА_8 спеціальний засіб - гумовий кийок, нанісши ним один удар у ліву частину його тулуба, після чого продовжуючи виражатися в його сторону нецензурними словами, наніс один удар правою рукою у ліву частину голови, один удар лівою рукою у праву частину голови ОСОБА_8 та почав проводити його затримання загинаючи руки за спину.
В результаті, ОСОБА_8 було повалено на диван, після чого поліцейськими ОСОБА_3 та ОСОБА_6 застосовано спеціальний засіб - кайданки, які були одягнені на руки заведені за спину.
При цьому ОСОБА_8 фактично перебував у власному помешканні, будь-якого активного фізичного опору працівникам поліції не чинив, предметів, якими міг би завдати шкоди оточуючим або поліцейським, при собі не мав, а тому застосування до нього фізичної сили та спеціальних засобів не відповідало принципам законності, необхідності та пропорційності поліцейського заходу.
Після того, як до ОСОБА_8 було застосовано кайданки, ОСОБА_3 розуміючи, що ОСОБА_8 не в змозі чинити реальної загрози його особистій безпеці та безпеці інших осіб, що виключало необхідність подальшого застосування до нього фізичного насильства, усвідомлюючи протиправний характер своїй дій та їх наслідки, умисно перевищуючи надані йому службові повноваження вчинив болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого дії, а саме висловлюючись на адресу ОСОБА_8 нецензурною лайкою наніс йому по лівій частині голови два удари правою рукою після чого, в момент коли ОСОБА_8 намагався піднятися з дивану наніс йому удар правою ногою в ділянку грудної клітки.
В подальшому, близько 00 год 15 хв 02.08.2025 ОСОБА_8 знаходячись в кайданках закутих за спиною та перебуваючи на вулиці, біля буд АДРЕСА_2 за допомогою ОСОБА_9 намагався телефоном повідомити на лінію «102» про неправомірні дії ОСОБА_3 однак останній, не бажаючи щоб ОСОБА_8 повідомив про його дії, підійшов до нього, скинув дзвінок та вдарив його правою рукою в область голови від чого ОСОБА_8 впав на землю.
Внаслідок, умисних протиправних дій ОСОБА_3 , які явно виходили за межі наданих йому повноважень, ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді розриву барабанної перетинки лівого вуха, рани на шкірі тім'яно-потиличної ділянки голови зліва, садна в ділянці правої ліктьової ямки, садна на шкірі грудної клітки справа.
ОСОБА_3 21.05.2026 повідомлено про те, що він підозрюється у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувалися насильством, а також болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення, та наявність ризиків передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави з покладенням процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав з наведених у ньому підстав, наполягав на його задоволенні.
Підозрюваний ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Вказав, що розмір застави є надмірним для нього, оскільки він має малолітню дитину, цивільну дружину та матір на утриманні. Просив застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Порядок застосування запобіжних заходів визначений ст.194 КПК України. Клопотання та матеріали, якими обґрунтовується органом досудового слідства необхідність обрання запобіжного заходу у виді застави, погоджене з прокурором та у відповідності до ч.2 ст.184 КПК України вручено підозрюваному ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.5 ст.194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Згідно ч.7 ст.194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя відповідно до вимог ст.194 КПК України зобов'язаний з'ясувати:
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст.5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. UnitedKingdomof 16 October 2001, § 34).
Згідно повідомлення про підозру від 21.05.2026 ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.
Розумна підозра не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italyof 11 January 2001, §45).
Обставини, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_3
у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема:
-показаннями потерпілого ОСОБА_8 ;
-показаннями свідка ОСОБА_9 ;
-показаннями свідка ОСОБА_7 ;
-оглядом відеозаписів, які отримані з портативних відеореєстраторів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ;
-висновком судово-медичної експертизи по отриманим тілесним ушкодженням ОСОБА_8 ;
-проведеним слідчим експериментом за участі потерпілого ОСОБА_8
іншими наявними в матеріалах доказами зібраними під час проведення досудового розслідування.
Аналіз вище наведених обставин та відомостей на етапі досудового розслідування переконливо свідчать про існування розумної підозри у скоєнні ОСОБА_3 кримінального правопорушення та є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
В поданому клопотанні слідчий вказав на наявність ризиків, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України.
В контексті практики Європейського суду з прав людини ризик переховування не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (п.102,107 рішення ЄСПЛ у справі «Panchenkov.Russia» від 8 лютого 2005 (заява № 45100/98). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення ЄСПЛ у справі «Beccievv.Moldova» від 04 жовтня 2005 (заява № 9190/03).
Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 365 КК України, що інкримінується ОСОБА_3 є тяжким злочином і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Мамедова проти Росії» за №7064/05 від 01.06.2006, неодноразово відзначав, що суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів».
Також ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, спеціаліста та інших учасників кримінального провадження обґрунтовується тим, що на даний час у кримінальному провадженні не встановлені та не допитані усі свідки кримінального правопорушення а анкетні дані та місце проживання вже допитаних свідків та потерпілого добре відомі підозрюваному ОСОБА_3 .
У свою чергу, ОСОБА_3 , з огляду на його поінформованість з колом потенційних свідків у даному кримінальному провадженні, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за скоєне буде шляхом підкупу, примушування, іншого тиску впливати на свідків з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань або надання неправдивих показань у кримінальному провадженні.
Крім того, слід враховувати встановлену кримінальним процесуальним законодавством України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 перебуваючи на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області продовжує роботу з громадянами та у разі не обрання йому запобіжного заходу, може продовжувати вчиняти злочини, у тому числі пов'язані з незаконним впливом на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також злочини, аналогічні тому, у якому він підозрюється у даному кримінальному провадженні.
Можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд сторонами кримінального провадження, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного слідчий суддя прийшов до висновку, що на даний час прокурором не доведена наявність достатніх підстав вважати, що запобіжний захід у вигляді застави необхідний для забезпечення виконання, покладених процесуальних обов'язків на підозрюваного, який на думку сторони обвинувачення, може запобігти ризикам, визначеним п.п. 1-3 ч.1 ст.177 КПК України.
Також органом досудового розслідування не доведено, що без застосування запобіжного заходу у вигляді застави неможливо забезпечити швидке, повне та неупереджене досудове розслідування.
При цьому, сама по собі тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному у разі доведеності його винуватості, а також характер вчиненого кримінального правопорушення, не є достатньою підставою для обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до розділу 3.3., п. 6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження ВССУ України від 07.02.2014 року підставами для відмови у задоволенні клопотання слідчого (прокурора) про обрання запобіжного заходу у вигляді застави слідчі судді визначали недоведеність обставин, що свідчать про існування ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, та обставин, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Згідно ст. 194 ч.4 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Оскільки прокурором у судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, який би міг бути застосованим до підозрюваного, не зможе в повній мірі запобігти ризику, передбаченому ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому, враховуючи положення ч. 4 ст. 194 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.177-179, 193-194, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком на 2 місяця, тобто до 21.07.2026, включно.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатись за межі Київської області без письмового дозволу слідчого та/або прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні, перелік яких зобов'язати прокурора повідомити підозрюваному під підпис;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1