печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19813/26-к
07 травня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника власників майна - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025102060000131 від 21.08.2025,
Короткий виклад обставин клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Метою накладення арешту вказано збереження речових доказів та конфіскації майна, як виду покарання.
Позиція сторін кримінального провадження
Під час розгляду клопотання прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримувала та просила його задовольнити.
Представник власників майна, адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала письмові заперечення подані до суду в інтересах її довірителів, згідно яких частина вилучених речей належить дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_6 . Клопотання про арешт майна подане до суду з порушенням строків, прокурор в клопотанні та в судовому засідання не довела незаконність походження майна та те, що вказані речі та документи мають відношення до розслідування вказаного кримінального провадження. Також вилучені технічні засоби ОСОБА_6 мастять інформацію з обмеженим доступом - таємницю психологічного консультування та не мають відношення до предмету досудового розслідування вказаного кримінального провадження, про що ОСОБА_6 зазначала під час проведення обшуку. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на мають жодного статусу у вказаному кримінальному провадженні. Вважає, що вилучене майно не є речовими доказами у кримінальному провадженні та не підлягають конфіскації, як виду покарання.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, встановлені слідчим суддею
В обґрунтування клопотання вказано, що cлідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025102060000131 від 21.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , за попередньою змовою з колишнім лікарем-експертом Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ ОСОБА_5 , організували схему незаконного переправлення осіб через державний кордон України шляхом оформлення фіктивних документів про непридатність до військової служби та інвалідність, всупереч вимогам Положення про військово-лікарську експертизу у ЗСУ.
Встановлено, що до злочинної діяльності причетні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їхня протиправна діяльність підтверджується інформацією СБУ, показами свідків, матеріалами кримінального провадження, а також результатами негласних слідчих (розшукових) дій, проведених на підставі ухвал Київського апеляційного суду.
Свідок ОСОБА_8 повідомив, що у 2025 році познайомився з ОСОБА_7 , який пропонував за грошову винагороду допомогу у проходженні медичної комісії, знятті з розшуку ТЦК та оформленні інвалідності для подальшого виїзду за кордон. Через ОСОБА_8 ОСОБА_7 познайомився зі ОСОБА_9 , якому за 7 000 доларів США організував зняття з розшуку ТЦК та оформлення інвалідності. Аналогічні покази надав і свідок ОСОБА_9 , який співпрацює з правоохоронними органами.
Під час розслідування встановлено, що ОСОБА_5 залучив до схеми лікарів КНП «КМКЛ №1», які входили до складу ЕКОПФО: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Останній проводив інструктаж осіб, які прибували до ЕКОПФО для отримання фіктивних висновків про інвалідність III групи.
Також до конфіденційного співробітництва з правоохоронними органами був залучений ОСОБА_14 , який під контролем правоохоронців погодився оформити інвалідність за грошову винагороду. 26.01.2026 ОСОБА_13 провів з ним зустріч у КНП «КМКЛ №1», під час якої надав інструкції щодо проходження ЕКОПФО. За результатами засідання комісії за участю ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . ОСОБА_14 було незаконно присвоєно III групу інвалідності.
25.02.2026 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , під час якого вилучено мобільні телефони, ноутбуки та планшет.
Постановою слідчого від 26.02.2026 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025102060000131 від 21.08.2025, оскільки воно може містити відомості та сліди кримінального правопорушення.
Клопотання про арешт майна подано до суду 09.04.2026.
Мотиви слідчого судді
Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише у разі, якщо особа, яка подала клопотання, не доведе необхідність такого арешту та наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Щодо доводів сторони захисту про порушення строку звернення до суду з клопотанням про арешт майна слідчий суддя зазначає наступне.
КПК України не передбачає такої підстави для відмови в арешті майна як пропуск строку звернення до слідчого судді із відповідним клопотанням.
Сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді не позбавляє вилучене майно статусу речового доказу та не виключає можливості накладення на нього арешту за наявності підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Положення ч. 5 ст. 171 КПК України у взаємозв'язку зі ст. 169 КПК України регулюють питання тривалості режиму тимчасового вилучення майна та обов'язку його повернення у разі бездіяльності сторони обвинувачення, однак не визначають правових наслідків у вигляді автоматичної неможливості подальшого арешту майна, яке має доказове значення у кримінальному провадженні.
Правові інститути тимчасового вилучення майна та арешту майна є взаємопов'язаними, але самостійними процесуальними механізмами, які мають різні правові наслідки та спрямовані на досягнення різних цілей кримінального провадження.
Вирішення питання про арешт майна залежить насамперед від того, чи має таке майно значення для досягнення завдань кримінального провадження, а не від дотримання стороною обвинувачення процесуального строку звернення із клопотанням.
Характер інкримінованого кримінального правопорушення, пов'язаного з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, оформленням фіктивних медичних документів, координацією дій між учасниками схеми та отриманням неправомірної вигоди, об'єктивно передбачає використання засобів мобільного зв'язку, комп'ютерної техніки та електронних носіїв інформації для комунікації між учасниками, передачі документів, фотографій, медичних висновків, персональних даних осіб, узгодження дій та розподілу неправомірної вигоди.
За таких обставин вилучені технічні пристрої об'єктивно можуть містити відомості, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального провадження, кола причетних осіб, характеру взаємозв'язків між ними та механізму вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя також враховує, що на даному етапі досудового розслідування існує необхідність у проведенні оглядів цифрової інформації, комп'ютерно-технічних експертиз, відновленні видалених файлів, дослідженні електронного листування, журналів дзвінків, контактів та інших цифрових даних, що містяться на вилучених пристроях.
Незастосування арешту до вилученого майна може призвести до його приховування, пошкодження, знищення, відчуження або зміни інформації, яка на ньому міститься, що унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.
Посилання сторони захисту на те, що частина вилученого майна належить ОСОБА_6 , не спростовують наявності підстав для арешту, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям речових доказів.
Сам по собі факт можливого зберігання на вилучених пристроях інформації, що містить охоронювану законом таємницю психологічного консультування, не виключає можливості накладення арешту на таке майно, оскільки питання допустимості доступу до відповідної інформації, меж її дослідження та способу використання вирішуються під час проведення конкретних слідчих та процесуальних дій із дотриманням гарантій, передбачених кримінальним процесуальним законом.
Крім того, відсутність у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 процесуального статусу підозрюваних не виключає можливості накладення арешту на належне їм майно, якщо таке майно має доказове значення у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя враховує, що на стадії досудового розслідування не всі обставини кримінального правопорушення можуть бути достовірно встановлені одразу, оскільки розслідування є процесом пошуку, виявлення та фіксації доказів.
Згідно з практикою ЄСПЛ втручання у право особи на мирне володіння майном допускається за умови дотримання розумного співвідношення між засобами втручання та метою, яку переслідує держава.
Слідчий суддя вважає, що за наявних обставин потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, а накладення арешту є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя доходить висновку, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, а тому підлягає арешту з метою забезпечення його збереження.
Керуючись ст. 98, 100, 131, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42025102060000131 від 21.08.2025 на майно, яке було вилучено в ході проведенняобшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон Samsung Galaxy Fold 5 SM-F946B/DS, серійний номер НОМЕР_1 , IМЕI1: НОМЕР_2 , IМЕI2: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки «Iphone 16е», модель MD1R4HN/A, серійний номер НОМЕР_5 , IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ; мобільний телефон марки Iphone 15 Pro Max, модель MU7632P/A, серійний номер НОМЕР_9 , IMEI1: НОМЕР_10 , IMEI2: НОМЕР_11 , НОМЕР_12 ; ноутбук марки НР model 3168NGW, темно сірого кольору СND7375VCZ;ноутбук марки НР model 8265N6W, NSN-L13C-5 seriol-number 5CG9282LWL, сірого кольору; планшет Т40 Pro__EEA, IMEI1: НОМЕР_13 , IMEI2: НОМЕР_14 ; ноутбук марки НР чорного кольору, ICES-003 CP82110300087-HP2560LP-AT 7-C.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та проголошено 14.05.2026 о 08:25 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1