25 травня 2026 року
м. Київ
справа №200/8806/24
адміністративне провадження №Зі/990/73/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Жука А.В. від розгляду справи №200/8806/24, за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, заявниця) звернулася до суду з позовом до Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України (далі - відповідач, Асоціація), в якому просила:
- визнати неправомірною дію Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України щодо вимоги, викладеної в листі від 18.11.2024 №502/01-14, про обов'язок приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. інформувати Асоціацію приватних виконавців України про зупинення діяльності на підставі наказу Міністерства юстиції України №2767/7 від 08.11.2024, а також надіслання відповідної заяви на електронну адресу Секретаріату РПВУ у випадку неможливості самостійного вирішення питання свого заміщення;
- визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3 рішення Ради приватних виконавців України №72 від 02.08.2024.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2025, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025, закрито провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись із прийнятими у справі судовими рішеннями, позивачка звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025, а справу №200/8806/24 - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За наслідками автоматизованого розподілу справу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №200/8806/24.
Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2026 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 визначено склад колегії суддів: Жука А.В. - судді-доповідача, суддів Мельник-Томенко Ж.М., Білак М.В.
Ухвалою Верховного Суду від 01.05.2026 справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.05.2026 о 16:15 год.
04.05.2026 до Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд касаційної скарги без її участі.
Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2026 задоволено заяву представника Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України - адвоката Мальцева Вадима Петровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №200/8806/24. Забезпечено участь Мальцева Вадима Петровича у судовому засіданні, призначеному на 16:15 год 14.05.2026 у справі №200/8806/24, в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку відповідно до Положення про ЄСІТС.
Ухвалою Верховного Суду від 08.05.2026 задоволено заяву голови Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України Русецької Оксани Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №200/8806/24. Забезпечено участь Русецької Оксани Олександрівни у судовому засіданні, призначеному на 16:15 год 14 травня 2026 року у справі №200/8806/24, в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку відповідно до Положення про ЄСІТС.
Протокольною ухвалою Суду від 14.05.2026 вирішено перейти до стадії ухвалення судового рішення на 19.05.2026 року о 16:00 год.
15.05.2026 до Верховного Суду від Матвійчук Н.Є. надійшла повторна заява про розгляд касаційної скарги без участі скаржника.
Протокольною ухвалою Верховного Суду від 19.05.2026 поновлено судовий розгляд; запропоновано відповідачу надати письмові пояснення щодо повноважень, які здійснює Рада приватних виконавців України. Оголошено перерву до 16:30 год 28.05.2026.
20.05.2026 до Суду від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшов ряд заяв, зокрема, про видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового, про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а також додаткові пояснення.
Також було подано заяву про відвід судді Верховного Суду Жука А.В. від розгляду справи №200/8806/24, яка обґрунтована тим, що в суду касаційної інстанції відсутні повноваження збирати нові докази шляхом пропозиції відповідачу - суб'єкту владних повноважень надати додаткові пояснення у справі щодо його повноважень.
Також зазначає, що суддя Верховного Суду Жук А.В. на запрошення Асоціації приватних виконавців України неодноразово брав участь у заходах спільно з керівництвом Асоціації, зокрема, 06.06.2025 на ІІ щорічній конференції «Судовий контроль. Процесуальна взаємодія суддів та виконавців при примусовому виконанні рішень»; 01.05.2026 на круглому столі «Виконання рішень приватними виконавцями. Проблемні питання та судова практика».
У зв'язку з цим заявниця вважає, що суддя Жук А.В. перебуває у товариських відносинах з головою Асоціації приватних виконавців України, яка особисто бере участь у судових засіданнях у цій справі. Поведінка судді Жука А.В. у судовому процесі, на переконання заявниці, «не виглядає об'єктивною з огляду спочатку на затягування розгляду справи, а потім на двічі безпідставно відкладає винесення рішення, поновлює провадження та збирає додаткові докази. Явно не на користь позивачки».
Зрештою заявниця зазначає, що тривалість провадження в судді касаційної інстанції перевищує передбачені КАС України строки розгляду справ.
Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2026 заяву Матвійчук Н.Є. про відвід судді Верховного Суду Жука А.В. від розгляду справи №200/8806/24 визнано необґрунтованою та передано її до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, для розгляду.
За наслідками автоматизованого розподілу заяву Матвійчук Наталії Євгеніївни про відвід судді Верховного Суду Жука А.В. передано на розгляд судді Радишевській О.Р.
Вирішуючи заяву про відвід, Суд виходить з такого.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд зазначає, що головна мета відводу - це гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Пунктами 28, 29 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.10.2010 (заява №16695/04) визначено, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його. Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення від 10.06.1996 у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom; заява № 22399/93; п. 38). У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується поки не доведено протилежного (див. вказане рішення від 21.12.2000 у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland; заява №33958/96; п. 43).
Отже, при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Водночас суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді/суддів, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Особа, яка подала заяву про відвід судді/суддів, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді/суддів у розгляді справи. Не можуть бути підставою для відводу судді/суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проаналізувавши аргументи, якими обґрунтовано відвід судді Жуку А.В., Суд зазначає, що доводи заявниці про упередженість судді Жука А.В внаслідок участі в науково-практичних заходах (семінари, круглі столи, конференції), учасником яких були також представники Асоціації приватних виконавців України, є безпідставними.
Відповідно до пункту 4.11 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, за умови належного виконання своїх обов'язків суддя має право, зокрема, займатися літературною, педагогічною діяльністю, читати лекції, брати участь у діяльності, що пов'язана з правом, законодавством, визначенням правосуддя та іншими подібними питаннями.
Згідно зі статтею 19 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI чергового з'їзду суддів України від 22.02.2013 (у редакції рішення XX чергового з'їзду суддів України від 18.09.2024), суддя має право брати участь у громадській діяльності, публічних заходах, якщо це не завдає шкоди статусу судді, авторитету суду та судової влади і не може вплинути на здійснення правосуддя.
Отже, участь судді у семінарах, круглих столах чи інших науково-практичних заходах не є підставою вважати його упередженим, навіть якщо організатором чи учасником заходу є сторона у справі. Доказів того, що в судді Жука А.В. сформувалися стійкі особисті зв'язки з керівництвом Асоціації приватних виконавців України, що можуть вплинути на його об'єктивність, внаслідок спільної участі у відповідних заходах 06.06.2025 і 01.05.2026, заявником не надано.
Щодо поновлення судового розгляду та пропозиції відповідачу надати письмові пояснення щодо повноважень, які здійснює Рада приватних виконавців України, то Суд зазначає, що застосування судом механізму поновлення судового розгляду для з'ясування суті владних повноважень сторони в спорі, який стосується питання юрисдикції (чи належить цей спір до публічно-правових), не може вважатися ознакою упередженості.
На відміну від господарського чи цивільного процесу, в адміністративному судочинстві суд має активну роль. Принцип офіційного з'ясування всіх обставин зобов'язує суд вживати передбачених законом заходів для повного та всебічного встановлення обставин, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.
Виходячи зі змісту спірних правовідносин, доводів і вимог касаційної скарги та складу учасників справи, пропозиція Суду надати представникам відповідача додаткові пояснення не становить порушенням вимог частини другої статті 341 КАС України, адже такі дії Суду направлені на комплексне з'ясування питань, які стоять перед Верховним Судом в межах касаційного провадження.
Суд також зауважує, що заявниця як сторона у справі не позбавлена права під час розгляду справи висловити заперечення стосовно наданих пояснень.
Посилання заявниці на тривалість провадження як свідчення упередженості судді, Суд відхиляє, адже та обставина, що розгляд справи не відбувся в строк, передбачений КАС України, не належить до підстав для відводу судді.
Отже, Суд не встановив обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід.
Керуючись статтями 36, 40 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Жука А.В. від розгляду справи №200/8806/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскарженою.
Суддя: О.Р. Радишевська