25 травня 2026 року
м. Київ
справа №620/12802/25
адміністративне провадження № К/990/20427/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Білак М.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №620/12802/25
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погоджуючись з указаним рішенням Військова частина НОМЕР_1 звернулась із апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху.
Скаржнику надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 2906,88 грн, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для такого поновлення або доказів, що строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено.
До Шостого апеляційного адміністративного суду 24 березня 2026 року надійшло клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишено без задоволення; апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 повернуто особі, яка її подала, у зв'язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги.
Не погоджуючись із указаної ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, відповідач не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, зводяться виключно до незгоди з ухвалою суду апеляційної інстанції.
Як зазначено вище, з оскаржуваного судового рішення установлено, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. Скаржнику надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 2906,88 грн, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для такого поновлення або доказів, що строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено.
Копію указаної ухвали доставлено до електронного кабінету скаржника у системі «Електронний суд» 12 березня 2026 року о 22:00 год., що не заперечується Військовою частиною НОМЕР_1 у тексті касаційної скарги.
24 березня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору.
З огляду на те, що Військова частина НОМЕР_1 не усунула недоліки апеляційної скарги у строк, установлений судом, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, цією ж ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, що мало наслідком повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність умов, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», для відстрочення апелянту сплати судового збору.
Указане твердження не спростовано відповідачем у тексті касаційної скарги, зокрема, не надано доказів направлення суду апеляційної інстанції доказів відсутності достатнього фінансування, а також доказів вчинення дій, направлених на отримання такого фінансування для сплати судового збору саме у цій справі.
З урахуванням наведеного Суд констатує, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Таким чином, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Підсумовуючи Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись частинами першою, третьою статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №620/12802/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
М.В. Білак
М.І. Смокович
Судді Верховного Суду