25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 560/3703/25
адміністративне провадження № К/990/20260/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 560/3703/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, одноразової грошової допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020- 2023 роки, компенсацію за невикористану щорічну календарну відпустку за 2020- 2023 роки, компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2020- 2023 роки, індексацію грошового забезпечення та одноразову допомогу при звільненні з військової служби із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема в частині сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
На зазначене рішення суду першої інстанції від 19 травня 2025 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу. Одночасно заявник просив суд поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені у клопотанні про його поновлення. У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року відмовлено.
Апеляційну скаргу відповідача на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишено без руху.
Апелянту запропоновано протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або зазначити інші підстави для його поновлення, а також надати докази сплати судового збору.
23 лютого 2026 року на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від апелянта надійшла заява про поновлення строку подання апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи зазначене клопотання, апелянт зазначив, що військова частина НОМЕР_1 вживала невідкладних заходів для забезпечення сплати судового збору, що підтверджується заявками командира військової частини на отримання коштів для сплати судового збору від 10 червня 2025 року № 994, 07 липня 2025 року № 1234, 08 серпня 2025 року № 1375, 08 вересня 2025 року № 1563, 07 жовтня 2025 року № 1670, 11 листопада 2025 року № 2038 та 11 грудня 2025 року № 2259.
Крім того, апелянт зазначив, що відповідач оперативно повторно звернувся до суду апеляційної інстанції після повернення першої апеляційної скарги, дочекавшись надходження коштів для сплати судового збору та сплативши його. Відтак вважає наявними підстави для визнання таких причин пропуску строку поважними.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року визнано неповажними причини пропуску військової частини НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із наступного.
Судова колегія апеляційної інстанції зазначила, що повернення первинно поданої апеляційної скарги відбулося у зв'язку з невчасним виконанням вимог ухвали суду, тобто через обставини, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у випадку пропуску строків державними органами поважною причиною пропуску не може бути необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору або тимчасова відсутність таких коштів.
Суд апеляційної інстанції також наголосив, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, з метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов'язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції констатував, що відсутність фінансування не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому у задоволенні клопотання та у відкритті апеляційного провадження відмовив.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 вже зверталася до Верховного Суду з касаційними скаргами. Ухвалами Верховного Суду від 09 березня 2026 року та 18 березня 2026 року ці касаційні скарги були повернуті скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
04 травня 2026 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 560/3703/25.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відстрочення, розстрочення, зменшення чи звільнення від сплати судового збору. Визнано неповажними підстави пропуску строку військовою частиною НОМЕР_1 на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 560/3703/25. Зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення, підтверджених належними доказами та документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
19 травня 2026 року скаржник подав до Верховного Суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на відсутність коштів. Водночас заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав такого поновлення та наданням належних доказів на їх підтвердження скаржник не подав. Отже, вимоги ухвали Верховного Суду від 11 травня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху виконано не в повному обсязі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 560/3703/25, а подане клопотання про відстрочення сплати судового збору, з огляду на відмову у відкритті касаційного провадження, розгляду не підлягає.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 560/3703/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов