22 травня 2026 року
м. Київ
справа №640/14455/22
адміністративне провадження № К/990/20697/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі № 640/14455/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦВАНТАЖ ЛОДЖІСТІК» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії,
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7032995/41528092 від 11.07.2022, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 5 від 06.07.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦВАНТАЖ ЛОДЖІСТІК».
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 5 від 06.07.2021, складену ТОВ «СПЕЦВАНТАЖ ЛОДЖІСТІК», в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання, а саме 30.07.2021.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦВАНТАЖ ЛОДЖІСТІК» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві понесені судові витрати у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.).
Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано першу апеляційну скаргу, в якій просило скасувати судове рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 первинну апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статті 296 КАС України, а саме - до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору у встановленому приписами законодавства розмірі.
20.02.2026 апелянтом було подано заяву про продовження строків виконання вимог ухвали суду, в якій останній просив продовжити строк на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 в частині надання доказів сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовлено, апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 повернути апелянту.
16.03.2026 апелянт повторно (вдруге) звернувся із апеляційною скаргою на рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 (відповідно до штампу канцелярії суду апеляційної інстанції), тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2026 вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху. Визнано неповажними підстави, які зазначені в клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Встановлено строк і спосіб для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надання документів на підтвердження сплати апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 визнано неповажними підстави, які наведені в клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦВАНТАЖ ЛОДЖІСТІК» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.
У зв'язку з цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відтак, враховуючи вищевикладене та те, що апелянт у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.
До Верховного Суду 06.05.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі № 640/14455/22.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки ситуація з обмеженим фінансуванням судового збору тимчасово унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішень адміністративного суду, від розгляду якого залежить питання наповнення державного бюджету за рахунок узгоджених у судовому порядку донарахувань та дотримання судами основної засади судочинства, передбаченої ст. 129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норми матеріального права з дотриманням норм процесуального права.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Підстави пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.
Більше того, як зазначив апеляційний суд, що не спростовано скаржником, доказів усунення вказаних судом недоліків при поданні першої апеляційної скарги до моменту її повернення, до суду апеляційної інстанції надано не було.
Також, при повторному зверненні з апеляційною скаргою недоліки апеляційної скарги, зазначені апеляційним судом, апелянтом усунуті так і не були, що, у тому числі обумовлювало залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження сплати судового збору, які також не були усунені.
Відкриття апеляційного провадження поза межами встановленого законодавством строку для апеляційного оскарження є неприйнятним та порушує принцип юридичної визначеності, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини від 20.09.2022 у справі «Завалій та інші проти України».
Відтак, доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду, що скаржником пропущений строк звернення до суду з апеляційною скаргою, не наведено поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі № 640/14455/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Cудді І.А. Васильєва
В.В. Хохуляк
В.П. Юрченко