22 травня 2026 року
м. Київ
справа №160/28667/25
адміністративне провадження № К/990/20421/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 160/28667/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛІР ЯКОСТІ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 в адміністративній справі №160/28667/25 позов ТОВ «КОЛІР ЯКОСТІ» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №13247229/45388101 від 08.09.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 01.08.2025.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 01.08.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛІР ЯКОСТІ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати на сплату судового збору розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано першу апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 первинну апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дати її отримання надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 3 633,60 грн., яка доставлена до електронного кабінету скаржника 07.02.2026 о 06 год. 34 хв.
Скаржником заявлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів.
Однак, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 відмовлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 в адміністративній справі №160/28667/25 - повернуто заявнику.
Відмовляючи у задоволенні клопотання податкового органу про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та, як наслідок повертаючи скаргу апелянту, апеляційний суд виходив з того, що наведені скаржником доводи обґрунтування клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважав безпідставними, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють таку установу від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Також, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 10.03.2026 через систему «Електронний суд» подано другу (повторну) апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 повторну апеляційну скаргу також залишено без руху у зв'язку із невідповідністю вимогам, встановленим статтею 295,296 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначеною ухвалою скаржнику було запропоновано надати суду: 1) заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку; 2) документ про сплату судового збору в розмірі 3633,60 грн.
Зазначена ухвала була доставлена до електронного кабінету скаржника 19.03.2026.
Однак, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі №160/28667/25.
Як зазначив апеляційний суд у встановлений судом строк вимоги ухвали суду від 18.03.2026 щодо надання документа про сплату судового збору скаржником не виконані, водночас було заявлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку із відсутністю коштів та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якому вказано, що вперше апеляційну скаргу було подано вчасно, однак її було повернуто у зв'язку із несплатою судового збору. Судовий збір вчасно не було сплачено у зв'язку із відсутністю фінансування.
Апеляційний суд зауважив, що наведені скаржником доводи обґрунтування клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють таку установу від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Суд також зазначив, що обставина несвоєчасності сплати скаржником судового збору та повернення у зв'язку із цим поданої ним первинно у встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк апеляційної
До Верховного Суду 05.05.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 160/28667/25.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що вперше апеляційна скарга подана 25.01.2026, за вих.№2261/5/04-36-05-09-03 від 26.01.2026, в межах строків вказаних у ч. 1 ст. 295 КАС України.
Однак, як зауважує податковий орган, як під час подання первинної апеляційної скарги, так і під час подання другої (повторної ) апеляційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області не мало можливості сплатити судовий збір через відсутність бюджетних асигнувань. Додає, що органи ДПС не є розпорядниками коштів і для сплати судового збору вони зобов'язані звернутись до Управлінь Державної казначейської служби України за місцем знаходження.
Відповідач стверджує, що у зв'язку із введенням воєнного стану в України, з метою збереження життя та здоров'я працівників ДПС України та її територіальних органів, ДПС України на підставі Указу Президента України від 14.12.2021 №64/2022, керуючись положеннями ст.34 КЗПП України, ст.12 Закону України «Про оплату праці», ст. 6 Закону України «Про охорону праці» винесено наказ від 14.12.2021 №243-о, яким встановлено простій працівників ДПС України та її територіальних органів.
Конституційне право на судовий захист (ст.129 Конституції України) належить до невідчужуваних та непорушних. Частина перша ст.55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Враховуючи положення п.1 ст.6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб задати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини право на суд та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (справи «Філіс проти Греції» від 27.08.1991; «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992; «Стансе проти Болгарії» від 17.01.2012).
Відтак, скаржник зазначає, що є недопустимим позбавлення відповідача права на оскарження судового рішення з підстав неможливості підготовки платіжного доручення для сплати судового збору, оскільки забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Підстави пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.
Більше того, як зазначив апеляційний суд, що не спростовано скаржником, доказів усунення вказаних судом недоліків при поданні першої апеляційної скарги до моменту її повернення, до суду апеляційної інстанції надано не було.
Також, при повторному зверненні з апеляційною скаргою недоліки апеляційної скарги, зазначені апеляційним судом, апелянтом усунуті так і не були, що, у тому числі обумовлювало залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження сплати судового збору, які також не були усунені.
Відкриття апеляційного провадження поза межами встановленого законодавством строку для апеляційного оскарження є неприйнятним та порушує принцип юридичної визначеності, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини від 20.09.2022 у справі «Завалій та інші проти України».
Відтак, доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду, що скаржником пропущений строк звернення до суду з апеляційною скаргою, не наведено поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 160/28667/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Cудді І.А. Васильєва
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова