25 травня 2026 року
м. Київ
справа №620/6778/25
адміністративне провадження № К/990/21812/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Шевцової Н.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Козелецької окружної прокуратури на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі за адміністративним позовом Козелецької окружної прокуратури до Деснянської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Як вбачається з відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень та матеріалах касаційної скарги, Козелецька окружна прокуратура звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Деснянської селищної ради, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Деснянської селищної ради щодо не проведення інвентаризації та не виготовлення технічної документації із землеустрою (землевпорядної документації) щодо земельної ділянки орієнтовною площею 12 га, що знаходиться за межами села Короп'є на території Короп'ївського старостинського округу Деснянської селищної об'єднаної територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області;
- зобов'язати Деснянську селищну раду вжити заходи, спрямовані на проведення інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 12 га, що знаходиться за межами села с. Короп'є на території Короп'ївського старостинського округу Деснянської селищної об'єднаної територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, та виготовлення відповідної документації із землеустрою (землевпорядної документації).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, шляхом подання до суду: належним чином оформленої позовної заяви з додержанням вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також докази надіслання позовної заяви іншим учасникам справи; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 позивачем подано до суду позовну заяву, в якій також міститься заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
На підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України Чернігівській окружний адміністративний суд ухвалою від 11.07.2025 повернув позивачеві позовну заяву, у зв'язку з неусуненням недоліків у встановлений судом строк, а саме, пропуском строку звернення до суду через неповажність зазначених позивачем підстав для його поновлення.
Крім того, суд роз'яснив позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до Чернігівського окружного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.04.2026 ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 про повернення позовної заяви у справі № 620/6778/25 залишив без змін.
14.05.2026 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Козелецької окружної прокуратури на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Касаційна скарга Козелецької окружної прокуратури не містить обґрунтованих мотивів щодо новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, у зв'язку з чим колегія суддів констатує, що заявником не наведено доводів на підтвердження того, що судове рішення Верховного Суду за наслідками розгляду її скарги матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до посилань на непогодження з оскаржуваними судовими рішеннями та до аргументів щодо перешкоджання доступу до правосуддя.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Понад це, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом, що судом першої інстанції було роз'яснено в ухвалі від 11.07.2025.
Аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Козелецької окружної прокуратури на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі за адміністративним позовом Козелецької окружної прокуратури до Деснянської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.В. Тацій С.Г. Стеценко Н.В. Шевцова