25 травня 2026 року м. ЛьвівСправа № 300/2444/23 пров. № А/857/19569/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Боршовського Т.І.,
суддів Кухтея Р.В.,
Шевчук С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 300/2444/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій, -
суддя в 1-й інстанції - Матуляк Я.П.,
час ухвалення рішення - 17 березня 2026 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення - не зазначено.
І. Короткий зміст вимог.
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) через представника - Кузіва В.М. звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Заява мотивована тим, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, проте в частині її виплати рішення суду не виконується через відсутність фінансування. Зважаючи на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач) протягом двох місяців не виконується судове рішення, яке набрало законної сили, позивач просить змінити спосіб та порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 300/2444/23 шляхом стягнення на його користь заборгованості по пенсії на суму 47087,60 грн.
ІІ. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року задоволено частково заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 300/2444/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у розмірі 46422,55 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення у справі, на момент звернення позивача із заявою про зміну способу і порядку виконання відповідачем не виконано в повному обсязі, оскільки позивачу не виплачена сума доплати до пенсії за період з 01.04.2019 по 31.07.2023 у розмірі 46422,55 грн, а не 47087,60 грн, як посилався заявник.
ІІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена за неправильного застосування норм процесуального права, а тому її потрібно скасувати. Покликається на те, що Головним управлінням на виконання рішення суду проведено перерахунок та виплату пенсії позивачу. Різницю між перерахованим і фактично виплаченим розміром пенсії включено в реєстр, виплата за яким буде проведена з урахуванням Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Звертає увагу суду, що задоволення вимоги заявника фактично змінює зміст та суть раніше ухваленого по справі судового рішення.
ІV. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що ухвала про зміну способу і порядку виконання судового рішення прийнята з дотриманням норм законодавства, на підставі повно встановлених обставин справи та з урахуванням правових висновків Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги, на його переконання, є безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
V. Обставини справи, встановлені судами.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 300/2444/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019 згідно з наданою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.08.2022 за № 9/1/1426; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.08.2022 за № 9/1/1426, з урахуванням проведених платежів.
Вказане рішення набрало законної сили 27.06.2023.
03.07.2023 за заявою позивача Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.08.2023 за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження ВП № 72450844.
VI. Релевантні джерела права та акти їхнього застосування.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі також - Закон № 4094-ІХ), який набрав чинності 19.12.2024, внесені зміни до розділу 4 КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах».
Також Законом № 4094-ІХ КАС України доповнений статтями 3821 - 3823.
На підставі частини дев'ятої статті 3823 КАС України суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Положення частини третьої статті 378 КАС України року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі - Закон № 4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.».
VII. Позиція суду апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу у цій справі, керувався статтею 378 КАС України в редакції Закон № 4094-IX, та дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 по справі № 300/2444/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у розмірі 46422,55 грн.
Колегія суддів апеляційного суду вважає вказаний висновок суду першої інстанції правильним.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, судове рішення від 25.05.2023, яке набрало законної сили 27.06.2023, на момент звернення позивача із відповідною заявою не виконано в повному обсязі, оскільки відповідачем не виплачена сума доплати до пенсії за період з 01.04.2019 по 31.07.2023 в розмірі 46422,55 грн. Згідно витягу з електронної бази даних ПФУ з підсистеми Реєстр судових рішень до вказаного Реєстру включена сума боргу по вказаному судовому рішенню - 47087,60 грн, виплачена - 665,05 грн.
Аргументи відповідача на обґрунтування заперечень щодо заяви стягувача зводилися до такого:
1) ГУ ПФ України виконало рішення суду у цій справі та перерахувало пенсію позивачу, яка з дати перерахунку виплачується в повному розмірі;
2) заборгованість за попередній період обліковується та виплачується в установленому КМУ в постанові від 14.07.2025 № 821 порядку, за рахунок бюджетних призначень ПФУ, в межах відповідних бюджетних надходжень, з урахуванням дати надходження рішення до органу ПФУ та дати набрання судовим рішенням законної сили;
3) в ГУ ПФ України відсутні бюджетні асигнування з державного бюджету для виплати особі заборгованості в повному обсязі;
4) зміна способу виконання рішення суду щодо зобов'язання ГУ ПФ України здійснити перерахунок та виплату пенсії особі на стягнення з ГУ ПФ України конкретної суми пенсії на користь особи є зміною рішення по суті.
Оцінивши аргументи боржника, які перекликаються з доводами апеляційної скарги, щодо неможливості зміни способу виконання рішення суду у спосіб, про який просить стягувач, а також покликання на практику Верховного Суду, колегія суддів апеляційного суду вказує на таке.
Боржник не врахував змін до процесуального закону та наводить у цій справі аргументи, які були слушними з огляду на дію редакції статті 378 КАС України, чинної до 18.12.2024.
Так, до 2024 існували усталені підходи касаційного суду до застосування статті 378 КАС України у її взаємозв'язку із положеннями статті 245 КАС України щодо способів захисту прав особи та відповідних повноважень суду обирати один із них з метою ефективного захисту прав особи; відповідно до цих підходів зміна способу виконання рішення про перерахунок та виплату пенсії на стягнення заборгованості по пенсії трактувалася як зміна рішення по суті, що не допускається на стадії його виконання.
Проте законодавець прийняттям Закону № 4094-IX змінив правове регулювання спірних правовідносин, щодо якого були сформовані згадані висновки Верховного Суду, на які покликається апелянт.
28 жовтня 2025 Верховний Суд зробив правовий висновок щодо застосування статті 378 КАС України в редакції Закону від 21 листопада 2024 року № 4094-IX.
Так, Верховний Суд в постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22 зазначив:
« 57. Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат..
58. Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.
59. Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
60. Як зазначено у пояснювальні записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов'язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв'язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.
61. Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов'язку суб'єкта владних повноважень.
62. Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.
63. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.
64. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
65. Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України…
[…].
77. Суд вважає неправомірним будь-який формалістичний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб'єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.
78. Водночас позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі №160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов'язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.
79. Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов'язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, суд зобов'язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.
80. У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 313587,00 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, суди обґрунтовано здійснили заміну невиконаного зобов'язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.».
Отже, з огляду на висновок Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 378 КАС України зі змінами, внесеними Законом № 4094-IX, суд апеляційної інстанції висновує, що вказана норма процесуального закону встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.
Тобто зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом № 4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання судового рішення.
Як встановлено судом першої інстанції, на момент постановлення судом оскаржуваної ухвали, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 300/2444/23 не виконане у повному обсязі більше двох місяців з дня набрання ним законної сили з огляду на неналежне фінансування державою відповідних витрат, що істотно ускладнює виконання судового рішення.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.
Також внаслідок зміни правового регулювання є нерелевантними відповідні аргументи апелянта та висновки Верховного Суду, на які він покликається.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано, за правильного застосування норми процесуального права, здійснив заміну невиконаного зобов'язання з «нарахувати та виплатити» на «стягнути» суму пенсії з територіального управління ПФУ для забезпечення ефективної реалізації права позивача та забезпечення повного та своєчасного виконання судового рішення з огляду на гарантії, встановлені статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на те, що апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
За правилами статті 139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 300/2444/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. І. Боршовський
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 25.05.26