з питань забезпечення адміністративного позову
25 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/6241/26 пров. № А/857/27808/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ільчишин Н.В.,
суддів: Гуляка В.В., Кушнір В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову щодо розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі № 460/6241/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації позивача 22.03.2026, визнати протиправним та скасувати рішення щодо мобілізації позивача, зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача із військової служби та виключити зі списків особового складу.
Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд: заборонити відповідачам вчиняти дії щодо переведення, направлення позивача до інших місць проходження військової служби та заборонити вчиняти дії щодо виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зарахування до списків особового складу будь-якої іншої військової частини щодо позивача.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року витребувано з Рівненського окружного адміністративного суду матеріали справи № 460/6241/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії. Зобов'язано Рівненський окружний адміністративний суд невідкладно направити матеріали адміністративної справи № 460/6241/26 до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Копію даної ухвали надіслано Рівненському окружному адміністративному суду та учасникам справи.
19.05.2026 Восьмим апеляційний адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення в яких ОСОБА_1 вказує, що користуючись тривалістю процедури пересилання паперових матеріалів справи між судами (згідно з ухвалою від 18.05.2026 р.), командування здійснило екстрене та примусове переміщення ОСОБА_1 з Військової частини НОМЕР_1 до НОМЕР_2 окремого штурмового полку ( НОМЕР_3 ОШП). Станом на 19 травня 2026 року військовослужбовця вже відправлено до зазначеного штурмового підрозділу та наразі везуть у невідомому напрямку (імовірно, в зону ведення активних бойових дій). Такі дії відповідача є очевидною спробою упередити ухвалення судового рішення, нівелювати предмет спору та фізично позбавити Позивача можливості брати участь у судовому процесі, реалізовувати свої процесуальні права та комунікувати з представниками. Оскільки позивача переміщують до штурмового полку без врахування обставин, що оскаржуються в суді, існує реальна, очевидна та невідворотна загроза його життю та здоров'ю ще до моменту, коли апеляційний суд фізично отримає матеріали справи та зможе розглянути скаргу по суті. З урахуванням наведеного просить суд апеляційної інстанції Забезпечити позов (апеляційну скаргу) ОСОБА_1 шляхом зупинення дії наказу (розпорядження) командування Військової частини НОМЕР_1 (або іншого уповноваженого органу військового управління) в частині переведення, направлення чи переміщення ОСОБА_1 до НОМЕР_2 окремого штурмового полку ( НОМЕР_3 ОШП). Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 , командуванню НОМЕР_2 окремого штурмового полку, а також будь-яким іншим органам військового управління та службовим особам вчиняти дії щодо подальшого переміщення, направлення до зони бойових дій чи залучення до виконання бойових завдань ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. Відповідно до вимог законодавства, ухвалу про забезпечення позову (скарги) направити для негайного виконання всім зацікавленим особам та органам військового управління.
Суддя-доповідач Ільчишин Н.В. в період з 21.05.2026 по 22.05.2026 перебувала у відпустці.
Перевіривши матеріали справи та доводи заявника, апеляційний суд вважає, що клопотання про забезпечення позову до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Так, суд апеляційної інстанції зауважує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21.
Апеляційним судом встановлено, що предметом спору у цій справі є перевірка законності рішення щодо мобілізації позивача, яке розглядається Рівненським окружним адміністративним судом та відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року.
Як слідує із клопотання про забезпечення позову, яке викладене в додаткових поясненнях заявник вказує, що йому стало відомо, що станом на 19.05.2026 військовослужбовця вже відправлено до зазначеного штурмового підрозділу та наразі везуть у невідомому напрямку (імовірно, в зону ведення активних бойових дій).
Аналіз поданого клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову свідчить про те, що доводи клопотання ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджуються доказами.
При цьому, будь-яких достовірних доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль, часу та витрат, позивачем не представлено.
Колегія суддів підкреслює, що заходи забезпечення такого позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст.150 КАС України.
В контексті співмірності суд також перевіряє не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надає оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
В розрізі викладеного, вимоги клооптання про забезпечення позову є занадто широкими і невизначеними, що явно виходить за межі позовних вимог та за предмет судового розгляду і поширюється на невизначене коло осіб, не залучених до участі у розгляді цієї справи.
При цьому, масштаб визначених позивачем заходів забезпечення фактично призведе не лише до втручання в діяльність відповідача, а й торкнеться прав та інтересів осіб, які не залучені до участі в справі.
Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.
Крім того, колегія суддів вважає, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову в запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування ст.150 КАС України.
Щодо доводів ОСОБА_1 про ускладнення можливості брати участь у судовому процесі, реалізовувати свої процесуальні права та комунікувати з представниками, апеляційний суд звертає увагу, що вагомих доводів таких наслідків в разі незастосування заходів забезпечення позову не наведено.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на громадян. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст.151 КАС України.
Окрім того, також суд зазначає, що частину 3 статті 151 КАС України доповнено пунктом 10 згідно із Законом України «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці» №2359-IX від 08.07.2022, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 152, 153, 154, 248, 311, 321, 325 КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №460/6241/26.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Ільчишин
судді В. В. Гуляк
В. О. Кушнір