25 травня 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/3743/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»
на заочне рішення Березанського міського суду Київської області
у складі судді Дудар Т. В.
від 08 жовтня 2025 року
у цивільній справі № 356/536/25 Березанського міського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.11.2024 між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями було укладено договір надання коштів у кредит № 8794474, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 114564. За умовами правочину позикодавець перерахував на банківський рахунок позичальника 17 000,00 грн зі строком користування 30 календарних днів, а відповідач зобов'язалася повернути суму позики, сплатити проценти за фіксованою ставкою 0,01 % на день, комісію за надання кредиту в розмірі 13,2 %, а також проценти за понадстрокове користування в розмірі 5,00 % на день. Позивач зазначав, що свої зобов'язання виконав належним чином, проте відповідач кошти не повернула, у зв'язку з чим станом на 12.05.2025 виникла заборгованість у розмірі 27 795,00 грн, яка складається з 17 000,00 грн тіла кредиту, 49,30 грн процентів, 8 500,00 грн процентів за понадстрокове користування та 2 245,70 грн комісії.
Заочним рішенням Березанського міського суду Київської області від 08 жовтня 2025 року у позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду, «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Зазначає, що факт перерахування 17 000,00 грн на картку відповідача підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 23.11.2024, яка містить усі необхідні реквізити первинного документа згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підписана кваліфікованим електронним підписом директора платіжної установи. Звертає увагу на те, що вимога суду надати банківську виписку з особового рахунку є помилковою, оскільки позивач є небанківською фінансовою установою, що здійснює розрахунки виключно через платіжних посередників. Вказує, що ідентифікація відповідача проводилася через державну систему BankID, а договір підписано одноразовим ідентифікатором, що згідно із законодавством про електронну комерцію прирівнюється до власноручного підпису. Апелянт наголошує, що відсутність окремого паперового документа у вигляді заявки-анкети не свідчить про неукладення договору, оскільки волевиявлення позичальника підтверджується підписанням самого договору та паспорта споживчого кредиту.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалась.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на заочне рішення суду від 08.10.2025 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону адресу позивача та його представника (а.с. 134-138).
Відповідачу апеляційна скарга направлялась на адресу зареєстрованого місця проживання поштовим конвертом, який був повернутий до суду з зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 140-142).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
Таким чином, оскільки поштова кореспонденція була направлена відповідачу ОСОБА_1 на її дійсну адресу листом рекомендованою кореспонденцією, суд апеляційної інстанції вважає, що в достатній мірі виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8794474 від 23.11.2024 (а.с. 16-30).
Згідно з п. 2.1 даного договору кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
Відповідно до п.п. 2.2.1-2.2.4 п.2.2 договору параметри та умови кредиту: сума кредиту: 17 000,00 грн, строк кредитування /строк договору: 30 днів; процентна ставка/день: 0,01 % (фіксована); комісія за надання кредиту: 13,21 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає: 2 245,70 грн).
Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8794474 від 23.11.2024 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 114564.
Також електронним підписом одноразовим ідентифікатором 114564 було підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит - додаток № 1 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8794474 від 23.11.2024 (а.с. 31-32).
До договору позивачем додано паспорт споживчого кредиту, де міститься інформація про основні умови кредитування, та який підписаний електронним цифровим підписом ОСОБА_1 (а.с. 40-41).
Як передбачено п. 5.1 договору перед укладанням (підписанням) договору, позичальник ознайомлюється з паспортом споживчого кредиту та офертою, що містить в тому числі проект договору, політикою конфіденційності, правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», іншою інформацією про кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на сайті кредитодавця: інформацію, передбачену Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних».
На підтвердження ідентифікації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі, позивач надав довідку про укладення договору (ідентифікацію), згідно з якою, клієнт ОСОБА_1 , з якою укладений договір № 8794474 від 23.11.2024 ідентифікована Товариством. Одноразовий ідентифікатор 114564. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 23.11.2024 о 17:20 год. (а.с.42).
На підтвердження факту перерахування грошових коштів позивачем надано довідку від ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» про виконання платіжної інструкції від 23.11.2024, яка містить дату документа: 23.11.2024; номер платежу; суму та номер карти отримувача, зазначеної при укладанні договору № 8794474. Довідка підписана директором платіжної установи за допомогою ЕЦП, що підтверджується відповідним протоколом перевірки (а.с. 44-45).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 8794474 від 23.11.2024, ОСОБА_1 станом на 12.05.2025 має заборгованість в розмірі 27 795 грн, з яких 17 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 49,30 грн - заборгованість за процентами, 8 500 грн - заборгованість за понадстрокове користування, 2 245,7 - комісія (а.с. 46-47).
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не долучено жодних доказів надання позивачем та отримання саме відповідачем кредитних коштів за договором про надання коштів у кредит № 8794474, а саме: відсутня ідентифікація відповідача як особи, яка уклала кредитний договір, неможливо підтвердити волевиявлення відповідача на надання згоди на укладення вказаного вище договору, адже суду не було надано для дослідження Заявки-Анкети, яку клієнт мав би заповнити для отримання кредиту, а також доказів перерахування коштів на рахунок відповідача.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред'явлення будь-якої вимоги.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у матеріалах справи «Заявки-Анкети» свідчить про відсутність волевиявлення відповідача. У системі електронного дистанційного кредитування створення заявки є проміжним технічним етапом, що передує формуванню тексту договору. Кінцеве ж волевиявлення та згода позичальника з усіма істотними умовами беззаперечно фіксуються підписанням безпосередньо Договору № 8794474 та Паспорта споживчого кредиту за допомогою одноразового ідентифікатора 114564.
Судом встановлено, що 23.11.2024 між сторонами було укладено договір № 8794474 в електронній формі. За умовами пункту 4.4 цього договору ідентифікація та верифікація позичальника здійснюється за допомогою Системи BankID НБУ. Суд першої інстанції правильно звернув увагу на вказану умову угоди, проте помилково зажадав від позивача надання окремих технічних доказів проходження відповідачем такої ідентифікації, безпідставно поставивши під сумнів факт її волевиявлення.
У цьому контексті суд першої інстанції залишив поза увагою положення статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. У системі дистанційного кредитування сам факт успішного проходження верифікації (зокрема через систему BankID), генерації одноразового ідентифікатора 114564, надісланого на фінансовий номер телефону, та подальшого підписання ним електронного договору створює неспростовну презумпцію того, що ці дії вчинені саме власником зазначених даних. Підписання договору одноразовим ідентифікатором повністю відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до власноручного підпису та є належним підтвердженням волевиявлення особи на набуття цивільних прав та обов'язків (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19).
Враховуючи дію презумпції правомірності правочину, саме на відповідача покладався тягар доведення того, що її персональними даними в системі BankID чи мобільним телефоном несанкціоновано скористалася інша особа. Оскільки відповідач таких доводів не навела та не оспорювала факт укладення угоди, брак проміжних технічних роздруківок (заявок-анкет чи логів авторизації) не може тлумачитися судом як недоведеність ідентифікації.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що договір є укладеним, волевиявлення відповідача було вільним, а факт виникнення кредитних правовідносин належним чином підтверджується сукупністю наявних у справі доказів.
Щодо висновку суду про відсутність доказів перерахування коштів, колегія суддів зазначає таке.
Позивачем на підтвердження перерахунку коштів відповідачу приєднано до позовної заяви довідку фінансової установи (оператора платіжної системи) - ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» за вих. № КД-000028672/ТНПП від 14.05.2025 в якій зазначено про завершення наступної платіжної операції: дата 23.11.2024; номер платежу b509af8c-8c6b-4600-9ef6-916013faac77; 17000,00 грн; отримувач Омелян Василина - ЕПЗ номер НОМЕР_1 , відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (а.с. 44).
Стаття 31 Закону України «Про платіжні послуги» зобов'язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (частина 4 для платника, частина 5 для отримувача, а також частина 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.
Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.
Відповідно до п. 10 Постанови Правління НБУ № 113 від 03.11.2021 «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику...», прямо передбачено можливість використання у договорах та супровідних документах номера електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (маскований номер картки).
За своєю правовою природою та змістом довідка ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000028672/ТНПП від 14.05.2025, яка засвідчена кваліфікованим електронним підписом, є звітом платіжного оператора, складеним із дотриманням вимог Закону України «Про платіжні послуги». Відомості, відображені у цьому документі, є належним доказом успішного завершення платіжної операції за вказаними реквізитами.
Оскільки маскований номер електронного платіжного засобу отримувача, відображений у звіті, повністю збігається з реквізитами банківської картки відповідача, вказаними у кредитному договорі, цей документ беззаперечно доводить факт зарахування коштів. При цьому суд враховує, що вказана картка була безпосередньо надана та верифікована самою відповідачкою під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.
З огляду на викладене, сукупність досліджених судом доказів у їх взаємозв'язку повністю підтверджує як факт належної ідентифікації клієнта у визначений електронним договором спосіб, так і реальне виконання кредитодавцем свого обов'язку щодо передачі кредитних коштів у власність позичальника.
Щодо розміру заборгованості колегія суддів виходить з наступного.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 8794474 від 23.11.2024 станом на 12.02.2025 заборгованість відповідача становить: 17 000 грн - тіло кредиту; 49,3 грн - проценти, 8 500 грн - проценти за понадстрокове користування; 2 245,70 - комісія.
Доказів виконання зобов'язання відповідачем не надано.
Щодо вимог позивача в частині стягнення заборгованості за понадстрокове користування кредитом у розмірі 8 500,00 грн, колегія суддів виходить із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та розрахунку заборгованості, сторонами було узгоджено строк кредитування терміном на 30 днів (до 22.12.2024 включно). Протягом цього строку діяла процентна ставка у розмірі 0,01 % на день, що є платою за правомірне користування грошовими коштами згідно зі статтею 1048 ЦК України.
Колегія суддів наголошує на усталеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду (постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16), згідно з якою право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти як плату за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку. Після настання терміну повернення коштів (23.12.2024) характер правовідносин змінюється з регулятивних на охоронні.
З аналізу розрахунку вбачається, що з першого дня прострочення (23.12.2024) позивачем почала застосовуватися підвищена процентна ставка у розмірі 5,00 % на день під назвою «понадстрокове користування». Колегія суддів зазначає, що таке нарахування за своєю правовою суттю не є платою за правомірне користування, а виступає мірою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України), оскільки його застосування обумовлене виключно фактом прострочення виконання зобов'язання.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи, що «понадстрокове користування» за ставкою 5,00 % на день за своєю правовою природою є формою відповідальності за прострочення, що виникло в період дії воєнного стану, нарахування вказаної суми у розмірі 8 500,00 грн прямо суперечить імперативним вимогам закону. Таким чином, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Зважаючи на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване заочне рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованості в загальному розмірі 19 295,00 грн, яка складається з 17 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 49,30 грн - заборгованості за процентами за правомірний строк користування позикою та 2 245,70 грн - заборгованості за комісією.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних частково (69,41%), тому у відповідності до положення ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 2 101,73 грн (3 028 х 69,41%) (а.с. 15) та за подання апеляційної скарги у розмірі 2 522,08 грн (3 633,60 х 69,41%) грн (а.с. 103), що разом становить 4 623,81 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, здійснених позивачем.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З метою отримання професійної правничої допомоги ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в особі директора ОСОБА_2 уклало з Адвокатським об'єднанням «Правовий курс» Договір № 0924-1 про надання правової допомоги від 02.09.2024, за яким адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язання надати клієнту юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до пункту 4.1. Договору, за надання правової допомоги у відповідності до положень договору клієнт оплачує об'єднанню винагороду за підготовку та направлення/подачі позовної заяви або апеляційної скарги в розмірі 7 100.
Відповідно до акту № 5 приймання - передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 0924-1 від 02.09.2024, послуги з правничої допомоги надані об'єднанням виконано якісно і в повному обсязі та сплачено винагороду в розмірі 7 100 грн.
На підтвердження понесення позивачем в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 66); договір про надання правничої допомоги № 0924-1 від 02.09.2024 (а.с. 50-54); акт № 5 приймання - передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 0924-1 від 02.09.2024 в розмірі 7 100 грн (а.с. 59-60).
Враховуючи рівень складності та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг та виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає, що понесені витрати є співмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заперечень щодо їх розмірі від відповідача не надійшло.
Водночас, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, ураховуючи принцип пропорційність витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4 928,11 грн (7 100 х 69,41%).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» задовольнити частково.
Заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 08 жовтня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ЄДРПОУ 39861924) заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8794474 від 23.11.2024 у розмірі 19 295,00 грн (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень 00 копійок), із яких: заборгованість за тілом кредиту - 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок); заборгованість за відсотками - 49,30 грн (сорок дев'ять гривень 30 копійок); заборгованість за комісією - 2 245,70 грн (дві тисячі двісті сорок п'ять гривень 70 копійок).
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ЄДРПОУ 39861924) судові витрати із судового збору у розмірі 4 623,81 грн (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 81 копійка) та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 928,11 грн (чотири тисячі дев'ятсот двадцять вісім гривень 11 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов