22 травня 2026 року м. Київ
Справа № 757/912/20-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/142/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Сенюти В.О. 14 листопада 2023 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
У грудні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Печерського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 21 112 621,88 грн і 3 942818,51 грн, а також витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 14850933,90 грн та 3 % річних у сумі 1270670,32 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 9605 грн.
12 травня 2026 року ОСОБА_1 подала на вказане рішення апеляційну скаргу, до якої долучила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Клопотання обґрунтовано тим, що після ухвалення 14 листопада 2023 року рішення у справі відбулися обставини, які об'єктивно унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги.
Вказано, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак лише 18 березня 2026 року ОСОБА_1 було залучено до участі у справі як правонаступника померлої сторони. До моменту вирішення питання про правонаступництво вона не мала процесуального статусу учасника справи, а відтак була позбавлена можливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду.
У зв'язку з цим вважає підстави пропуску строку поважними та просить його поновити.
Дослідивши матеріали справи та вивчивши подану апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника відповідача, необхідно відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Таким чином, для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є лише дві підстави, які скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначено не було.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.
Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Чинний ЦПК України обмежує дискреційні повноваження апеляційного суду стосовно часу поновлення строків на оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
В порядку визначеному ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Як вбачається із матеріалів справи у грудні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
14 листопада 2023 року за результатами розгляду справи Деснянським районним судом м. Києва було ухвалено рішення (т.1, а.с.209-245).
10 січня 2024 року за підписом ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу на вищезазначене рішення суду. Під підписом позивача було зазначено прізвище ОСОБА_1 як представника за довіреністю та підпис вказаної особи. (т.1, а.с.240-242).
Ухвалами Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду (т.2, а.с. 3-4).
Під час розгляду справи в судовому засіданні 06 червня 2024 року на стадії допуску ОСОБА_1 до розгляду у справі було з'ясовано, що до апеляційної скарги долучена копія довіреності від 03 вересня 2005 року, посвідчена державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Новицькою Р.М., згідно з якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 діяти в її інтересах (т.1 а.с.243)
Однак з огляду на те, що справа не віднесена до категорії малозначних, а ОСОБА_1 не є адвокатом, на підставі положень ст. 60 ЦПК України у допуску до розгляду справи їй було відмовлено. (т.2 а.с.45)
Після тривалого з'ясування апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 померла - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто її правоздатність припинились, а подання від її імені апеляційної скарги суперечить положенням ст. 25 ЦК України. Тобто надана ОСОБА_1 довіреність від 03 вересня 2005 року, посвідчена державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Новицькою Р.М. припинила свою дію.
Станом на час відкриття апеляційного провадження суду не були надані про припинення правоздатності позивача та правонаступництва ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 16 квітня 2026 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - закрито.
Залучено ОСОБА_1 в якості правонаступника позивача у справі ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. (т.3, а.с. 42-45, 55).
Із цього слідує висновок про те, що ОСОБА_1 поза розумним сумнівом була обізнана про розгляд справи та ухвалення 14 листопада 2023 року рішення судом першої інстанції, так як 10 січня 2024 року нею як представником від імені ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу.
Посилання на те, що вона не могла оскаржити рішення суду як учасник справи до моменту її залучення до розгляду у справі є безпідставними, оскільки, положення процесуального закону вказують на можливість здійснювати правонаступництво на будь-якій стадії судового розгляду.
Положення частини 2 статті 358 ЦПК України не обмежено застосовується до учасників справи, натомість вказують, що незалежно від поважності причин річного строку на оскарження рішення, апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
За таких умов, слід дійти висновку, що виняткових підстав для поновлення строку, передбачених пунктами 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України, правонаступником позивача не наведено, а сама по собі поважність причин пропуску строку не підлягає оцінці судом з урахуванням пропуску нею строку на апеляційне оскарження понад рік з дня складання повного тексту оскаржуваного рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц, де ОСОБА_4 вказала, що встановлений ч. 2 ст. 358 ЦПК України річний строк апеляційного оскарження, при відсутності винятків, є присічним і поновленню не підлягає. Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними встановленні державами обмеження щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України від 21 жовтня 2010 року).
Така ж позиція щодо неможливості поновлення встановленого ч. 2 ст. 358 ЦПК України присічного річного строку апеляційного оскарження, за відсутності передбачених цією нормою винятків, сформована у цілому ряді рішень Верховного Суду, зокрема: від 24 грудня 2020 року у справі № 333/7054/16-ц, від 24 грудня 2020 року у справі № 761/22804/15-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 2-11205/10, від 16 грудня 2020 року справі № 2-4247/11.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «U№io№ Alime№taria Sa№ders S.A. v. Spai№» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи вищевказані норми процесуального законодавства та фактичні обставини справи, практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів виходить із того, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі положень частини другої статті 358 ЦПК України, адже апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, та скаржником не підтверджено наявності виняткових підстав для поновлення строку, передбачених пунктами 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, суд
У відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: С.М. Верланов
Н.В. Поліщук