21 травня 2026 року м. Київ
Справа №363/836/25
Апеляційне провадження №22-ц/824/1860/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Дьоміної О.П. 30 червня 2025 року в м. Вишгород,
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором за №00-10483215 від 03 грудня 2023 року у розмірі 36073,8 грн, яка складається з: 6615 грн - заборгованості за тілом кредиту та 29458,8 грн - заборгованості за відсотками, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі - 2422,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 7000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 грудня 2023 року ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії за №00-10483215 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - https://kachay.com.ua/ та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Після цього добровільно, без примусу чи тиску, відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Первісним кредитором здійснено ідентифікація/верифікація відповідача у спосіб, передбачений Постановою НБУ за №107 від 28 липня 2020 року «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації клієнта.
Таким чином ТОВ «Качай гроші», перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання договору, перевірило не лише особисті дані відповідача, з метою його ідентифікації, а і платіжну картку, а саме приналежність платіжної картки саме позичальнику. Згідно з Правилами, до укладення договору про споживчий кредит, позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надається паспорт споживчого кредиту. Позичальник ознайомлюється із запропонованими в паспорті споживчого кредиту умовами кредитування та у разі згоди із ними, підписує його, шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Одноразовий ідентифікатор - 43182 відправлено 03 грудня 2023 року о 02:35:38 на номер телефону НОМЕР_1 відповідача та введено ним 03 грудня 2023 року о 02:35:57.
Введення позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням договору, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». При цьому, приймаючи умови договору, відповідач підтвердив, що йому в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» 2001 року, що був чинним на момент укладання цього договору, ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ознайомлений зі змістом ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» та з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Качай гроші», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті https://kachay.com.ua/ (розділ 7 кредитного договору).
Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відразу після вчинених дій відповідача, 03 грудня 2023 року ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» ініціювало переказ коштів згідно договору за №00-10483215 від 03 грудня 2023 року безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку за НОМЕР_5, що в свою чергу, є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Качай Гроші». Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується повідомленням від 09 вересня 2024 року з відміткою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» та додатком до нього.
22 січня 2024 року ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу за №22-01/2024 згідно умов якого, ТОВ «Макс Кредит» відступлено право грошової вимоги, зокрема, до відповідача за кредитним договором за №00-10483215 від 03 грудня 2023 року.
16 серпня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та позивач уклали договір факторингу за №16082024-МК/ЕЙС згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором за №00-10483215 від 03 грудня 2023 року. В ході передачі прав вимоги за факторинговим договором, право вимоги за договором за №00-10483215 від 03 грудня 2023 року перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в загальному розмірі 36073,8 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії за №00-10483215 від 03 грудня 2023 року у загальному розмірі 21 460 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 441 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 2000 грн.
Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 був ініціатором укладання кредитного договору, звернувся до ТОВ «Качай Гроші», зазначив бажаний розмір споживчого кредиту, надав необхідні для укладання договору особисті дані, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані. Договір кредитної лінії за №00-10483215 від 03 грудня 2023 року містить усі реквізити відповідача, в тому числі паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання, мобільний номер телефону, рахунку позичальника, а також інформацію щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовим ідентифікатором - 43182, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, тому договір вважається укладеним.
Крім того, відповідачем при запереченні проти позову з тих підстав, що зазначений кредит міг отримати інший, не надано доказів звернення до правоохоронних органів, у разі здійснення будь-якою особою шахрайських дій щодо укладення кредитного договору. Кредитний договір є чинним, укладеним з дотриманням вимог законодавства, а доводи відповідача про його нікчемність є безпідставними та не підтверджені належними і допустимими доказами.
На підставі викладеного суд першої інстанції зробив висновок про обґрунтованість стягнення з відповідача фактичного отриманих ним грошових коштів в розмірі 6300 грн. Однак суд вказав на те, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити за якою саме відсотковою ставкою нараховувалась сума відсотків, в розрахунку прослідковується тільки період такого нарахування. Таким чином, за період з 03 грудня 2023 року по 31 липня 2024 рік (в межах дії кредитного договору) позивач, виходячи з розміру кредиту 6300 грн, мав право для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 63 грн на день (1%), а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за вказаний вище термін, право на стягнення яких має позивач, складає 15160 грн (240 днів * 240 грн).
З урахуванням наведеного суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача, на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6300 грн та нарахованих відсотків у розмірі - 15160 грн, а всього - 21 460 грн.
Не погодився із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що не укладав з позивачем жодних договорів, не контактував з ним, не ініціював жодних відносин, не брав у нього кошти, а позивач не перераховував коштів відповідачу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що 03 грудня 2023 о 02:35 дійсно отримав на власну банківську карту суму 6300 грн. Хто і чому вислав йому ці кошти скаржнику невідомо. В переказі не було вказано відправника коштів, а також призначення платежу, тому неможливо було ідентифікувати, хто був відправником цих коштів і на підставі чого відповідач отримав ці кошти.
Посилається на те, що не підписував договір кредитної лінії №00-10483215, з ним не погоджувались умови цього договору, він не мав намірів його укладати на умовах, які зазначені в договорі, долученому позивачем до позову.
Вважає, що договір кредитної лінії №00-10483215 містить ознаки недійсності (нікчемності), оскільки у відповідача було відсутнє волевиявлення на укладання вказаного правочину, а також він не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».
Звертає увагу, що матеріали справи не містять належних і допустимих відомостей про те, що відповідач користувався одноразовим ідентифікатором, а тим більше власноручно його вводив.
Окрім цього, відповідач не був ініціатором укладення Договору кредитної лінії №00-10483215, не звертався до ТОВ «Качай Гроші», не зазначав бажаного розміру споживчого кредиту, не надавав йому своїх особистих даних.
Посилається на те, що надходження коштів на картку відповідача не є підставою для відповідача звертатися до правоохоронних органів щодо шахрайських дій.
Крім того, позивач подав до суду розрахунок заборгованості (складається з двох частин), відповідно до якого, починаючи з 03 грудня 2023 року (день «укладення» договору) він нараховував відсотки до 27 травня 2024 року, тобто за 171 день, натомість суд, здійснив розрахунок заборгованості відповідача за 240 днів, тобто за період, за який позивач не стягував заборгованість.
Звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував доводів відповідача про те, що ТОВ «ФК «Ейс» не довів переходу права вимоги за Договором кредитної лінії №00-10483215, що було його процесуальним обов'язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, не надавши суду відповідних письмових доказів.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача за змістом вказував, що відповідачем не спростовано жодними доказами факт підписання договору та отримання коштів. При цьому зазначено, що на ім'я відповідача у АТ КБ «ПриватБанк» емітовано карту № НОМЕР_2 на яку 03 грудня 2023 року зараховано 6300 грн.
Доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та просить відмовити у її задоволенні, а рішення районного суду залишити без змін.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи..
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до змісту апеляційної скарги, рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 03 грудня 2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії за №00-10483215. Сума кредитного ліміту (сума кредиту) складає: 6300 гривень. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 240 календарних днів. За умовами договору, сума кредиту 6300 грн перераховується кредитодавцем на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 . Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю (дата повернення кредиту) «30» липня 2024 року. Вказаний кредитний договір підписаний шляхом введення позичальником одноразового ідентифікатора - 43182. (а.с. 13-17)
03 грудня 2023 року ОСОБА_1 також підписано паспорт споживчого кредиту, яким передбачені основні умови кредитування (а.с. 23-24).
З довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 03 грудня 2023 року о 02:35:38 на номер мобільного телефону НОМЕР_4 направлено одноразовий ідентифікатор - 43182, яким підписано кредитний договір (а.с. 25-26).
З інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» за №204/09 від 09 вересня 2024 року та додатків до неї вбачається перерахування коштів у розмірі 6300 грн на картку № НОМЕР_3 , яка зазначалась ОСОБА_1 під час укладення договору (а.с. 27-30).
З виписки з особового рахунку за кредитним договором за №00-10483215 та детального розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за №00-10483215 від 03 грудня 2023 року, станом на 02 січня 2025 року (включно) складає 36073,80грн та складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6615 грн; прострочена заборгованість за комісією - 0,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами - 29458,80 грн. (а.с. 34-36).
Також долучено до справи детальний розрахунок заборгованості (а.с. 35-36)
22 січня 2024 року ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу за №22-01/2024, згідно умов якого, ТОВ «Макс Кредит» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором за №00-10483215 від 03 грудня 2023 року (а.с. 37-48).
ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» також підписали акт приймання-передачі від 22 свіня 2024 року реєстр божників (а.с. 45, 46 на звороті-48)
16 серпня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу за №16082024-МК/ЕЙС, згідно умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором за №00-10483215 від 03 грудня 2023 року (а.с. 49-61).
З інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку за № НОМЕР_2 . Відповідно до виписки по картці за період 03 грудня 2023 року відбулося зарахування кредитних коштів у розмірі 6300 грн. (а.с. 97-99).
Вирішуючи питання щодо укладеності кредитного договору в електронній формі, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у цивільній справі № 524/5556/19: "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено…".
Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.
Суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків. (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/6483/17 (провадження № 61-14432св19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)).
Окрім цього, положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З наведених обставин справи вбачається, що договір кредитної лінії за №00-10483215 від 03 грудня 2023 року підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «43182» згідно ч.ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію". На переконання колегії суддів, доданими до позову документами, підтверджуються існування між сторонами кредитних відносин.
Доказів того, що договір був укладений не відповідачем, враховуючи, що в даному договорі наявні його персональні дані, такі як серія паспорта, дата його видачі, РНОКПП, суду не надано.
При цьому в договорі відповідачем особисто зазначено номер картки НОМЕР_3 , для перерахування кредитних коштів і відповідно до встановленої судом інформації була видана на ім'я саме ОСОБА_1 .
Кредитний договір та договори факторингу не оскаржувалися, відповідно є чинними і правомірними.
За умовами укладеного сторонами договору ТОВ «Качай гроші» надало відповідачу суму кредиту 6300 грн, а останній зобов'язався повернути гроші у повному обсязі протягом 240 днів до 30 липня 2024 року.
З інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку за № НОМЕР_2 . Відповідно до виписки по картці 03 грудня 2023 року відбулося зарахування кредитних коштів у розмірі 6300 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не підписував договір кредитної лінії №00-10483215 та вважає, що він має ознаки недійсності (нікчемності), оскільки було відсутнє волевиявлення на укладання вказаного правочину, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи містять належні докази, які підтверджують протилежне. До того ж відповідач сам вказав картку на яку йому було перераховано кошти в розмір 6300 грн й матеріалами справи вказана обставина підтверджена. Доводи відповідача про безпідставність зарахування сум на його карту критично оцінюються апеляційним судом, оскільки після їх отримання відповідачем не було вчинено жодних дій для з'ясування їх походження.
Таким чином сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Наведене у сукупності вказує на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, первісним кредитором виконаний обов'язок щодо надання коштів, а відповідачем вказане не спростовано.
З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач не сплатив жодного платежу за кредитним договором.
Колегія суддів зауважує, що позивачем було заявлено розмір кредиту в сумі 6615 грн, що включав у себе одноразову комісію в розмірі 315 грн. Однак судом її не було стягнуто з відповідача і в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується сторонами у справі. Тому визначена судом першої інстанції сума заборгованості у розмірі 6300 грн залишається незмінною.
Віршуючи позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом варто зазначити наступне.
Відповідно до п. 1.4 договору сторонами визначений тип процентної ставки - фіксована.
Стандартна процента ставка складає 2,80 (два цілих 8 десятих) % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього договору (за виключенням строку кредитування, коли клієнт має право на використання зниженої процентної ставки - у разі якщо така знижена процентна ставка передбачена договором) (п.п. 1.4.1 договору).
Знижена процентна ставка становить 1,4 (один цілих 4 десятих) % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за рекомендованою датою погашення процентів, визначеною п. 1.3.1. даного договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 30 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту) протягом строку кредитування, зазначеного в пункту 1.3. цього договору (п.п. 1.4.2 договору).
Районний суд стягуючи відсотки вважав, що за період з 03 грудня 2023 року по 31 липня 2024 рік (в межах дії кредитного договору) позивач, виходячи з розміру кредиту 6300 грн мав право для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 63 грн. на день (1%), а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за вказаний вище термін, право на стягнення яких має позивач, складає 15160 грн. (240 днів * 240 грн.).
Зі змісту статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" вбачається, що законодавець чітко розмежував та водночас пов'язав між собою такі категорії, як реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача. Так, частиною першою цієї статті визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, а частиною другою передбачено, що для цілей обчислення як реальної річної процентної ставки, так і денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
Денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.
Отже, для цілей обчислення денної процентної ставки, як і для цілей обчислення реальної річної процентної ставки, визначаються загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (пункт 4 частини першої статті 1 Закону).
Таким чином законодавець прямо вказує на необхідність розрахунку денної процентної ставки саме в залежності від загальної вартості кредиту, яка включає в це процентне значення не тільки відсотки за користування кредитними коштами, але й комісії та інші платежі. Фактично законодавець визначає, що денна процентна ставка це всі загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом , які виражаються у відсотках від наданого тіла кредиту, і вводить законодавчі обмеження на розмір цього проценту, тобто вводить обмеження на суму яку позичальник має сплачувати щодня за користування кредитними коштами, у прямій залежності від тіла наданого йому кредиту.
Водночас законодавець імперативно встановив, що загальні витрати за споживчим кредитом, у тому числі проценти за користування кредитом, повинні бути розраховані кредитодавцем таким чином, щоб максимальний розмір денної процентної ставки не перевищував 1 %.
Орієнтовна загальна вартість кредиту за договором була визначена сторонами договору у 46305 грн та включає у себе усі витрати споживача, строк користування кредитом визначений 240 днів, а останнім днем визначено 30 липня 2024 року.
Беручи до уваги формулу розрахунку денної процентної ставки (ДПС) наведену у ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (розрахунок: ЗВСК 46305/ ЗРК 6300/ t 240 днів *100% =0,030), колегія суддів приходить до висновку, що застосований позивачем розмір стандартної процентної ставки для розрахунку процентів по кредиту не перевищує максимальний розмір (1%) денної процентної ставки, визначеної у цій нормі законодавства.
Таким чином судом першої інстанції не враховано, що відповідно кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 46305 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом. У частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Тобто, кредитор мав право нараховувати відсотки в межах строку кредитування і це право, виходячи з умов договору факторингу, перейшло до позивача, як до нового кредитора.
Касаційний суд також неодноразово звертав увагу на принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанови Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, 21 червня 2023 року у справі № 757/42885/19-ц , 23 листопада 2023 року у справі № 466/725/20)
Отже враховуючи, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним у розмірі 15160 грн, апеляційну скаргу подано відповідачем, позивач не оспорював визначений районним судом розмір стягнутої заборгованості по відсоткам, апеляційний суд не може погіршувати становище скаржника, а відтак, визначена судом першої інстанції сума заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 15160 грн не підлягає зміні.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне вирішення справи по суті спору.
Ураховуючи встановлені судом обставини та норми права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук