Справа № 756/9285/24
Апеляційне провадження
№ 33/824/231/2025
17 січня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Фогеля Володимира Володимировича на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року (суддя Жук М.В.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
установив:
постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605грн 60коп.
Постановою судді визнано доведеним, що 6 липня 2024 року о 23год. 10хв. по проспекту Оболонському, 10-В у місті Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai i30, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Фогель В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Фогель В.В. зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 824994 від 6 червня 2024 року містить виправлення, а саме дати події та складання протоколу «06» виправлено на «07». Крім цього, зі змісту протоколу чітко не вбачається, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем Hyundaii30, д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки в протоколі зазначено просто «водій».
Також, адвокат Фогель В.В. посилається на те, що час складання протоколу про адміністративне правопорушення зазначено 23 год. 10 хв., тоді як з його змісту вбачається, що «водій» керував автомобілем Hyundaii30, д.н.з. НОМЕР_2 , теж о 23 год. 10 хв., тобто безпосередньо в момент складання цього протоколу. У такий самий час складено і направлення ОСОБА_1 на огляд до лікаря-нарколога, при цьому з бодікамери працівника поліції вбачається, що вже о 22 год. 54 хв. ОСОБА_1
спілкувався з ними та нікуди не їхав.
Крім цього, адвокат Фогель В.В. звертає увагу на те, що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що також свідчить про відсутність у нього ознак алкогольного сп'яніння, про які поліцейські зазначили в протоколі.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Фогеля В.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, переглянувши відеозапис досліджуваних подій, вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення
та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як передбачено ст. 251 КУпАП.
Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду матеріалів справи за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , в
повній мірі не дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не підтверджується належними доказами.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 824994 від 6 червня (липня) 2024 року, в цей день о 23 год. 10 хв. на проспекті Оболонському у місті Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai i30, д.н.з. НОМЕР_2 ,з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамери 474393, 472092, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачене відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (с.с.1).
Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що він містить виправлення у даті його складання та в описовій частині протоколу, де викладено обставини його складання, а саме виправлено місяць складання цього протоколу з «06» на «07».
При цьому, до протоколу додано направлення ОСОБА_1 на огляд до лікаря-нарколога у КНМКЛ «Соціотерапія», де зазначена дата - 6 червня 2024 року, без виправлень (с.с.2).
У судове засіданні в суді апеляційної інстанції викликався працівник поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення - інспектор 2 взводу 4 роти 3 батальйону полку 1 УПП в місті Києві ДПП лейтенант поліції Захарченко В.Р. (с.с.89) для надання пояснень з приводу наявних виправлень у протоколі про адміністративне правопорушення та обставин його складання, однак у судове засідання він не з'явився, причини неявки апеляційному суду не повідомив.
З долученого до матеріалів справи відеозапису «824994» (с.с.5) вбачається, що на бодікамерах працівників патрульної поліції встановлена дата «06/07/2024»
Водночас, під час ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення, працівник поліції зазначає дату «06.06.2024» (17:35 хв. відеозапису).
ОСОБА_1 ставить свій підпис у протоколі про адміністративне правопорушення, на виданому йому направленні на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у КНМКЛ «Соціотерапія» (18:15 хв. відеозапису).
Статтею 254 КУпАПвстановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Апеляційний суд констатує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 824994 містить виправлення у датах, які будь-яким чином не посвідчені.
Відповідно до пункту 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
З переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що поліцейський під час ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення озвучив дату його складання «06.06.2024», при цьому у присутності ОСОБА_1 будь-які виправлення у протокол не вносились.
Також, адвокатом Фогелем В.В. долучено до матеріалів справи копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 824994, яка була надана працівниками поліції ОСОБА_1 після його складання, з якого не вбачається наявності будь-яких виправлень, а дата зазначена «06.06.2024» (с.с.71).
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що виправлення у примірник протоколу про адміністративне правопорушення, що був направлений до суду, були внесені працівниками поліції вже після ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом, що є грубим порушенням вимог Інструкції.
Місцевий суд на вказані обставини під час розгляду справи уваги не звернув.
Частиною 1 статті 9 КУпАПвизначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до приписів п. п. 1.3, 1.4 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. При цьому, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці правила.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР України).
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 Інструкції).
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції).
За змістом статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Пунктом 6 Порядку визначено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.
Згідно пункту 7 Порядку поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Відповідно до пункту 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З переглянутого у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки (2:15 хв. відеозапису), однак виявив бажання пройти огляд у лікаря-нарколога самостійно (2:20 хв. відеозапису).
При цьому, працівник поліції під час спілкування з ОСОБА_1 неодноразово наголошував на тому, що той може пройти огляд у лікаря-нарколога самостійно, в порядку самозвернення, на підставі виписаного поліцейськими направлення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дійсно звернувся до КНП «Бориспільська БЛІЛ», де 7 липня 2024 року о 10:30 год. здав кров для проведення лабораторного дослідження, за результатами якого був складений висновок експертного дослідження № 326 від 10 липня 2024 року, згідно якого у крові ОСОБА_1 не виявлений метиловий, етиловий спирти, а також пропілів, бутиловий, аліловий спирти та їх ізомери (с.с.42-43).
Разом з цим, такий огляд був проведений у порушення приписів ч. 4 ст. 266 КУпАП, відповідно до яких огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться у присутності поліцейського та не звільняє від відповідальності за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що дії працівника патрульної поліції, який повідомив ОСОБА_1 про його право самостійно пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння без присутності працівників поліції на підставі виданого йому направлення, сформували у ОСОБА_1 хибну уяву про можливість відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, що не потягне за собою відповідальності у разі самостійного звернення для проходження такого огляду та отримання негативного результату.
При цьому, працівниками поліції не було роз'яснено ОСОБА_1 , що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у присутності працівників поліції є самостійним складом адміністративного правопорушення, і самостійне звернення до лікаря для огляду на стан сп'яніння не звільняє від відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у присутності працівника поліції.
Наведене, унеможливлює зробити висновок про добровільність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, вищезазначені дії працівників поліції були спрямовані не на усунення та припинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , як того вимагають вимоги Закону України «Про Національну поліцію», а навпаки на вчинення дій з метою вчиненням останнім адміністративного правопорушення та складанням на нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у
цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
На вказані обставини не звернув увагу суддя першої інстанції, зробивши передчасний висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції ( рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року, «Лауко проти Словаччини» від 2 вересня 1998 року).
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Оболонського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, оскільки в його діях склад адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в справі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з того, що у результаті апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження в справі щодо нього в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись статтями 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Фогеля Володимира Володимировича задовольнити.
Постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з недоведеністю вини останнього.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Рейнарт