справа № 166/496/26
провадження № 2/166/407/26
категорія: 38
іменем України
25 травня 2026 року с-ще Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Cвистун О.М., з участю секретаря Омелько Н.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача Міньковська А.В. звернулася у суд із даним позовом, який мотивує тим, що 10 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ірбіс" (далі - ТОВ "ФК "Ірбіс") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10161326 (далі - Кредитний договір), за умовами якого відповідачу перераховані грошові кошти на картковий рахунок у сумі 5000 грн.
Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання, внаслідок чого 01 вересня 2025 року між ТОВ "ФК "Ірбіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" (далі - ТОВ "ФК "Позика") укладено договір факторингу № 01092025/1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором. Відповідно до договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 сума боргу відповідача перед ТОВ "ФК "Позика" становить 17500 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн, заборгованість за відсотками - 12500 грн.
Просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17500 грн, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн.
Ухвалою суду від 26.03.2026 справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та призначено судовий розгляд на 27 квітня 2026 року.
Ухвалою від 27.04.2026 відкладено судовий розгляд на 21 травня 2026 року.
Призначений на 21 травня 2026 року судовий розгляд відкладено на 25 травня 2026 року через тимчасову непрацездатність головуючої.
Поштові відправлення, надіслані за зареєстрованим місцем проживання відповідача, у яких містились копії ухвали від 26.03.2026, двічі повернуто до суду неврученими через відсутність адресата за вказаною адресою.
За наведних обставин, суд уважає, що за правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідачеві вручена ухвала від 27.04.2026, якою встановлено строк для подання відзиву.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з таких підстав.
Судом установлено, що 10 листопада 2021 року між ТОВ "ФК "Ірбіс" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора - 911887.
Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору ТОВ "ФК "Ірбіс" надає ОСОБА_2 кредит в розмірі 5000 грн 00 коп., з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору.
Пунктом 3.2 Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом клієнт зобов'язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього договору: пільговий період - 20 календарних днів з 10.11.2021 по 30.11.2021, пільгова процентна ставка - 2%; стандартний період - 70 календарних днів з 01.12.2021 по 08.02.2022, стандартна процентна ставка - 3%.
Згідно з п. 4.1 Кредитного договору передбачено, що видача (надання) Товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом в особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.
Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору клієнт зобов'язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані закредитом до 08.02.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.
Цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 08.02.2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов'язань за цим договором (п. 11.1 Кредитного договору).
На виконання умов Кредитного договору ТОВ "ФК "Ірбіс" 10 листопада 2021 року перераховано грошові кошти в сумі 5000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , вказану відповідачем, що підтверджується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" № 3152_251024113210 від 24.10.2025.
Згідно з долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості за Кредитним договором у відповідача перед ТОВ "ФК "Ірбіс" станом на 01 вересня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 17500 грн, з яких: 5000 грн - тіло кредиту, 12500 грн - відсотки за користування кредитом.
01 вересня 2025 року між ТОВ "ФК "Ірбіс" та ТОВ "ФК "Позика" укладено договір факторингу № 01092025/01, згідно з умовами якого ТОВ "ФК "Ірбіс" зобов'язується відступити ТОВ "ФК "Позика" права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а останнє зобов'язується їх прийняти та сплатити ТОВ "ФК "Ірбіс" суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 ТОВ "ФК "Ірбіс" відступило ТОВ "ФК "Позика" право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 10161326 від 10.11.2021 в сумі 17500 грн, з яких 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12500 грн - заборгованість за відсотками.
Таким чином, наданий представником позивача копії договору факторингу та витягу реєстру права вимоги є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги до позивача у спірних правовідносинах.
Установлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 5000 грн, правові підстави для нарахування відсотків протягом погодженого сторонами 90-денного строку дії договору в сумі 12500 грн, відсутність будь-яких платежів зі сторони відповідача на погашення кредитної заборгованості перед первісним кредитором та позивачем, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ "ФК "Позика" заборгованості за Кредитним договором у загальній сумі 17500 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідачки на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп.
Щодо вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5500 грн суд зазначає таке.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026, укладений між ТОВ "ФК "Позика" та ФОП Лівак І.І.; додаткову угоду № 10161326 до договору про надання правничої допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026; копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 841 від 22.07.2016; акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ФК "Позика" щодо стягнення кредитної заборгованості від 16.02.2026, відповідно до яких адвокатом Лівак І.М. надано позивачу правову допомогу щодо стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором на загальну суму 5500 грн.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.
Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн, загалом 5662 грн 40 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 629, 1048-1050, 1077 ЦК України, суд
ухвалив :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 10161326 від 10 листопада 2021 року в розмірі 17500 (сімнадцять тисяч п'ятсот) гривень, з яких тіло кредиту - 5000 (п'ять тися) гривень, відсотки за користування кредитом - 12500 (дванадцять тисяч п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" 2662 (дві тисячі шістсот шістдеся дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційних скарг у 30-денний строк із дня складення рішення.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика", код ЄДРПОУ 39493634, юридична адреса: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1 Київської області;
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Ратнівського
районного суду О.М. Свистун