25 травня 2026 р. Справа № 440/832/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: П'янової Я.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 12.03.26 по справі № 440/832/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.12.2025 № 163750010968 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.07.1978 року, а саме: 02.07.1978 по 15.09.1978; з 01.03.1979 по 23.07.1979; з 15.08.1979 по 24.11.1979; з 05.12.1979 по 31.07.1996 у повному обсязі, 01.08.1996 по 15.03.2001 у повному обсязі, з 22.03.2001 по 25.11.2003;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування". Станом на час звернення із заявою про призначення пенсії їй виповнилось 65 років, 7 місяців. До часу звернення із заявою про призначення пенсії вона не отримувала пенсію, та не перебувала на обліку у Пенсійному фонді, як особа, яка має право на отримання пенсії. Її заява про призначення пенсії була направлена для розгляду по екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №163750010968 від 17.12.2025 їй відмовлено у призначенні пенсії відповідно ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відмова мотивована тим, що позивач не має необхідного стажу для призначення пенсії. Відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії зазначив, що позивач має загальний трудовий стаж 8 років 4 місяці 27 днів. До рішення відповідачем наданий розрахунок врахованого ним стажу, із якого убачається, що їй зараховано 6 років відпустки по догляду за дітьми у період з 04.06.1982 по 03.06.1985, а також: 25.07.1986 по 24.07.1988, а також період роботи з 01.01.1999 по 15.03.2001, з 26.01.2005 по 14.02.2005, з 20.04.2005 по 31.05.2005. У рішенні про відмову у призначенні пенсії відповідач не навів обґрунтувань не зарахування до стажу для призначення пенсії періодів роботи, відомості про які записані в трудовій книжці. Позивач не погоджується із рішенням відповідача про відмову у призначенні їй пенсії
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.12.2025 № 163750010968 в частині відмови ОСОБА_1 зарахувати до загального страхового стажу періодів її роботи з 02.07.1978 по 15.09.1978; з 01.03.1979 по 23.07.1979; з 15.08.1979 по 24.11.1979; з 05.12.1979 по 03.06.1982, з 04.06.1985 по 24.07.1985, з 25.07.1988 по 31.07.1996, 01.08.1996 по 31.12.1998, з 22.03.2001 по 25.11.2003 при призначенні пенсії з 11.12.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 02.07.1978 по 15.09.1978; з 01.03.1979 по 23.07.1979; з 15.08.1979 по 24.11.1979; з 05.12.1979 по 03.06.1982, з 04.06.1985 по 24.07.1985, з 25.07.1988 по 31.07.1996, 01.08.1996 по 31.12.1998, з 22.03.2001 по 25.11.2003 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2025 № 7705 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що правомірність прийнятого Головним управлінням рішення №163750010968 від 17.12.2025 про відмову в призначені пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пов'язується з відсутностью необхідного страхового стажу - 15 років та з непідтвердженням страхового стажу роботи способом, визначеним Порядком №637 та Порядком №22-1. У позивача належним чином підтверджено лише 8 років 4 місяці 27 днів страхового стажу, що не дає право на призначення пенсії. Відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.07.1978, оскільки запис про зміну прізвищ ОСОБА_2 внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 20.06.1974 №162, а саме: відсутня дата видачі документу на підставі якого внесено запис. Крім того документи про підтвердження зміни прізвища ОСОБА_2 позивачем при зверненні з заявою до органів Пенсійного фонду не надано, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58. Відсутні підстави для зарахування до страхового стажу період роботи 15.11.1979 по 15.08.1996 згідно довідок про заробітну плату № 56-59 від 10.12.2025, оскільки відсутні накази з особового складу Міського споживчого товариства в ТОВ " Полтавська міська спілка товариств". Зарахування зазначених періодів можливе після проведення перевірки первинних документів.
Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скрагу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що з матеріалів справи вбачається, що позивач 11.12.2025 звернулася до Полтавського об'єднаного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії, дану заяву зареєстровано за № 7705. До заяви, зокрема, додано копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.07.1978, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за періоди з листопада 1979 року по серпень 1996 року ТОВ "Полтавська міська спілка товариств" №№56-59 від 10.12.2025.
Заява позивача про призначення пенсії за віком від 11.12.2025 розглянута Головним управліням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності.
За результатами розгляду заяви позивача від 11.12.2025 відповідачем прийнято рішення №163750010968 від 17.12.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу.
Мотивуючи спірне рішення, відповідач зазначив наступне:
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 59 років.
Вік заявниці 65 років 7 місяців.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону становить 26 років.
У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2023року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років
У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2019року, страхового стажу передбаченого частиною першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи 01 січня 2025року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років
Страховий стаж заявниці становить 8 років 4 місяці 27 днів.
Так, за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.07.1978, оскільки запис про зміну прізвищ ОСОБА_2 внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 20.06.1974 №162, а саме: відсутня дата видачі документу на підставі якого внесено запис. Крім того, документи про підтвердження зміни прізвища ОСОБА_2 відсутні;
- період роботи 15.11.1979 по 15.08.1996 згідно довідок про заробітну плату № 56-59 від 10.12.2025, оскільки відсутні накази з особового складу Міського споживчого товариства в ТОВ "Полтавська міська спілка товариств". Зарахування зазначених періодів можливе після проведення перевірки первинних документів.
З огляду на вказане, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 15 років.
Окрім іншого, у спріному рішенні відповідач зауважив, що право на пенсійну виплату буде переглянуто після надходження акту перевірки.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем до рішення надано розрахунок стажу, відповідно до якого позивачу зараховано 6 років відпустки по догляду за дітьми у періоди з 04.06.1982 по 03.06.1985, з 25.07.1986 по 24.07.1988, періоди роботи з 01.01.1999 по 15.03.2001, з 26.01.2005 по 14.02.2005, з 20.04.2005 по 31.05.2005.
На розвороті трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.07.1978 позивача зазначено, що прізвище позивача ОСОБА_3 змінено на ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Подільською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.07.1978 позивач:
- 02.07.1978 і була зарахована на роботу учнем по торгівлі в "Великобагачанське перше господарське роздрібної торгівлі підприємство", наказ № 42 від 03.07.19878;
- 15.09.1978 направлена в школу-магазин при Великобагачанському райпо, наказ №56 від 14.09.1979;
- з 15.09.1978 по 01.03.1979 навчалась у школі-магазині при Великобагачанському райпо та була направлена на роботу у "Великобагачанське перше господарське роздрібної торгівлі підприємство";
- 01.03.1979 призначена на посаду продавця, наказ № 18 від 02.03.1979;
- 23.07.1979 звільнена за власним бажанням, наказ № 47 від 23.07.1979;
- 15.08.1979 зарахована на посаду продавця Великобагачанське районне споживче товариство Укоопспілки Полтавської області, наказ №58 від 15.08.1979;
- 24.11.1979 звільнена з роботи, наказ № 69 від 23.11.1979;
- 05.12.1979 прийнята на роботу в Полтавський міськкоопторг, наказ № 372 від 05.12.1979;
- 31.07.1996 звільнена з роботи, наказ № 38 параграф 3 від 29.07.1996;
- 01.08.1996 прийнята на роботу завідуючим відділом АТ "Полтавакондитер", наказ 59 від 30.07.1996;
- 15.03.2001 звільнена з роботи, наказ № 68 від 05.03.2001;
- 22.03.2001 прийнята на роботу директором госпророзрахункового магазину № 17, розпорядження № 51 параграф 1 від 22.03.2001;
- 25.11.2003 звільнена, розпорядження № 8 параграф 1 від 24.11.2023;
- 20.04.2005 прийнята на роботу ТОВ ВПК "Полтава", наказ № 5-к від 20.04.2005;
- 31.05.2005 звільнена з роботи, наказ № 6-к від 31.05.2005.
Отже, відповідач не зарахував позивачу періоди її роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.07.1978 року, а саме: 02.07.1978 по 15.09.1978; з 01.03.1979 по 23.07.1979; з 15.08.1979 по 24.11.1979; з 05.12.1979 по 03.06.1982, з 04.06.1985 по 24.07.1985, з 25.07.1988 по 31.07.1996, 01.08.1996 по 31.12.1998, з 22.03.2001 по 25.11.2003.
Позивач вважаючи спірне рішення відповідача протиправним, звернулася до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.12.2025 № 163750010968 в частині відмови ОСОБА_1 зарахувати до загального страхового стажу періодів її роботи з 02.07.1978 по 15.09.1978; з 01.03.1979 по 23.07.1979; з 15.08.1979 по 24.11.1979; з 05.12.1979 по 03.06.1982, з 04.06.1985 по 24.07.1985, з 25.07.1988 по 31.07.1996, 01.08.1996 по 31.12.1998, з 22.03.2001 по 25.11.2003 при призначенні пенсії з 11.12.2025 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 02.07.1978 по 15.09.1978; з 01.03.1979 по 23.07.1979; з 15.08.1979 по 24.11.1979; з 05.12.1979 по 03.06.1982, з 04.06.1985 по 24.07.1985, з 25.07.1988 по 31.07.1996, 01.08.1996 по 31.12.1998, з 22.03.2001 по 25.11.2003 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2025 № 7705 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV визначено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, обчислюється відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів (записів трудової книжки) та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктами 2.2 та 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З аналізу наведених норм випливає, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
Поряд з цим, як визначено статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004, що підтверджуються записами у трудовій книжці.
При цьому періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначаються законодавством, яке діяло до прийняття Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, а саме - статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ.
Так, згідно з приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.07.1978 позивач:
- 02.07.1978 і була зарахована на роботу учнем по торгівлі в "Великобагачанське перше господарське роздрібної торгівлі підприємство", наказ № 42 від 03.07.19878;
- 15.09.1978 направлена в школу-магазин при Великобагачанському райпо, наказ №56 від 14.09.1979;
- з 15.09.1978 по 01.03.1979 навчалась у школі-магазині при Великобагачанському райпо та була направлена на роботу у "Великобагачанське перше господарське роздрібної торгівлі підприємство";
- 01.03.1979 призначена на посаду продавця, наказ № 18 від 02.03.1979;
- 23.07.1979 звільнена за власним бажанням, наказ № 47 від 23.07.1979;
- 15.08.1979 зарахована на посаду продавця Великобагачанське районне споживче товариство Укоопспілки Полтавської області, наказ №58 від 15.08.1979;
- 24.11.1979 звільнена з роботи, наказ № 69 від 23.11.1979;
- 05.12.1979 прийнята на роботу в Полтавський міськкоопторг, наказ № 372 від 05.12.1979;
- 31.07.1996 звільнена з роботи , наказ № 38 параграф 3 від 29.07.1996;
- 01.08.1996 прийнята на роботу завідуючим відділом АТ "Полтавакондитер", наказ 59 від 30.07.1996;
- 15.03.2001 звільнена з роботи, наказ № 68 від 05.03.2001;
- 22.03.2001 прийнята на роботу директором госпророзрахункового магазину № 17, розпорядження № 51 параграф 1 від 22.03.2001;
- 25.11.2003 звільнена, розпорядження № 8 параграф 1 від 24.11.2023;
- 20.04.2005 прийнята на роботу ТОВ ВПК "Полтава", наказ № 5-к від 20.04.2005;
- 31.05.2005 звільнена з роботи, наказ № 6-к від 31.05.2005.
Відповідач відповідно до спірного рішення не зарахував позивачу періоди її роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.07.1978 року, а саме: з 02.07.1978 по 15.09.1978; з 01.03.1979 по 23.07.1979; з 15.08.1979 по 24.11.1979; з 05.12.1979 по 03.06.1982, з 04.06.1985 по 24.07.1985, з 25.07.1988 по 31.07.1996, 01.08.1996 по 31.12.1998, з 22.03.2001 по 25.11.2003.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його страхового стажу за вказаний період.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа №275/615/17.
У спірному рішенні пенсійний орган, як на підставу для відмови у перерахунку пенсії посилається на те, що запис про зміну прізвищ ОСОБА_2 внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 20.06.1974 №162, а саме: відсутня дата видачі документу на підставі якого внесено запис. Крім того, документи про підтвердження зміни прізвища ОСОБА_2 відсутні; згідно довідок про заробітну плату № 56-59 від 10.12.2025, оскільки відсутні накази з особового складу Міського споживчого товариства в ТОВ "Полтавська міська спілка товариств".
Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Так, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство.
Отже, не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
В даному випадку, вказані записи в трудовій книжці зроблені чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підробок, у зв'язку з чим наведені вище доводи відповідача не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу з моменту призначення пенсії.
Також законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення/перерахунку пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні/перерахунку пенсії.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці або у довідках можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у наданих документах.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно абзацу 4 п.1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Проте пенсійний орган не надав суду жодних доказів та не навів жодних аргументів на підтвердження правомірності дій з приводу нереалізації управлінської функції у порядку наведених норм.
У даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності спірних періодів, у зв'язку з відсутністю уточнених даних.
Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач ГУ ПФУ в Одеській області при прийнятті спірного рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, не забезпечив реалізацію управлінської функції із дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки відповідальність за ведення трудової книжки покладається саме на роботодавця, то помилки у записі про зміну прізвища (відсутня дата видачі документу на підставі якого внесено запис) позивача не може бути підставою для не зарахування періодів роботи позивача з 02.07.1978 по 15.09.1978; з 01.03.1979 по 23.07.1979; з 15.08.1979 по 24.11.1979; з 05.12.1979 по 03.06.1982, з 04.06.1985 по 24.07.1985, з 25.07.1988 по 31.07.1996, 01.08.1996 по 31.12.1998, з 22.03.2001 по 25.11.2003 до загального страхового стажу позивача.
Водночас на розвороті трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.07.1978 позивача зазначено, що прізвище позивача ОСОБА_3 змінено на ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Подільською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області. Отже, відповідач помилково у своєму рішенні зазначив, що відсутня дата видачі документу на підставі якого внесено запис про зміну прізвища позивача.
Разом з тим, окремі періоди роботи позивача згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 10.07.1978 були зараховані відповідачем, що вбачається із розрахунку стажу наданого до рішення . Так, відповідно до розрахунку, позивачу зараховано 6 років відпустки по догляду за дітьми у періоди з 04.06.1982 по 03.06.1985, з 25.07.1986 по 24.07.1988, періоди роботи з 01.01.1999 по 15.03.2001, з 26.01.2005 по 14.02.2005, з 20.04.2005 по 31.05.2005.
Згідно підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію зокрема: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.
У спірному рішенні лише зазначено, що зарахування незарахованих відповідачем періодів роботи позивача можливе після проведення перевірки первинних документів, що право на пенсійну виплату буде переглянуто після надходження акту перевірки.
При цьому, відповідач не надав суду доказів проведення будь-яких перевірок документів позивача, доказів витребування відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб, що видані для оформлення пенсії, доказів перевірки обґрунтованості їх видачі та достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З урахуванням наведеного у відповідача відсутні підстави для відмови у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періодів роботи з 02.07.1978 по 15.09.1978; з 01.03.1979 по 23.07.1979; з 15.08.1979 по 24.11.1979; з 05.12.1979 по 03.06.1982, з 04.06.1985 по 24.07.1985, з 25.07.1988 по 31.07.1996, 01.08.1996 по 31.12.1998, з 22.03.2001 по 25.11.2003, та як наслідок, для відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача згідно заяви від 11.12.2025 № 7705.
Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.12.2025 № 163750010968 в частині відмови позивачу зарахувати до загального страхового стажу позивача періодів її роботи з 02.07.1978 по 15.09.1978; з 01.03.1979 по 23.07.1979; з 15.08.1979 по 24.11.1979; з 05.12.1979 по 03.06.1982, з 04.06.1985 по 24.07.1985, з 25.07.1988 по 31.07.1996, 01.08.1996 по 31.12.1998, з 22.03.2001 по 25.11.2003 винесено протиправно.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.12.2025 № 163750010968 в частині відмови позивачу зарахувати до загального страхового стажу позивача періодів її роботи з 02.07.1978 по 15.09.1978; з 01.03.1979 по 23.07.1979; з 15.08.1979 по 24.11.1979; з 05.12.1979 по 03.06.1982, з 04.06.1985 по 24.07.1985, з 25.07.1988 по 31.07.1996, 01.08.1996 по 31.12.1998, з 22.03.2001 по 25.11.2003 при призначенні пенсії з 11.12.2025, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача з 02.07.1978 по 15.09.1978; з 01.03.1979 по 23.07.1979; з 15.08.1979 по 24.11.1979; з 05.12.1979 по 03.06.1982, з 04.06.1985 по 24.07.1985, з 25.07.1988 по 31.07.1996, 01.08.1996 по 31.12.1998, з 22.03.2001 по 25.11.2003 та повторно розглянути заяву позивача 11.12.2025 № 7705 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає наступне.
З практики Європейського суду можна зробити висновок, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 58 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням висновку суду, оскільки суд не в праві втручатися у виключну компетенцію Пенсійного фонду в питаннях призначення пенсії.
Також слід зазначити, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало ГУ ПФУ у Одеській області, яке визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, а тому з урахуванням скасування вище зазначеного рішення, саме ГУ ПФУ в Одеській області повинно повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків даного судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 по справі № 440/832/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Я.В. П'янова В.Б. Русанова