Справа № 163/2521/25
Провадження № 3/163/387/26
21 травня 2026 року місто Любомль
Суддя Любомльського районного суду Волинської області Гайдук А.Л.,
з участю представника Волинської митниці Федчишина Р.А.,
розглянувши в приміщенні суду направлені Волинською митницею матеріали справи за протоколом № 0405/UA205000/2025 про притягнення до відповідальності за ст.485 МК України
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , директора ПП «ГОЛДКАР» (код ЄДРПОУ 44298630), РНОКПП НОМЕР_1 ,
ОСОБА_1 , як директор ПП «ГОЛДКАР» (код ЄДРПОУ 44298630), через декларантів ПП «АГРО-ТЕХ-БРОК» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час митного оформлення товарів «транспортні засоби» за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №№ 22UA205170025276U5 від 29.11.2022 та 22UA205170025986U0 від 08.12.2022 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в загальній сумі 299551, 02 грн., шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 25.11.2022 № D 0359541, від 07.12.2022 № D 0362435, які, згідно відповіді уповноваженого митного органу Угорської Республіки від 22.07.2025, не були завірені компетентним органом, при цьому печатка, яка міститься на цих сертифікатах, підроблена, та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у зазначених митних деклараціях типу ІМ40ДЕ, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.485 МК України.
ОСОБА_1 та його захисник Давидюк О.Ф. на розгляд справи в суд не з'явились, хоча про час і місце судового розгляду були належним чином повідомлені, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Клопотань про відкладення розгляду справи з певних поважних причин чи неможливості розгляду справи за їх відсутності не подали.
У зв'язку із цим суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника на підставі наявних матеріалів справи.
Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу заявив, що вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, просив накласти стягнення в межах санкції ст.485 МК України.
Дослідженням доказів по справі встановлено таке.
Факт ввезення на митну територію України в адресу ПП «ГОЛДКАР» (код ЄДРПОУ 44298630) товарів - «транспортні засоби» в кількості 2 штуки і випуск їх у вільний обіг підтверджується доданими до протоколу копіями вище зазначених митних декларацій типу ІМ40ДЕ.
Товар заявлений у митному режимі імпорт, його продавцем і відправником зазначена польська компанія «KANETO Sp.z o.о».
Декларування товару здійснювали уповноважені від ПП «АГРО-ТЕХ-БРОК» особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Керівником фірми отримувача товару ПП «ГОЛДКАР» на дату декларування товару був ОСОБА_1 , що підтверджується обліковою карткою суб'єкта ЗЕД.
У графі 36 митних декларацій заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).
Преференція заявлена на підставі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 25.11.2022 № D 0359541, від 07.12.2022 № D 0362435, у яких органом їх видачі зазначено митницю Угорщини.
На вчинений Держмитслужбою запит уповноважений митний орган Республіки Угорщина листом від 22.07.2025 № 1724229401 повідомив, що указані сертифікати з перевезення EUR.1 не були завірені компетентним органом, а печатка на сертифікатах - підроблена. Товари, на які поширюється дія цих документів, не можуть вважатись товарами преференційного походження у розумінні відповідних положень, що стосуються товарів походження.
З огляду на таку інформацію начальник управління контролю та адміністрування митних платежів Волинської митниці у доповідній записці від 11.08.2025 №15/15-03/8589 констатувала, що товари, зазначені у вказаних сертифікатах з перевезення товару EUR.1, не мають преференційного походження відповідно до положень Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Цією ж доповідною запискою визначено суми митних платежів, що підлягають доплаті до Державного бюджету за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №№ 22UA205170025276U5 від 29.11.2022 та 22UA205170025986U0 від 08.12.2022, а саме всього 299551, 02 грн.
Аналогічна сума недоборів митних платежів за цими митними деклараціями встановлена проведеною Волинською митницею в порядку ст.ст.345-354 МК України стосовно ПП "ГОЛДКАР" документальною невиїзною перевіркою, що підтверджується Актом від 10.12.2025 № 154/25/7.3-19/17/44298630.
Постановою Любомльського районного суду від 18.12.2025 матеріали справи були передані Територіальному управлінню БЕБ у Волинській області для приєднання до кримінального провадження №42024030000000033 від 30.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.1 ст.212 КК України.
31 грудня 2025 року матеріали кримінального провадження №42024030000000033 приєднано до кримінального провадження № 72023020000000013 від 24.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ч.3 ст.358, ч.2 ст.2014, ч.5 ст.2051 КК України.
Постановою детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Волинській області від 02.02.2026 кримінальне провадження № 72023020000000013 від 24.02.2023 закрите в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з встановленою відсутністю складу кримінального правопорушення. Матеріали справи про порушення митних правил повернуто Любомльському районному суду Волинської області для продовження вирішення питання щодо накладення адміністративних стягнень та притягнення до адміністративної відповідальності у порядку, визначеному КУпАП та МК України.
Згідно із ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно із ч.2 ст.459 МК України суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил … при вчиненні таких порушень підприємствами можуть бути посадові особи цих підприємств.
Пунктом 43 ст.4 МК України визначено, що посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.
Стаття 485 МК України встановлює відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Відповідно до ч.2 ст.36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій:
1) товар був повністю отриманий;
2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч.4 ст.4 МК України під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон, територія чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару (ч.1 ст.41 МК України).
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч.3 ст.41 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.43 МК України перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Частиною 1 статті 281 МК України встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
За змістом ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частина 8 статті 257 МК України передбачає, що митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі про країну походження товару.
Відповідно до ч.1 ст.16 Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію), товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Отже, підставою для застосування спеціального преференційного митного режиму у відповідності до Угоди про асоціацію є, зокрема, сертифікат з перевезення товару EUR.1.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 03.06.2005 року (зі змінами внесеними згідно з Постановою ВСУ № 8 від 30.05.2008 року) «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.
Незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.
За змістом ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У Протоколі І Угода про асоціацію наведений зразок Сертифіката з перевезення товару, у якому: в пункті 11 зазначається «митний дозвіл» із наведенням митного підрозділу, країни або території видачі, що завіряється підписом уповноваженої посадової особи та засвідчується відтиском печатки; пункт 12 передбачає «декларацію від експортера», у якій особа, яка звернулась за видачею сертифіката заявляє, що описане в сертифікаті майно відповідає умовам, необхідним для його видачі, та таке запевнення засвідчує власноручним підписом.
У цій справі у сертифікатах з перевезення EUR.1 в пункті 11 митним органом, який їх видав, указано митницю Угорщини та проставлено відтиск печатки цього митного органу.
Проте, уповноважений митний орган Республіки Угорщина листом від 22.07.2025 № 1724229401 спростував видачу цих сертифікатів.
За змістом п.8 ст.336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, зокрема, шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.
Відповідь митних органів Республіки Угорщина у цій справі здобута у передбаченому МК України порядку, є офіційним документом, який складений і видавався службовою особою від імені органів державної влади іноземної країни та посвідчує важливі факти, які мають правове значення, а тому є належним і допустимим доказом по справі в розумінні п.8 ст.336, п.5 ч.1 ст.352 МК України та у взаємозв'язку із положеннями ст.495 МК України, і цей доказ нічим не спростований.
Наведена у відповіді уповноваженого іноземного митного органу інформація є конкретною та однозначною, підтверджує юридично значимі факти та будь-яких посилань на необхідність проведення додаткових перевірочних заходів на підтвердження існування цих фактів не містить.
Таким чином, досліджені у справі докази у своїй сукупності достатньо підтверджують той факт, що переміщення в адресу ПП "ГОЛДКАР" і випуск у вільний обіг товарів за аналізованими по справі митними деклараціями типу ІМ40ДЕ відбулося з використанням сертифікатів з перевезення товару EUR.1, видача яких за результатами проведеної перевірки компетентним органом Республіки Угорщина підтверджена не була, що свідчить про безпідставність заявлення в митних деклараціях преференції за кодом 410 і, як наслідок, неправомірного звільнення від сплати митних платежів в обсязі, передбаченому чинним законодавством України.
Для притягнення до відповідальності за ст.485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини у формі прямого умислу, а також наявність в діях особи спеціальної мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.
З досліджених по справі доказів і встановлених на їх підставі фактичних обставин наявні підстави вважати, що заінтересованою стороною з економічної точки зору у здійсненні поставки товару із використанням сертифікатів з перевезення товару EUR.1 є саме очолюване ОСОБА_1 підприємство ПП "ГОЛДКАР".
Про такий висновок також свідчить системність та розміри недоплачених до Державного бюджету України митних платежів, які сплачуються саме покупцем товару, у даному випадку ПП "ГОЛДКАР".
Жодної економічної чи іншої вигоди у використані указаних сертифікатів для продавця товару польської компанії «KANETO Sp.z o.о» по справі не вбачається.
Від дня складання протоколу про порушення митних правил (14.10.2025) та по дату розгляду справи в суді жодних претензій продавцю товару з приводу не підтвердження компетентним іноземним органом сертифікатів з перевезення товару EUR.1 ОСОБА_1 не пред'являв, жодних заходів для цього не вчиняв, хоча для цього мав реальну можливість та більш ніж достатньо часу.
Будь-якого логічного та розумного пояснення невжиття жодних заходів на доведення своєї непричетності до викладених в протоколі про порушення митних правил обставин, які призвели до безпідставного заявлення преференційного режиму при розмитнення товару, ОСОБА_1 ні митному органу, ні суду не надав.
Така пасивна поведінка не притаманна добросовісному контрагенту у договірних комерційних правовідносинах, у тому числі й з огляду на обсяг і характер адміністративної відповідальності за таке діяння.
Зазначене у своїй сукупності та взаємозв'язку дає підстави для висновку про умисність дій ОСОБА_1 , спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1, автентичність та видача яких не підтверджена.
Вказані обставини не спростовують обізнаності ОСОБА_1 із неправомірністю отриманих сертифікатів EUR.1, які були подані ним до митного контролю та оформлення.
Крім цього, жодних заперечень щодо винуватості у вчиненні порушення митних правил ОСОБА_1 суду не подав, у тому числі через свого адвоката.
Згідно із ч.2 ст.459 МК України суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил … при вчиненні таких порушень підприємствами можуть бути посадові особи цих підприємств.
Пунктом 43 ст.4 МК України визначено, що посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.
В силу вище наведених норм митного законодавства ОСОБА_1 , будучи на момент подання аналізованих у цій справі митних декларацій типу ІМ40ДЕ керівником ПП «ГОЛДКАР», є належним суб'єктом відповідальності за вчинення порушення митних правил.
Таким чином, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст.485 МК України порушення митних правил є повністю доведеною поза будь-яким розумним сумнівом, тому він підлягає відповідальності в межах санкції даної норми.
Враховуючи конкретні обставини справи, відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність обставин, суму недоборів митних платежів, стягнення на ОСОБА_1 слід накласти у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів.
З порушника відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України № 3674-VI підлягає стягненню судовий збір у відповідному розмірі.
Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України, суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, і накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 299 551 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 02 копійки.
Штраф у розмірі 299 551 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 02 копійки підлягає стягненню на рахунок UA758999980313010106005003500 в Казначействі України (ЕАП) (ЄДРПОУ 38009371, отримувач ГУК у Волинській області/село Вишнів, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу "адміністративні штрафи та інші санкції "05" Державна митна служба України").
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок судового збору на рахунок UA958999980313161206000003480 в Казначействі України (ЕАП) (отримувач ГУК у Волинській області/місто Любомль, код ЄДРПОУ 38009371, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу "судовий збір").
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.
Суддя Любомльського районного суду
Волинської області А.Л. Гайдук