Головуючий І інстанції: Тітов О.М.
25 травня 2026 р. Справа № 520/12606/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026, по справі № 520/12606/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 13.05.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення та частини грошового забезпечення, виплата якої проведена 13.05.2025.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 13.05.2025.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення та частини грошового забезпечення, виплата якої проведена 13.05.2025.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції, та зазначає, що
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, частина доходу, виплачена позивачу за судовим рішенням у примусовому порядку, не є об'єктом компенсації в розумінні Закону № 2050- III та Порядку №159. Відповідно, на виплачені позивачу за судовим рішенням у примусовому порядку доходи не може нараховуватися компенсація згідно з Закону № 2050-III та Порядку №159, оскільки норми вказаного Закону та Порядку на ці виплати не поширюються.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, позивач у період з 01.03.2018 по 07.12.2021 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі № 520/9451/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.01.2025 №ФХ121978, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснити перерахунок та виплату компенсації за дні невикористаних відпусток при звільненні 07.12.2021 та допомоги на оздоровлення у 2019-2021 роках з урахуванням фіксованого розміру індексації- різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу в сумі 4463,15 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі № 520/9451/25 13.05.2025 відповідачем виплачено на користь позивача у розмірі 67213,87 грн.
Оскільки відповідач не виплатив позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати сум, які виплачені на виконання судового рішення, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторонами не заперечується факт остаточної виплати позивачу 13.05.2025 індексації грошового забезпечення у розмірі 67213,87 грн., отже бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні позивачу компенсації втрати частини доходів є протиправною.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання компенсації громадянам за втрату частини доходів у разі порушення строків їх виплати регулюється Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050).
Згідно зі статтею 1 цього Закону, підприємства, установи та організації будь-якої форми власності зобов'язані компенсувати громадянам втрату частини доходів, якщо є затримка у виплаті цих доходів, зокрема, з вини власника або уповноваженої ним особи чи органу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2050, компенсація громадянам здійснюється у разі затримки виплати їх доходів на один або більше календарних місяців, починаючи з дня набрання чинності зазначеним Законом.
До доходів, які підлягають компенсації, відносяться грошові виплати громадянам, які мають регулярний характер, зокрема суми індексації доходів.
Стаття 3 Закону № 2050 встановлює, що сума компенсації обчислюється як множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов'язкових платежів) та індексу інфляції за період, коли виплата не була здійснена (з урахуванням інфляції за місяць, коли дохід виплачено, не враховується).
Згідно з статтею 6 Закону № 2050, компенсація може здійснюватися за рахунок:
- власних коштів - для підприємств, установ і організацій, що не отримують бюджетного фінансування;
- коштів бюджету - для підприємств і організацій, що фінансуються або дотуються з державного чи місцевих бюджетів;
- коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування та інших соціальних фондів.
Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок компенсації громадянам втрати частини доходів, що конкретизує умови та механізм виплати компенсації.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації розраховується як добуток нарахованого, але не виплаченого доходу за місяць та індексу споживчих цін за період невиплати, поділений на 100.
Таким чином, для виплати компенсації повинні бути виконані такі умови: нарахування регулярних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендій); порушення строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємства); затримка виплати доходів на один чи більше календарних місяців; зростання споживчих цін; доходи мають регулярний характер.
Колегія суддів зазначає, що компенсація має компенсаторний характер, її метою є підтримання рівня життя громадян в умовах інфляції та підвищення цін.
Використане у статті 3 Закону №2050 та в пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення та невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов'язання пенсійного органу здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, до дати її фактичної виплати.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 та від 21.08.2023 по справі № 460/6767/20.
Колегією суддів встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі № 520/9451/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.01.2025 №ФХ121978, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснити перерахунок та виплату компенсації за дні невикористаних відпусток при звільненні 07.12.2021 та допомоги на оздоровлення у 2019-2021 роках з урахуванням фіксованого розміру індексації- різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу в сумі 4463,15 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання судового рішення відповідач 13.05.2025 сплатив позивачу кошти у сумі 67213,87 грн., що визнається позивачем та підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.
Таким чином, судовим розглядом встановлено, що оскільки з вини відповідача нарахована індексація грошового забезпечення не була виплачена своєчасно, і лише 13.05.2025 відбулася її виплата без суми компенсації, невиплата компенсації у тому ж місяці, в якому здійснено погашення заборгованості по пенсії, порушує права позивача на отримання компенсації.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задоволено адміністративний позов.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 по справі № 520/12606/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов