Справа № 161/302/26
Провадження № 2/161/2413/26
(заочне)
27 квітня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Смоковича М.В.,
при секретарі судового засідання - Хилько О.В.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
06.01.2025 року до суду звернулася позивач із позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позовну заяву обґрунтовує тим, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 18.04.2017 року. За час перебування в шлюбі, у сторін народилась дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що спільне життя з відповідачем не склалось, наразі шлюбні відносини між ними фактично припинені, шлюб існує лише формально, спільного господарства сторони не ведуть та разом не проживають.
На підставі викладеного, просить суд шлюб між сторонами розірвати, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , у у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн., щомісячно, з проведенням індексації відповідно до закону, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.01.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
23.01.2026 року позивач, ОСОБА_2 надіслала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник позивача, ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги в частині розірвання шлюбу просив задовольнити в повному обсязі, проте, в частині позовних вимог, щодо стягнення аліментів просив стягувати у розмірі 1756,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.01.2026 року і до повноліття дитини.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Сторони перебувають у шлюбі з 18.04.2017 року, який зареєстровано Виконавчим комітетом Озерцівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, актовий запис №3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Сімейне життя подружжя не склалося, шлюбні відносини між сторонами припинено, кожен з них проживає окремо. Спільного бюджету та домашнього господарства не ведуть, сім'я існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що мають істотне значення.
Малолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з позивачем в Німечинні та перебуває на її утриманні.
Відповідач з моменту фактичного припинення шлюбних відносин не бере участь у вихованні та утриманні спільної дитини, добровільно не надає матеріальної допомоги на її утримання.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як вбачається зі змісту ч.3 та 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із ст. 105 ч. 3 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу, яка зазначає, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст.110 СК України).
Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За такої сукупності обставин суд дійшов висновку, що причини, які спонукали позивача на розірвання шлюбу, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між ними є неможливим та таким, що суперечить інтересам кожного з них.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що сімейне життя подружжя не склалося, шлюбні відносини між сторонами припинено, кожен з них проживає окремо. Спільного бюджету та домашнього господарства не ведуть, сім'я існує формально, і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками спільної дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_3 не бере участь у вихованні та утриманні спільної дитини, добровільно не надає матеріальної допомоги на її утримання.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України, якою на батьків покладено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку(доходу) платника аліментів.
З урахуванням вимог діючого законодавства, письмових доказів, наявних в матеріалах справи, при визначенні розміру аліментів, що підлягає стягненню, суд враховує той факт, що малолітня дитина повністю перебуває на утриманні своєї матері.
Отже, враховуючи пріоритетність інтересів дитини, на користь яких стягуються аліменти, визначений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, матеріальне становище сторін, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1756,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.01.2026 року і до повноліття дитини.
На думку суду, такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, її фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом не є надмірним, і є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітньої дитини.
Згідно з ч. 1 ст.191СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Позивачем питання про розподіл судових витрат перед судом не порушувалось.
Однак, згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення аліментів, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1311,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 84, 105, 110, 112, 113, 180 - 184 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10-18, 81, 141, 200, 263-268, 430 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 18.04.2017 року Виконавчим комітетом Озерцівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, актовий запис № 3 - розірвати.
Стягувати аліменти з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1756 (одна тисяча сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.01.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 311 (одна тисяча триста одинадцять) грн. 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 30.04.2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області М.В. Смокович