Справа № 161/1697/26
Провадження № 2/161/2660/26
19 травня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Черняка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.02.2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №53256920, відповідно до умов якого відповідачу було кошти у сумі 5000 грн. на 365 днів. Договір укладено в електронній формі.
На підставі договору про відступлення права вимоги № 08-12/25 від 08.12.2025 року право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс».
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 19350 грн.
На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з відповідача в свою користь заборгованість у вказаній сумі, а також суму понесених судових витрат.
Ухвалою судді від 04.02.2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Судові засідання 14.04.2026 року та 06.05.2026 року відкладались за клопотанням представника відповідача.
18.05.2026 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача, в якому останній заперечує позовні вимоги. Вказує, що позивач не наділений правом вимог до відповідача. Строк сплати кредиту не настав, тому ця вимога є необґрунтованою. Розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від жодної із сторін не надходило, а тому відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов наступних висновків.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 11.02.2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №53256920, відповідно до умов якого відповідачу було кошти у сумі 5000 грн. на 365 днів. Договір укладено в електронній формі (а.с.7-12).
З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору відповідач не виконував належним чином взяті на себе боргові зобов'язання.
На підставі договору про відступлення права вимоги № 08-12/25 від 08.12.2025 року право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс».
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зауважує, що твердження сторони відповідача про відсутність доказів наявного права вимоги позивача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відтак, позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що на адресу реєстрації відповідача була направлена вимога позивача про дострокове погашення заборгованості від 25.12.2025 року. Зі змісту якої слідує, що відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором.
Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що строк сплати кредиту не настав, суд зауважує, що кредитний договір укладено 11.02.2025 року строком до 10.02.2026 року. Станом на дату розгляду справи строк кредитування завершений.
Крім того, згідно пункту 4.2.2.1. Кредитного договору Кредитор має право: Вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту, плати за користування Кредитом у вигляді нарахованих процентів та пені (у разі застосування), в тому числі в разі: виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у Заявці на отримання кредиту, отримання негативної інформації про Позичальника з Бюро кредитних історій, або з інших джерел, а також хоча б одноразового порушення Позичальником взятих на себе зобов'язань, у т.ч. пов'язаних зі сплатою належних з нього до сплати згідно Графіку розрахунків платежів, тощо.
Зважаючи на те, що відповідачем допущено порушення зобов'язань за договором новий кредитор має право на дострокове повернення заборгованості.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Непогашення відповідачем заборгованості перед кредитором за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідача за кредитним договором становить 19350 грн. (5000 грн. - тіло кредиту, 13550 грн. - нараховані проценти за користування кредитом на дату відступлення права вимоги, 800 грн. - проценти на дату виготовлення розрахунку заборгованості).
Враховуючи умови кредитування, вимоги позивача є підставними, відсотки нараховано в межах строку кредитування (дисконтний період - 14 днів за ставкою 0,5%, інші дні по дату звернення з позовом за ставкою 1% за кожен день користування кредитом).
Відомостей про погашення відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, контррозрахунку відповідачем не надано.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 9000 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги, актом №11 від 22.12.2025 року про надання юридичної допомоги, заявкою на надання правової допомоги (а.с. 13).
Суд наголошує, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.
Крім того, послуги надані адвокатським об'єднанням є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Виокремлення адвокатом «усної консультації» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «складення позовної заяви».
З огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем в розмірі 4000 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 53256920 від 11.02.2025 року у розмірі 19350 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
В задоволені решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення суду складено 25 травня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк