Справа № 161/1915/26
Провадження № 2/161/2753/26
19 травня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Черняка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Колісник А.І.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку в режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення,-
Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування вимог вказує, що вироком суду від 17.07.2025 року ОСОБА_4 було засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України. Вирок набрав законної сили 11.12.2025 року. Позивач є потерпілим у вказаному кримінальному правопорушенні. Розмір майнової шкоди, спричиненої ОСОБА_4 становить 13296,11 грн. Враховуючи присутність психологічно травмуючого фактору та спричинення емоційних розладів ОСОБА_3 , останній вказує на спричинення йому моральної шкоди.
З огляду на вказане, позивач просить суд стягнути з відповідача 13296,11 грн. матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою суду від 09.02.2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.
Правом подачі письмового відзиву на позов сторона відповідача не скористалась.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача визнала позов частково, вказала, що розмір шкоди у сумі 10000 грн. як вартість відновлювального ремонту автомобіля нічим не обґрунтований. Крім того, розмір моральної шкоди також є завищеним.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи слідує, що о 12:00 год. 11.04.2024, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, діючи умисно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужою майна, шляхом віджиму пасажирських дверей, незаконно проник у транспортний засіб марки ЗАЗ 968М, н.з. НОМЕР_1 , звідки таємно, повторно, викрав пласкогубці вартістю 70 гривень 00 копійки, ріжкового двостороннього ключа 22х24 мм вартістю 28 гривень 59 копійки, ріжкового двостороннього ключа 10х12 мм вартістю 28 гривень 59 копійки, ріжкового двостороннього ключа 9х11 мм вартістю 28 гривень 59 копійки, ключа торцевий трубчастий вартістю 116 гривень 00 копійки, ручного автомобільного насосу вартістю 216 гривень 67 копійки, гвинтовий домкрат вартістю 291 гривня 67 копійки, алюмінієву каністру вартістю 983 гривні 33 копійки, жакет білого кольору вартістю 616 гривень 67 копійки, загальна вартість згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-24/5625-ТВ від 07 травня 2024 року на момент вчинення злочину складала 2 380 гривень 11 копійок та акумуляторну батарею марки «Ista», 6 СТ 55 А, 12V, чорного кольору, вартість якого згідно висновку судової транспортно - товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-24/6432-АВ від 24 квітня 2024 року на момент вчинення злочину складала 916 гривень 00 копійок, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди на загальну суму 3 296 гривень 11 копійок.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.07.2025 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України та призначено покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі (встановлено згідно даних АСДС).
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11.12.2025 року зазначений вирок суду першої інстанції залишено без змін (а.с.6-9).
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Суд зауважує, що розмір шкоди у сумі 3296,11 грн. підтверджено та встановлено змістом вироку суду від 17.07.2025 року.
В свою чергу, заявлені позивачем витрати на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 10 000 грн. не підтвердженні належними та допустимими доказами. Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_3 «планує понести» вказані витрати. Відтак, вказані вимоги заявляються «на майбутнє» та не підлягають до задоволення у розглядуваному випадку.
З огляду на вказане, вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають до часткового задоволення.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду Українив ід 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та81 ЦПК України.
Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що він є пенсіонером, переніс душевні переживання у зв'язку з кримінальним правопорушенням, був змушений змінити свій звичний життєвий режим, звертатись за правовою допомогою.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Враховуючи доводи позивача, суд бере до уваги, що внаслідок дій відповідача позивач зазнав значного погіршення стану психологічного здоров'я.
Також, на глибину моральних страждань позивача, на переконання суду вплинуло і те, що відповідач не вжив жодних заходів щодо відшкодування названих збитків, що спричинило необхідність звернення позивача за правовою допомогою.
Вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачу підтверджується матеріалами справи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між тим, розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтований.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача підлягає стягненню 15 000 грн. моральної шкоди на користь позивача.
Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому, згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за дану позовну заяву слід стягнути з відповідача в дохід держави у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 43, 49, 76-83, 89, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 272-273, 280-284, 351-355 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166,1167 ЦК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 3296 (три тисячі двісті дев'яносто шість) грн. 11 коп. та 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) 20 грн. судового збору.
В задоволені решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП невідомий).
Повний текст судового рішення складено 25 травня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк