Лебединський районний суд Сумської області
Справа № 2-а-30/11
"08" лютого 2011 р. Лебединський районний суд Сумської області
в складі:суддІ: Подопригори Л. І.
при секретарі Соколовій Н.О.
з участю позивача ОСОБА_2
з участю відповідача УДАІ УМВСУ в Сумській області .
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УДАІ УМВСУ в Сумській області про скасування постанови ВМ1 № 058851 від 29.12.2010 року про накладення адміністративного стягнення в розмірі 340 грн.,
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 29 грудня 2010 року відносно нього був складений протокол та винесена постанова інспектором дорожно - патрульної служби ДАІ ГУМВС України в Сумській області про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП, а саме рухаючись в м. Суми по вул.. Харківська близько 15 години не виконав вимогу дорожнього знаку «Напрямок по смузі», чим порушив вимоги п.33.5 К Правил дорожнього руху, у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. в прибуток держави.
Позивач з такими діями інспектора ДПС відділу ДАІ не погоджується оскільки при винесенні постанови про стягнення з нього адміністративного штрафу були порушені вимоги ст. 245, 251, 254, 268 КУпАП вважає, що постанова не законна. Тому просить суд скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення, а провадження по справі закрити .
У судовому засiданнi позивач підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року не порушував, оскільки на його прохання надати докази , які б підтверджували вчинення ним адміністративного правопорушення, на що отримав відмові інспектора ДАІ. Крім того під час зупинення його автомобіля в автомобілі знаходилися пасажири, які в дійсності бачили, що він не порушував правил дорожнього руху, але при складанні протоколу їх не запросили бути свідками. Пояснення в протоколі він записав зі слів працівника міліції, оскільки поспішав на роботу.
Вважає, що інспектор склав протокол про адміністративне правопорушення та врахувавши свої думки достатніми для визначення наявності обставин, про вчиненням ним правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП і виніс постанову про накладення адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. Дана постанова не відповідає вимогам закону, так як при накладенні стягнення не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність. Не було взято до уваги його пояснення та заперечення. Крім того при винесенні постанови були грубо порушені його права передбачені ст. 268 КУпАП , також інспектором не було надано жодного доказу про порушення ним Правил дорожнього руху, чим порушено ст.ст. 283 та 284 КУпАП. Тому на своїх вимогах наполягає, а справу просить закрити в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що інспектор ДПС УДАІ УМВС України в Сумській області діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а саме склавши протокол відносно правопорушника, роз'яснив йому його права та обов'язки, надав можливість ознайомитися з протоколом та записати своє пояснення. ОСОБА_2 ознайомившись з протоколом, написав своє пояснення про те, що він порушив правила дорожнього руху, а саме , що він рухався по третій смузі та проїхав перехрестя прямо, після чого був зупинений працівниками ДАІ. Копії протоколу та постанови ОСОБА_2 одержав під розпис від інспектора ДПС. Тому вважає, оскільки правопорушник сам визнав свою вину в скоєнні правопорушення, а саме порушення п.5.16 Правил дорожнього руху, відмовити в задоволенні позовних вимог, а постанову залишити в силі.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснив, що 29 грудня 2010 року він перебував в автомобілі позивача пасажиром на передньому сидінні, коли рухалися по вул.. Харківській в м. Суми, водій рухався відповідно правил дорожнього руху, не порушуючи їх, а коли був зупинений працівником ДАІ, то водій з висновком інспектора не погодився та наполягав на тому, що рухався по смузі не порушуючи правил дорожнього руху. Доводи водія щодо правомірності його дій, працівник ДАІ до уваги не взяв, а склав протокол, він хоч і знаходився в автомобілі, йому не пропонували підписати протокол чи дати пояснення.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що 29 грудня 2010 року він знаходився в автомобілі ОСОБА_2, як пасажир, сидів на задньому сидінні автомобіля, коли їх зупинив працівник ДАІ, то сказав, що водій порушив правила дорожнього руху, не виконав вимог дорожнього знаку «Напрямок руху по смузі», але на його думку водій рухався відповідно до правил дорожнього руху і ніяких порушень правил дорожнього руху не здійснював. На прохання водія інспектор не надав доказів його провини. Йому не пропонували бути свідком при складанні протоколу.
Вислухавши позивача, свідків, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов обґрунтований, позовні вимоги витікають з адміністративних правовідносин i на пiдставi ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягають задоволенню, так як у судовому засiданнi було встановлено, що при винесенні постанови, зміст постанови не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283 та 284 КУпАП. Інспектором не наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та не зазначені мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того правопорушення не було зафіксовано належним чином, як того вимагає чинне законодавство, з врахуванням допущених порушень під час складання протоколу, він не може бути належним доказом вини правопорушника і за таких обставин відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Так як цього не було зроблено, що суперечить вимогам вказаних норм КУпАП, суд вважає безпідставним та незаконним притягнення позивача до адміністративної відповідальності з цих підстав.
Судом встановлено, що притягнення позивача до відповідальності за викладених вище умов здійснено з порушенням вимог ч.1 ст. 268 КУпАП, згідно з якими справа про адміністративне правопорушення розглядається в 15 денний строк, постанова винесена 29 грудня 2010 року, а отже порушені права позивача, а саме він не міг знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.
Ці вимоги закону відповідачем були грубо порушені, а тому і з цих підстав суд вважає притягнення позивача до адміністративної відповідальності незаконним.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду конкретних правових доказів правомірності свого рішення у запереченнях адміністративного позову.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст.247КУпАП, ст.ст. 6, 10, 11, 12, 14, 70, 71, 99, 102, 159-163 КАС України ,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити. Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ВМ1 № 058851 від 29.12.2010 року про визнання ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягаєотримання.
СуддяЛ. І. Подопригора