Справа № 2-а-272/11
Категорія 63
10 січня 2011 року м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючої - судді Середи І.В.,
при секретарі -Чорній І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дії протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на ЧАЕС, та особою, віднесеною до першої категорії, і згідно законодавства розмір його державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не може бути нижчим: державної -8 мінімальних пенсій за віком з 2000 по 2004 роки, виходячи із встановленого прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2004 року -із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; додаткової - 75% мінімальної пенсії за віком для інвалідів другої групи, тоді як відповідачем виплачується пенсія у значно нижчому розмірі, у зв'язку з цим позивач просив суд зобов'язати його здійснити перерахунок державної і додаткової пенсії відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 вищевказаного Закону України з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2004 року та з 1 січня 2005 року, виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум.
Ухвалою судді від 26 листопада 2010 року позовні вимоги, пред'явлені з 1 січня 2000 року по 24 травня 2010 року були залишені без розгляду.
5 січня 2011 року позивач звернувся до суду з уточненням третього пункту своїх первісних вимог та просив зобов'язати ГУФПФ України в Одеській області здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії з 1 січня 2005 року по 11 листопада 2010 року.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлялися належним чином, в матеріалах справи є заява представника позивача про розгляд справи у його відсутності у порядку скороченого провадження(а.с.4).
Представник відповідача надав суду письмові заперечення, відповідно до яких позовні вимоги за період з 1 січня 2000 року по 26 травня 2010 року просили залишити без розгляду через пропуск строку звернення до суду, а у іншій частині -відмовити, оскільки з 1 січня 2007 року відповідач почав призначати та виплачувати позивачу додаткову пенсію відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру 19,91 грн., встановленого Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування, яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», а розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений постановами і законами України за 1999-2003 роки, на які посилався позивач, до даного виду додаткової пенсії не може бути застосований, оскільки він встановлений виключно для трудових пенсій, а мінімальний розмір пенсій, встановлений ст.28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 березня 2003 року на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовується виключно для визначення розміру пенсій за віком, пенсій по інвалідності внаслідок загального захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника. З урахуванням того, що позивачу пенсія призначалася і виплачувалася відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому призначення основної пенсії на підставі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на таких осіб не розповсюджується.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У ході судового розгляду встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесеної до першої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії А № НОМЕР_1 від 30.04.1998 року,вкладка №198529, є інвалідом другої групи. На даний час позивач перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області.
Відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач має право на призначення державної та додаткової пенсій за шкоду заподіяну здоров'ю.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи сторони відповідача, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших громадян»військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Судом встановлено, що позивачу з 1 серпня 2009 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно по його заяві. Тому, підстави для проведення перерахунку державної пенсії по інвалідності позивачу відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- відсутні, позаяк пенсія за заявою особи може бути призначена одна за її вибором, і позивач звернувся з заявою про призначення пенсії саме за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не за Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, відповідно до ст.49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з наступними змінами та доповненнями, пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до пункту другого ст.24 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших громадян»позивачу була призначена та виплачується згідно ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткова пенсія у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Згідно з положеннями частини 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії позивачеві застосуванню не підлягають постанови Кабінету Міністрів України, позаяк такі істотно звужують обсяг встановлених законом прав, відтак застосуванню підлягає ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, однак за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, подібне не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати додаткову пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку додаткової пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, враховуючи що відповідач у справі повинен діяти лише в межах передбачених Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що останній в особі саме головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області має нести відповідальність за дії (бездіяльність) вчинені в межах належного йому правового поля.
Керуючись ст.ст.2,4,7-9,11,71,158-163 КАС України, суд-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 в перерахуванні додаткової пенсії.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 починаючи з 24.05.2010 року по 11.11.2010 року згідно ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за шкоду, заподіяну здоров”ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.
В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Суворовський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії, з одночасним надісланням копії скарги до апеляційної інстанції.
Суддя