13 травня 2026 року справа №320/9151/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Градобуд-С» до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Градобуд-С» з позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Державної податкової служби України зі зменшення суми податку на додану вартість, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Градобуд-С» має право зареєструвати податкові накладні;
- зобов'язати Державну податкову службу України внести зміни в СЕА ПДВ до показника «Загальна сума податку, заявлена платником податку до бюджетного відшкодування», зменшивши його на 1 496 098,00 грн. (один мільйон чотириста дев'яносто шість тисяч дев'яносто вісім грн. 00 коп.), збільшити показник «Сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» на 1 496 098,00 грн. (один мільйон чотириста дев'яносто шість тисяч дев'яносто вісім грн. 00 коп.).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач подав до Головного управління ДПС в Київській області звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2022 року, у якій вказав суму від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.3 статті 200 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1) - 1496098 грн. В рядку 20.1 податкової декларації, ця ж сума 1496098 грн., вказана як сума, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. У зв'язку із необхідністю проводити реєстрацію податкових накладних, 30.08.2022 року Позивачем було направлено запит №3040845 щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у відповідь на який у електронному кабінеті платника отримано інформацію, за аналізом якої, суму зазначену в рядку 20.1 податкової декларації визначено як загальну суму податку, заявлену платником податку до бюджетного відшкодування, що призвело до зменшення розміру реєстраційного ліміту шляхом збільшення показника ?Відшкод.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
Відповідач подав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначив, що Позивачем внесено інформацію до податкової звітності без дотримання норм ПКУ. Вказано, що оскільки інформація в звітності зазначена з помилками, відповідно, Позивачем отримано квитанцію 1 із зазначенням, виявлено помилки, а саме: сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування.
Протокольною ухвалою на підставі ч. 3 ст. 194, КАС України судом вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
04.08.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Градобуд-С» подало до Головного управління ДПС в Київській області звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за 7 місяць 2022 року, у якій вказав суму від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.3 статті 200 розділу V Податкового кодексу України (надалі - ПКУ або Кодекс) на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1) - 1496098 грн. В рядку 20.1 податкової декларації, ця ж сума 1496098 грн., вказана як сума, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.
У зв'язку із необхідністю проводити реєстрацію податкових накладних, 30.08.2022 року Позивачем було направлено запит №3040845 щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у відповідь на який у електронному кабінеті платника отримано інформацію, за аналізом якої, суму зазначену в рядку 20.1 податкової декларації визначено як загальну суму податку, заявлену платником податку до бюджетного відшкодування, що призвело до зменшення розміру реєстраційного ліміту шляхом збільшення показника ?Відшкод.
Дії відповідача зі зменшення суми податку на додану вартість, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Градобуд-С» має право зареєструвати податкові накладні Позивач вважає протиправними, у зв'язку з цим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Система електронного адміністрування податку на додану вартість працює виключно в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених відповідно до статті 200-1 Податкового кодексу України та Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі - Порядок № 569) (зі змінами), і не допускає ручного втручання в її роботу.
Правові основи функціонування СЕА ПДВ регулюються статтею 200' Податкового кодексу України та регламентуються Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість.»
Сума податку (?Накл), на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, обчислюється автоматично за формулою, визначеною пунктом 200'.3 статті 200' Податкового кодексу України. ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ, де ? Відшкод - це загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригування та результатів перевірок, що проводяться відповідно до Податкового кодексу України.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 зі змінами та доповненнями (далі-Порядок № 21).
Відповідно до пп 4 пункту 5 розділу V Порядку № 21 на момент подання податкової декларації з ПДВ у рядок 20.1 зараховується сума від'ємного значення з рядка 20 декларації з ПДВ, у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Податкового кодексу України).
Якщо підприємство самостійно не здійснює погашення наявного податкового боргу з ПДВ коштами, а таке погашення здійснюється за рахунок від'ємного значення з ПДВ, то сума, яка задекларована у рядку у рядку 20.1 декларації з ПДВ, зменшує реєстраційну суму згідно з вимогами діючого законодавства та вважається відшкодованою в рахунок погашення податкового боргу. Крім того, 05.08.2022 збільшилися показники, тобто, сума реєстраційного ліміту за декларацією з податку на додану вартість № 9148925468 зменшилась автоматично.
Відповідно до декларації з податку на додану вартість №9148925468 п.19.1 заповнений особисто платником, визначає, що з рядка 19 сума перевищення від'ємного значення над сумою обчисленою відповідно до п.200'.3 ст.200' розділу V ПКУ на момент подання податкової декларації (1 496 098) - сума ПДВ 40 740.
Одночасно, р. 20 за декларацією з податку на додану вартість № 9148925468 спрямовано до зменшення боргу відповідно до р.20.1 декларації - 1 496 098. Інформація, що наявна в ІКП, підтверджує, що за червень 2022 платником не вірно зазначено інформацію в декларації з податку на додану вартість № 9132530497.
Також, відповідно декларації з податку на додану вартість № 91228081994 від 15.07.2022 інформацію внесено за лютий, не сплачено податкові зобов'язання, а у серпні за липень та сплачено борг.
Сума від'ємного значення ПДВ із рядка 20 декларації, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до п. 2001.3 ПКУ, передусім враховується у зменшення суми податкового боргу із ПДВ, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у т.ч. розстроченого чи відстроченого згідно з ПКУ) (п. 200.4 ПКУ) - рядок 20.1 декларації (абз. 2 пп. 4 п. 5 р. V Порядку № 21).
Коли в платника ПДВ немає податкового боргу, то сума від'ємного значення ПДВ із рядка 20 (п. 200.4 ПКУ) переноситься (абзаци 3, 7 пп. 4 п. 5 р. V Порядку № 21): до рядка 20.2 декларації - підлягає бюджетному відшкодуванню та/або до рядка 20.3 декларації - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
В даному випадку суд зазначає, що Позивачем сума від'ємного значення ПДВ із рядка 20 - 1 496 098 перенесено до рядку 20.1 - «зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ», а в рядку 20.2 «підлягає бюджетному відшкодуванню» - не внесено жодної суми (що підтверджується копією декларації з ПДВ за 7 місяць 2022 року).
Отже, платник ПДВ, який за результатами своєї діяльності за звітний період отримав від'ємне значення ПДВ, має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до податкового кредиту наступного звітного періоду.
У разі якщо такий платник ПДВ прийняв рішення про отримання бюджетного відшкодування, то йому слід звернути увагу на обмеження, установлені ПКУ (пп. «б» п. 200.4 ПКУ), а саме: - сума ПДВ, яку заявляють до відшкодування, має бути фактично сплачена в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету;- сума заявленого відшкодування не може перевищувати результат формули (?Накл), обчисленої відповідно до п. 2001.3 ПКУ на момент подання податкової декларації (це правило враховано у формулі розрахунку значення рядка 20.2 декларації).
Окрім цього, аби отримати бюджетне відшкодування, платник ПДВ, який за результатами звітного (податкового) періоду одержав від'ємне значення ПДВ і прийняв відповідне рішення, має подати до контролюючого органу разом із декларацією заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, що відображається в податковій декларації (п. 200.7 ПКУ), - Додаток Д4, та розрахунок суми бюджетного відшкодування - Додаток Д3.
Подання Додатка Д3 та Додатка Д4 є обов'язковим під час заповнення в декларації рядка 20.2.
Від'ємне значення, що зараховується до складу ПК наступного періоду, залишок від'ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається в рядку 20.3.
У свою чергу, сума з рядка 20.3 переноситься до рядка 21 - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Отже, показник рядка 21 формується за рахунок суми перевищення від'ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до п. 200'.3 ПКУ, та залишку невикористаного від'ємного значення з рядка 20 - рядок 19.1 + рядок 20.3.
Значення рядка 21 переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.
Суд підтримує твердження відповідача, що а даному випадку позивачем мало бути зазанчено наступне: рядок 21 = з рядка 20 (1 496 098)- рядок 19.1 (40 740) + рядок 20.3 (0).
Значення рядка 21 переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду, тобто мало б бути зазначено в рядку 21 - 1 455 358, однак, відповідно до поданої звітності платника, в рядку 21 стоїть значення - 40 740.
Враховуючи зазначене вище, Позивачем внесено інформацію до податкової звітності без дотримання норм ПКУ.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки інформація в звітності зазначена з помилками, у зв'язку із цим Позивачем отримано квитанцію 1 із зазначенням виявленої помилки, а саме: сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування.
Отже, використання інформації, яка міститься в автоматизованих базах та системах контролюючих органів є компетенцією контролюючих органів. Семантичний аналіз цієї норми дозволяє визначити умови виникнення вказаного права, до яких відноситься наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Надані докази, які є у справі, мають бути оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При винесені рішення, слід врахувати, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати, в т.ч. на правову допомогу, розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 9, 77, 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.