11 травня 2026 року справа №320/31966/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 10.03.2023 № 69/168 в частині розподілу одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн внаслідок загибелі старшого сержанта ОСОБА_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, на 5 (п'ять) частин в сумі 3 000 000 грн кожна, а також включення до кола осіб, на яких її розподілено, інших двох осіб, крім ОСОБА_1 та батьків ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити перерозподіл одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн. внаслідок загибелі старшого сержанта ОСОБА_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, на 3 (три) частини в сумі 5 000 000 грн. кожна, які призначити та виплатити ОСОБА_1 та батькам ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України зробити перерахунок та здійснювати поетапну виплату перерозподілених частин одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45;
- зобов'язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 недоотриману нею частину перерозподіленої та перерахованої одноразової грошової допомоги в розмірі 400 тис грн, недоплачених на першому етапі та 40 тис. грн. за кожен місяць, який минув до початку здійснення виплат у законному розмірі, відповідно до Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивачка зазначає, що Міністерством оборони України прийнято протиправне та необґрунтоване рішення щодо виплати їй 3 000 000 грн., а не 5 000 000 грн., з підстав того, що два сини її загиблого чоловіка не перебували на утриманні батька ОСОБА_2 , а тому Міністерство оборони України повинно призначити ОСОБА_1 частку одноразової грошової допомоги у розмірі 1/3 частини 15 000 000 грн. внаслідок загибелі чоловіка старшого сержанта ОСОБА_2 , смерть якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, в сумі 5 000 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
Відповідач подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зауважив про наявність у інших осіб (синів загиблого) встановленого законодавством терміну (протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права) для підтвердження того, чи перебували вони на утриманні загиблого або для відмови від отримання одноразової грошової допомоги.
У відповіді на відзив Позивач підтримав усі свої позовні вимоги.
Міністерством оборони України подано заперечення на відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою на підставі ч. 3 ст. 194, КАС України судом вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Висновком ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого листом від 27.12.2022 № 09/01/1580 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час дії воєнного стану, встановлено, що мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_1 мають право на одержання грошової допомоги. Водночас, відповідно до відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану було встановлено, що у загиблого військовослужбовця є два повнолітні сини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які не мають права на одноразову грошову допомогу.
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) прийняте рішення від 10.03.2023 № 69/168 про призначення ОСОБА_1 частки одноразової грошової допомоги у розмірі 1/5 частини 15 000 000 грн внаслідок загибелі чоловіка, старшого сержанта ОСОБА_2 , смерть якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, в сумі 3 000 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Про існування Рішення Позивачці стало відомо 29.03.2023 з листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) полковника ОСОБА_7 від 21.03.2023 № 09/01/697, який надійшов 29.03.2023 о 17 год. 08 хв. на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 від абонента ОСОБА_8 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивачка не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки вважає, що право на здійснення виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн. має лише вона, як дружина померлого ОСОБА_9 та його батько і мати, з огляду на це вона має право на отримання 1/3 частини 15 000 000 грн, в сумі 5 000 000 грн.
Зазначає, що сини ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обидва є повнолітніми та на утриманні батька ОСОБА_2 не перебували.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, спірні у цій справі правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-XII, постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 р. за №168, а також «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. за №975).
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст.17 Конституції України, захист суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення економічної і інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності, а також недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки та захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну і інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).
Як передбачено у ст.41 Закону №2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або ж часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або ж часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (ч.ч.1,2 ст.16 Закону №2011-XII).
Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у пп.1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки і утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У силу ст.16-3 Закону №2011-XIІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями і правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок же призначення та виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, як загальновідомо, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX), введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 р. строком на 30 діб. При цьому, Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 р. та по даний час строк дії воєнного стану в Україні продовжувався.
На виконання Указів Президента України за №64 та за №69 (про загальну мобілізацію), Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 р. прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168.
Пунктом 2 Постанови №168 встановлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у п.1 постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону №2011-XII.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної Постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у п.1 Постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо ж після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абз.1 цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
При цьому, у подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 р. №1066 до п.2 Постанови №168 було внесено зміни (які набули чинності з 30.09.2022 р.), шляхом викладення його в редакції, за змістом якої, сім'ям загиблих осіб, зазначених у п.1 Постанови №168, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн., що розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону №2011-XII, крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Також, на виконання вимог Закону №2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 затверджено «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Відповідно до п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
За приписами п.5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням наведених положень чинного (на час виникнення спірних правовідносин) законодавства, а також доводів сторін, колегія суддів відзначає, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має «компенсаторний» характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) і утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому підстави для її виплати/невиплати не можуть бути засновані лише на припущеннях.
Відповідач, як на підставу зменшення позивачу розміру одноразової грошової допомоги (1/5) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця покликається на наявність у загиблого ОСОБА_2 двох синів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (які повідомили стосовно своїх намірів стосовно отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з загибеллю батька) та їх права на отримання даної грошової допомоги, що, власне, і є підставою для «резервування» частини (2/5) одноразової грошової допомоги.
Так, по-перше, як вбачається з матеріалів справи, військовослужбовець ОСОБА_2 стрілець першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , призваний на військову службу за мобілізацією 26.02.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , під час виконання військового обов'язку по захисту Батьківщини по відсічі військової агресії російської федерації проти України загинув під час ворожого артилерійського обстрілу внаслідок отриманих поранень несумісних з життям 20.09.2022 в районі західного краю озера Блакитне 2 Лиманської МТІ Краматорського району Донецької області.
У зв'язку із чим, з вказаної дати члени сім'ї, батьки та утриманці набули право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168.
27.12.2022 ІНФОРМАЦІЯ_8 визначено коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , а саме: батько загиблого ОСОБА_4 , мати загиблого ОСОБА_3 , дружина загиблого ОСОБА_1 . При цьому, як зазначено у доповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, загиблий мав двох синів - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_10 , котрі права на одноразову грошову допомогу не мають.
У відповідності до наданого ОСОБА_1 повного Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (BP-000477290), а також копій особистих документів зазначених у висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги - не належать до осіб, яким відповідно до Постанови КМУ № 1066 від 27.09.2022 року, частка допомоги не розподіляється.
Суд зазначає, що на момент прийняття Комісією оскаржуваного рішення, у розпорядженні Міністерства оборони України перебувала інформація щодо п'яти осіб, троє з яких мають право на одноразову грошову допомогу, а двоє з яких можуть претендувати на отримання одноразової грошової допомоги за певних обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , які являються синами загиблого, 20.09.2022 звернулися за отриманням одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Комісія Міноборони під час розгляду поданих документів встановила, що заявники не відносяться до батьків, одного з подружжя або неповнолітніми дітьми загиблого, а відповідно до наданих документів неможливо встановити, чи є повнолітні сини загиблого непрацездатними (особою з інвалідністю) та такими, що перебували на утриманні військовослужбовця.
Без надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують, що повнолітні сини перебували на утриманні загиблого батька (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію в разі втрати годувальника за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), неможливо встановити право заявників на отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Комісія Міноборони дійшла до висновку про повернення поданих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 документів для призначення одноразової грошової допомоги на доопрацювання.
З урахуванням вказаних обставин, вбачається, що зa наслідками розгляду поданих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 документів Комісія не відмовила у призначенні належних їм часток одноразової грошової допомоги, а вказала на недоліки поданих документів. Рішення про повернення документів на доопрацювання фактично означає, що повнолітні діти загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 можуть повторно звернутись за виплатою одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків Комісії протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
У разі, якщо протягом трьох років за дати виникнення права на одноразову грошову допомогу від повнолітніх дітей загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 відповідно до рішень Комісії Міноборони від 30.06.2023 № 11/д та від 11.08.2023 № 14/д після доопрацювання не надійдуть документи, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджуватимуть, що повнолітні діти перебували на утриманні загиблого батька (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію в разі втрати годувальника за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), притримані (зарезервовані) частки будуть розподілені між особами, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Відповідно до статті 32 Закону №2262-ХІІ члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Водночас, жодних відомостей щодо перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які станом на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 вже були повнолітніми, на утриманні загиблого військовослужбовця відсутні в матеріалах справи.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи жодних доводів, які б підтверджували факт утримання загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 його повнолітніх синів у суду наявні підстави вважати, що позиція відповідача щодо можливості повторного звернення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за виплатою одноразової грошової допомоги, при тому, що вказані особи вже зверталися з заявами про виплату одноразової допомоги, проте відповідно до наданих документів комісією було визначено неможливість встановлення факту того, чи є повнолітні сини загиблого непрацездатними (особою з інвалідністю) та такими, що перебували на утриманні військовослужбовця, є припущеннями МО України, які не підтверджені належними та допустимими доказами під час розгляду цієї справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2024 року у справі №200/1691/23.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України від 10.03.2023 № 69/168 в частині розподілу одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн внаслідок загибелі старшого сержанта ОСОБА_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, на 5 (п'ять) частин в сумі 3 000 000 грн кожна, а також включення до кола осіб, на яких її розподілено, інших двох осіб, крім ОСОБА_1 та батьків ОСОБА_2 .
Відповідно до положень частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Враховуючи встановлені судом обставини виплати позивачці одноразової грошової допомоги не у повному обсязі, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зобов'язальної частини позовних вимог частково шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги як дружині загиблого солдата ОСОБА_2 , а саме в сумі 500000,00 грн, з урахуванням висновків суду, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача з огляду на таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення Сімейного кодексу України, оскільки в силу імперативно визначених положень статті 16-1 Закону №2011-ХІІ утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ за загиблого військовослужбовця.
Додатково суд вважає за доцільне зауважити, що положеннями постанови №168 передбачено можливість перерозподілу суми одноразової грошової допомоги за взаємною згодою сторін або у судовому порядку у випадку, якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Суд не вбачає підстав для зобов'язання Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 недоотриману нею частину перерозподіленої та перерахованої одноразової грошової допомоги в розмірі 400 тис грн, недоплачених на першому етапі та 40 тис. грн. за кожен місяць, який минув до початку здійснення виплат у законному розмірі, відповідно до Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45, оскільки уповноваженим органом ще не прийнято рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як дружині загиблого солдата ОСОБА_2 у розмірі 5000000 грн, отже вказані вимоги слід кваліфікувати як передчасні.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС).
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджено квитанцією наявною у матеріалах справи, отже відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 536,80 грн. (пропорційно задоволенню заявлених позовних вимог).
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд. -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 10.03.2023 № 69/168 в частині розподілу одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн внаслідок загибелі старшого сержанта ОСОБА_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, на 5 (п'ять) частин в сумі 3 000 000 грн кожна, а також включення до кола осіб, на яких її розподілено, інших двох осіб, крім ОСОБА_1 та батьків ОСОБА_2 .
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , щодо призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн. внаслідок загибелі старшого сержанта ОСОБА_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та розділити виплату на 3 (три) частини в сумі 5 000 000 грн кожна, які призначити та виплатити ОСОБА_1 та батькам ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.