ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" травня 2026 р. справа № 300/8855/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., в порядку письмового провадження звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №300/8855/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Воронкова Олена Ігорівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою у порядку ст. 382 КАС України, відповідно до змісту якої просить суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №300/8855/24;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №300/8855/24.
Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 позов задоволено повністю. Зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 11.09.2020 по 31.12.2020 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням уже виплачених сум. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 16.12.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням уже виплачених сум. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2021 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням уже виплачених сум.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання даної ухвали подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 02.05.2025 у справі №300/8855/24.
15.05.2026 на адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №300/8855/24. У звіті представник зазначає, що військова частина НОМЕР_1 є розпорядником коштів третього рівня та здійснює виконання судових рішень в межах фінансування видатків на виконання рішень судів по КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки», наданого Фінансово-економічним управлінням ІНФОРМАЦІЯ_1 Міністерства оборони України. З метою отримання фінансування на виконання рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 вживаються вичерпні заходи щодо витребування коштів на погашення заборгованості, а саме - надано заявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за вихідним №138/53/4071 від 07.08.2025 року. Більше того, заявка надсилається та кошти витребовуються від забезпечувального фінансового органу (відповідального за бюджетну програму) щомісячно. Військовою частиною НОМЕР_1 з метою виконання рішення та отримання фінансування подано заявки №138/53/4462 від 06.09.2025 року, №138/53/4994 від 07.10.2025 року, №138/53/5460 від 07.11.2025 року, №138/53/5859 від 08.12.2025 року, №143/53/32 від 08.01.2026 року, №143/53/788 від 07.02.2026 року, №143/53/1148 від 07.03.2026 року, №143/53/1672 від 07.04.2026 року, №143/53/2221 від 08.05.2026 року.
Звернено увагу, що згідно долучених заявок на виконання судових рішень військова частина НОМЕР_1 має потребу за КЕКВ 2800 та витребовує кошти від фінансового забезпечувального органу станом на травень 2026 року в сумі 38 675 053 гривні. Водночас, як вбачається із долучених заявок, жодне фінансування по КЕКВ 2800 до військової частини НОМЕР_1 не надходило, виплат не здійснювалось, залишки по КЕКВ 2800 відсутні протягом всього періоду. Вказано, що такі обставини ускладнюють виконання судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 , хоча військовою частиною вжито та вживаються постійно заходи для неухильного виконання та виплати коштів позивачу.
Представник відповідача вважає, що такі підстави не виконання судового рішення є поважними, оскільки грошові кошти у вигляді грошового забезпечення, яке належить позивачу, не є власністю відповідача та не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету. Крім того, зазначає, що невиконання судового рішення відповідачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки відповідач не мав фінансової можливості протягом розумного строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.
25.05.2026 на адресу суду від представниці позивача надійшли заперечення щодо прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду. Вважає, що відповідачем не обгрунтовано чому протягом 10 місяців жодного фінансування так і не надійшло, та які конкретні результати принесли щомісячні заявки на фінансування. Зауважує, що невиконання судового рішення протягом 10 місяців завдає позивачу реальної матеріальної шкоди.
При розгляді звіту про виконання судового рішення суд враховує таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статі 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Указана норма кореспондується з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України (тут і надалі в редакції Закону №4094-ІХ) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин другої, третьої статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
За приписами частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Зазначена правова норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення, підставами її застосування є саме невиконання судового рішення.
Разом з тим, вказаною нормою статті 382 КАС України передбачено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, вирішувати питання прийняття звіту, вирішувати питання про накладення штрафу.
Тобто, суд наділений правом, а не обов'язком прийняти рішення про подання звіту, прийняття звіту, накладення штрафу.
У той же час, такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі не подання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
Верховний Суд у постанові від 3 травня 2018 року у справі № 805/402/18 зазначив, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 04 липня 2023 року у справі № 200/3958/19-а зазначив:
"Судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб'єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб'єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням."
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 зазначила, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідачем на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення за період з 11.09.2020 по 16.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та нараховано суму коштів.
Однак відповідачем не здійснено виплату позивачу нарахованої, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 суми коштів.
Разом з тим, невиплата позивачу коштів на виконання судового рішення в цій справі обумовлена відсутністю належного фінансування військової частини, яка є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який вчиняє залежні від нього дії для виконання судових рішень.
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що відповідач позбавлений можливості виконати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду в повному обсязі, хоча останнім доведено, що після набрання законної сили рішення суду ним вживаються заходи щодо добровільного його виконання.
У даному випадку, враховуючи те, що виплата коштів залежить від їх надходження від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем поважності підстав, що ускладнюють виконання судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, виділення коштів із державного бюджету на виконання рішення суду не залежить від волі окремого керівника.
Окрім іншого, суд зазначає, що метою встановлення судового контролю шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення є спонукання суб'єкта владних повноважень до виконання судового рішення зокрема і шляхом застосування наслідків, передбачених статтею 382-3 КАС України - накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половина якого стягується на користь заявника.
Проте, оскільки надходження коштів в достатньому обсязі, зокрема і для проведення виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання судового рішення, не залежить від керівників установи, ураховуючи спрямування запитів на отримання додаткового фінансування, в цій справі за наведених обставин, продовження строку для надання звіту про виконання судового рішення, не буде мати того результату, з метою якого законодавець передбачив такий вид судового контролю.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що відповідачем в межах виконання рішення суду у даній справі вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, що вказує на наявність підстав для прийняття звіту військової частини НОМЕР_1 .
Як вже зазначалося вище, за приписами частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. В протилежному випадку, якщо відповідачем такі обставини доведено і вони знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, суд має право прийняти такий звіт.
Таким чином, оскільки невиконання відповідачем рішення суду спричинене об'єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб'єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про наявність підстав для прийняття поданого Військовою частиною НОМЕР_1 звіту.
Суд також зважає на те, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Проте проблема невиконання рішень національних судів у соціальних та інших публічно-правових спорах має загальнодержавний характер та пов'язана виключно із проблемою фінансування цих витрат з Державного бюджету, особливо в умовах воєнного стану.
Тобто проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень, пов'язаних з виплатою бюджетних коштів, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.
У даному ж випадку відповідачем наведено обґрунтовані підстави, що ускладнюють виконання судового рішення (такими обставинами є відсутність бюджетних призначень, що підтверджено належними доказами), а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття поданого звіту.
Разом з тим суд наголошує, що це не звільняє відповідача від обов'язку виконати рішення суду, ухвалене на користь позивача, та не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов'язання відповідача подати новий звіт про його виконання, якщо поведінка відповідача буде давати приводи вважати, що він ухиляється від виконання рішення суду, затягує його виконання або ж діє недобросовісно та не вживає заходів, необхідних для його якнайшвидшого виконання.
Слід також зазначити, що накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу може бути застосовано за умисне невиконання рішення, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України, зокрема у постановах від 30.06.2015 та 03.11.2015, 02.02.2016 (справи №№ 21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно), Верховним Судом, у постановах від 24.01.2018 (справа № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18), від 13.06.2018 (справа №757/29541/14-а (К/9901/12146/18), в ухвалі від 16.07.2018 (справа № 811/1469/18 (Пз/9901/45/18), в постанові від 13.11.2025 у справі № 260/9788/23 (№ К/990/49941/24) невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі № 361/2109/17 вказав, що накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафних санкцій є заходом для забезпечення права громадян на судовий захист у разі невиконання рішення суду. Для того щоб накласти штраф на керівника суб'єкта владних повноважень, суд повинен встановити, що рішення суду не виконано та з'ясувати причини її невиконання.
Суд має право, але не зобов'язаний накладати штраф. Якщо під час судового розгляду цього питання буде встановлено, що посадова особа або орган, відповідальні за виконання рішення, діяли добросовісно, то саме лише невиконання судового рішення не містить складу правопорушення, за яке можлива юридична відповідальність у вигляді штрафу.
Слід зазначити, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.
Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, суд не вбачає наявності таких підстав.
У зв'язку з прийняттям судом звіту Військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №300/8855/24.
Завершити процедуру судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №300/8855/24.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Гомельчук С.В.