22 травня 2026 року Справа № 280/2383/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2
до Дніпровського відділу у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровського відділу у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - Дніпровський відділ у м. Запоріжжі УДМС в Запорізькій області, відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною відмову відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки для доньки позивачки - ОСОБА_2 ;
зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки для доньки позивачки - ОСОБА_2 .
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, по досягненню її донькою 14-річного віку у серпні 2025 року звернулись до відповідача із заявою, в якій просила оформити і видати неповнолітній ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки. Вказує, що відповідач листом від 14.11.2025 за №О-9/6/2313-25/2513/173-25/2316.1-25 відмовив у видачі такого паспорта, посилаючись на те, що персональні дитини внесені до Єдиного державного демографічного реєстру, особі присвоєно УНЗР, під час оформлення закордонного паспорта була надана згода на обробку персональних даних. Вважаючи відмову відповідача щодо видачі неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки протиправними, з метою захисту прав та інтересів своєї неповнолітньої дитини, законна представниця звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 23.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 01.04.2026 через систему «Електронний суд» надіслав відзив (вх. №17416), у якому стосовно зобов'язання відповідача видати неповнолітній ОСОБА_2 паспорт громадянина України раніше встановленого зразка у вигляді паспортної книжечки без використання засобів Реєстру наголошує, що згідно з даними реєстру позивач 4 рази зверталась із заявою-анкетою для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 : - 19.09.2015 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 07.10.2015, строком дії до 07.10.2019; - 10.10.2017 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 19.10.2017, строком дії до 19.10.2021; - 12.08.2021 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 16.08.2021, строком дії до 16.08.2025; - 22.01.2025 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 від 24.01.2025, строком дії до 24.09.2029. Зазначає, що під час першого звернення присвоєно унікальний номер запису реєстру №20110510-00462, який є незмінним. В свою чергу, виключення, та оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, стосується побоюванням окремої групи громадян щодо внесення їх персональних даних до Реєстру та присвоєння УНЗР, що стало предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17. На підставі вищевикладеного, просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 від 08.06.2011.
13.08.2025 ОСОБА_2 подала до Дніпровського відділу у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області заяву про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, в зв'язку з досягненням останнім 14-річного віку.
Проте, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки ОСОБА_2 отримано не було.
22.10.2025 за вих. № О-9/6/2313-25 до Дніпровського відділу у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області надійшло зверненням ОСОБА_1 про видачу її донці, ОСОБА_2 паспорта громадянина у формі книжечки у зв'язку з небажанням оформлювати паспорт у формі картки по досягненню 14-річного віку
Листом від 14.11.2025 за №О-9/6/2313-25/2513/173-25/2316.1-25 відповідач повідомив позивача про те, що порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI та Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015, Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та «Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України», затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456. В листі зазначено, що паспорта громадянина України містить безконтактний електронний носій, та оформлення паспорта відповідно до Положення №2503-ХІІ, є виключенням, та до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України, паспорт оформляється собі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, у зв'язку із ненаданням особою згоди на обробку персональних даних. Під час розгляду звернення встановлено, що ОСОБА_1 зверталась в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 для оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон за допомогою Єдиного державного демографічного реєстру, присвоєно УНЗР 20110510-00462. Також повідомлено, що оформлення та видача документів, що посвідчують особу можлива лише внаслідок особистого звернення заявника.
Вважаючи відмову відповідача щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, протиправною, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду за захистом прав своєї дитини.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За змістом ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина (ч. 1 ст. 4 Закону № 5492-VI).
Як передбачено ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія (ч. 4 ст. 13 названого Закону).
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
За приписами ч. 1-4 ст. 21 Закону № 5492-VІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
У статті 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій також передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої цієї статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 15 та абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України постановою від 25.03.2015 № 302 (далі - Постанова № 302) затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з п. 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Одночасно чинним є також Положення № 2503-ХІІ, п. 2, 3, 13 якого передбачено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для одержання паспорта (у формі паспортної книжечки) громадянин подає: заяву за формою, установленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2018 у зразковій справі №806/3265/17 наголошено на необхідності врахування державою при документуванні паспортом громадянина України релігійних переконань окремої групи людей, які відмовляються від формування щодо них цифрових ідентифікаторів особистості, в тому числі, від присвоєння унікального номеру запису у Єдиному державному демографічному реєстрі.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Саме з метою законодавчого забезпечення можливості оформлення паспорта у формі книжечки зразка 1994 року такою категорією громадян 03 квітня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», відповідно до якої п. 3 Постанови № 302 доповнено абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.»
За приписами п. 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за №620/33591 (далі - Порядок № 456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абз. 5 п. 3 постанови № 302, постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (в редакції постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».
Підпунктом 2 п. 1 розділу ІІІ Порядку № 456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає, зокрема, рішення суду.
Отже, чинним законодавством України передбачена можливість видачі паспорта громадянина України саме у формі книжечки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Позивачка обґрунтовує заявлені позовні вимоги з посиланням на проаналізовані вище норми чинного законодавства, а також на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у зразковій справі № 806/3265/17.
Втім, суд вважає, що адміністративна справа, яка розглядається, не може бути визначена як типова.
Так, 19.09.2018 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичної особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказаною постановою визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі позивачу (фізичній особі) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, та зобов'язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати позивачу (фізичній особі) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
Згідно з п. 21, 22 ч. 1 ст. 4 КАС України:
типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;
зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
В силу вимог ч. 10 ст. 290 КАС України в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
На виконання зазначених вимог у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду навела такі ознаки типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-XII;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-XII.
Крім того, у вказаному рішенні Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.
Водночас, вирішуючи справу № 806/3265/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відмова територіальних органів ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ є протиправною саме у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних за своїми релігійними переконаннями.
Разом з тим, за обставин цієї справи, ОСОБА_1 4 рази зверталась із заявою-анкетою для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 : - 19.09.2015 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 07.10.2015, строком дії до 07.10.2019; - 10.10.2017 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 19.10.2017, строком дії до 19.10.2021; - 12.08.2021 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 16.08.2021, строком дії до 16.08.2025; - 22.01.2025 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 від 24.01.2025, строком дії до 24.09.2029, тобто інформацію про особу вже внесено до ЄДДР з присвоєнням за результатами обробки персональних даних унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР №20110510-00462).
Суд враховує, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07.05.2014 № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», якою затверджені зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2 та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі - Порядок № 152).
Відповідно до п. 1 Порядку № 152 паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім'я якої він оформлений, і дає право такій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну. Паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій.
Паспорт для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли 16-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 16-річного віку, - на десять років (п. 4 Порядку № 152).
Згідно з п. 7 Порядку № 152 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються:
1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;
2) особі, яка не досягла 14-річного віку, або особі, яка визнана судом недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена судом, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники);
3) особі, яка не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися через наявність порушення функцій організму, що підтверджується, у тому числі висновком закладу охорони здоров'я чи іншою медичною документацією, оформленою в установленому порядку, та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується документом, виданим закладом охорони здоров'я, у тому числі випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого чи іншою медичною документацією, оформленою в установленому порядку, або особі, щодо якої наявний висновок про необхідність направлення особи із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордон, - на підставі заяви-анкети особи або її законного представника.
Пунктом 14 Порядку № 152 визначено, що до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім'я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон: 1) прізвище, власне ім'я та по батькові (далі - ім'я); 2) дата народження; 3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село); 4) стать; 5) дата та підстави набуття громадянства; 6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності); 7) відцифрований образ обличчя особи; 8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними, та осіб, які не досягли 14-річного віку). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися через наявність порушення функцій організму, що підтверджується, у тому числі висновком закладу охорони здоров'я чи іншою медичною документацією, оформленою в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування; 9) відомості про отримання відцифрованих відбитків пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися через наявність порушення функцій організму, що підтверджується, у тому числі висновком закладу охорони здоров'я чи іншою медичною документацією, оформленою в установленому порядку); 10) задеклароване/зареєстроване, зняте із задекларованого/ зареєстрованого місце проживання із зазначенням адреси житла (країна, область, район, місто (село, селище), район у місті, вулиця (шосе/проспект/бульвар/алея/площа/майдан/провулок/узвіз/з'їзд/проїзд/лінія/просіка/ тупик тощо), номер будівлі (будинку/корпусу/блока/секції тощо), номер квартири (кімнати тощо), або про відсутність таких відомостей; 10-1) відомості про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання або залишення на постійне проживання за кордоном чи повернення на проживання в Україну; 11) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти; 12) реквізити документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон; 13) відомості про законного представника особи (ім'я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує його повноваження); 14) відомості про сплату адміністративного збору (консульського збору) або про звільнення від його сплати; 14-1) відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - РНОКПП) (у разі наявності); 15) дата заповнення заяви-анкети. У разі коли свідоцтво про народження особи, яка народилася на території України, або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження не подається заявником для оформлення паспорта для виїзду за кордон, у заяві-анкеті робиться відповідна відмітка.
У свою чергу, приписами ст. 10 Закону № 5492-VI визначено, що у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Як встановлено судом, законний представник надав згоду на обробку персональних даних ОСОБА_2 та їй було присвоєно УНЗР у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон ще під час першого звернення, відповідно до поданої заяви-анкети.
Між тим, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) стосується питань захисту прав і свобод громадян України, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки з мотивів релігійних переконань побоюються настання в результаті їх обробки негативних наслідків, пов'язаних із формуванням цифрових ідентифікаторів особи.
Тобто, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
У зв'язку із цим, помилковими є твердження скаржниці про необхідність віднесення цієї справи до типової відносно зразкової справи № 806/3265/17.
При вирішенні справи суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на небажання її неповнолітньої доньки надати згоду на обробку своїх персональних даних та його намір отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, як на правомірну підставу для відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_2 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.
При цьому, суд наголошує, що визначальним в даному випадку є не те, ким була надана згода (особисто ОСОБА_2 чи її законним представником), а те, що на підставі відповідної згоди у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_2 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним, що, своєю чергою, нівелює побоювання настання негативних наслідків від присвоєння цифрових ідентифікаторів з релігійних переконань, оскільки відповідна подія вже відбулася.
Позивачка також акцентує увагу на тому, що від імені ОСОБА_2 заяву-анкету підписано матір'ю дитини, і що це не був вибір самої ОСОБА_2 .
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 242 Цивільного кодексу України батьки є законними представниками малолітніх дітей за фактом свого батьківства. В силу закону, воля дитини не існує у відриві від волі її законного представника. Отже, заява батька на отримання паспорта - це і є нормативно визначена воля дитини, реалізована через її законного представника.
Водночас, згідно із ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Тобто жоден з батьків не має монополії на певне волевиявлення від імені дитини. Дія батька є такою ж легітимною, як і дія матері, і не може бути відкликана лише через незгоду іншого з батьків.
Виходячи з системного аналізу ст. 242 ЦК України та ст. 154 СК України, реалізація матір'ю права на подання заяв до державних органів від імені малолітньої дитини є формою реалізації законного представництва, що не потребує додаткового підтвердження спеціальними повноваженнями.
Юридична конструкція такого представництва передбачає, що процесуальна воля батьків, виражена у заявах, клопотаннях чи зверненнях, нормативно ототожнюється з волею самої дитини. Оскільки малолітня особа за законом позбавлена можливості самостійно реалізовувати свої публічні права, дії одного з батьків є єдиним правомірним способом активації цих прав. Відтак будь-яка заява, подана зокрема матір'ю у межах її компетенції, тягне за собою обов'язкові юридичні наслідки: виникнення у дитини статусу заявника, набуття нею відповідних суб'єктивних прав або ініціювання державних процедур, спрямованих на захист її інтересів.
Таким чином, су вважає, що видача ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки не призведе до вилучення з ЄДДР даних щодо неї, адже при виготовленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон було надано згоду на обробку її персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде.
При цьому враховується правова позиція, сформовано Верховним Судом у постановах від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21, від 06.02.2025 у справі № 420/26651/23, у постанові від 11.12.2025 у справі № 440/3168/23 та інших. Її суть зводиться до того, що якщо раніше вже було надано згоду на оброку даних засобами ЄДДР з формуванням УНЗР при формуванні паспорта для виїзду за кордон або паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, то подальша відмова від виготовлення паспорта громадянина України у формі ID-картки засобами ЄДДР є необґрунтованою.
З урахуванням встановлених обставин та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відмовляючи в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки за заявою від 13.08.2025, відповідач не допустив порушень прав позивача, а тому у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог належить відмовити.
За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) до Дніпровського відділу у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 25, код ЄДРПОУ 37834773) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак